«Сам собі руку зламав». Розповідаємо, як пасажирам захистити свої права в транспорті на карантині

Пандемія внесла корективи в роботу транспорту по всій країні. У багатьох містах обмежили кількість пасажирів у транспорті, але самого транспорту більше не стало. Через це в містах почастішали конфлікти пасажирів із водіями. Заборона розповідає, як пасажирам захистити свої права та до кого звертатися.

Конфлікт

Першого червня 2020 року пенсіонер Володимир Соколенко, як завжди, збирався їхати у своїх справах. Він прийшов на зупинку та чекав на тролейбус. Коли транспорт приїхав, чоловік пропустив інших, зайшов всередину останнім — і виявилось, що місць уже немає.

«Водій почав кричати, мовляв, вийди геть, у нас карантин, тільки сидячі місця. Я сказав, що добре, вийду, але скажіть своє прізвище, ви ж на роботі. Після цього водій піднявся зі свого місця, зачинив усі двері та почав кричати: «Все, тепер звідси не вийде взагалі ніхто!» — згадує Володимир.

Пасажири, пригадує пенсіонер, почали нервувати: казали, що в такому разі поб’ють вікна в тролейбусі. Водій відчинив передні двері, але сам вибіг надвір та з боку вулиці перекрив вихід.

«Я в цей момент стояв на сходинках, готовий вийти. Проте водій схопив мене з вулиці за ноги та не давав вийти. Він фактично поклав мою ногу на своє плече і в мене не було опори. Не чіпаючи його руками, я намагався спокійно вмовити його відпустити мене. Коли з тролейбуса люди почали вже сильно тиснути, він схопив мене за ногу та з силою кинув на асфальт. Я відлетів метра на два і впав», — розповідає Володимир.

Він додає, що якби не підставив тоді праву руку, то сильно вдарився б головою і, може, взагалі не вижив би. Те, як водій фізично перешкоджає чоловікові вийти та врешті грубо викидає його на асфальт, видно на відео, знятому свідком.

Попередження! Наступні кадри містять насилля.

«Це сталося за секунди: я підвівся і зрозумів, що в мене зламана рука. Люди на зупинці одразу викликали швидку та поліцію, мене відвезли в лікарню, потім приїхала поліція та опитала мене, я написав заяву та поїхав додому», — розповідає Володимир.

На цьому роль Володимира в цій історії могла б закінчитися: після відкриття кримінального провадження водія мали б покарати та звільнити з роботи, а справедливий суд призначив би пенсіонеру відповідну компенсацію від перевізника.

Проте нічого не відбулося.

Володимир лікував руку та чекав, що йому хтось подзвонить. За кілька тижнів стало зрозуміло, що чекати немає сенсу: провадження не відкривають, а свідків, які знімали відео злочину, навіть не опитують. Володимир почав рухати справу сам — за літо, каже, написав щонайменше тридцять скарг у різні органи. Це дало результат: провадження дійсно відкрили. 

Але як відкрили — так і закрили.

У грудні кримінальне провадження закрили з таким поясненням: «Між водієм тролейбусу та Соколенком виник словесний конфлікт, під час якого внаслідок штовханини в салоні пасажири виштовхали Соколенка із салону тролейбусу, на сходинках якого знаходився водій. Унаслідок штовханини водій автоматично, аби не впасти, схопився за праву ногу Соколенка та разом із ним впав на асфальт. Від вказаного поштовху Соколенко самостійно отримав вивих кисті». Там само у постанові було вказано, що особу водія не встановлено, а допитана свідчиня, мовляв, підтвердила, що все було саме так. 

Щоправда, сама свідчиня не була в курсі, що давала показання (бо вона їх не давала). 

Справу закрили, але Володимир продовжує писати скарги в різні міські та урядові органи. Його рука так і не зрослася до кінця. 

Зараз чоловікові 61 рік. Він додає, що найімовірніше до кінця одужати не вийде. 

Через травму він не може самотужки зашнуруватися.

Права, обов’язки, карантин

Карантинні правила проїзду в транспорті подекуди змінюються хаотично, а люди про них дізнаються постфактум. Наприклад, у Дніпрі ввели нову норму: їздити в громадському транспорті можна лише сидячи, а пільги на проїзд діють винятково з 10 до 15 години. Поза цим часом пільговики мають їздити на загальних умовах. Це спровокувало низку конфліктів у транспорті: люди не знали про зміни.

Деякі з цих рішень незаконні, прокоментувала юристка Української Гельсінської спілки Віталія Серебрянська «Радіо Свободі». Вона пояснила, що міська влада має повноваження запроваджувати обмеження, пов’язані з карантином, але всі вони мають бути законними та обґрунтованими. Обмеження щодо пільг, наприклад, суперечить закону — і його можна оскаржувати в суді. Попри те, що місто перебуває в помаранчевій зоні, там запровадили обмеження «червоної»: у мерії пояснили, що діють на випередження.

У березні асоціація перевізників Києва та Київської області заявила про те, що розглядає варіант зупинити роботу маршруток через постійні конфлікти з пасажирами та нерентабельність пасажироперевезень в умовах карантину. Водії відмовляються працювати, оскільки вимога перевозити не більше одинадцяти пасажирів не компенсує витрат на пальне. Через те, що водії не пускають людей в салон, з пасажирами виникають конфлікти: «Постійно конфлікти з пасажирами, які хочуть їхати. Їх не цікавить, 11 там людей чи 12. Побили вже скло у двох автобусах сьогодні, складено близько ста протоколів по 17 тисяч гривень на водіїв», — говорив голова асоціації перевізників Києва.

Якщо водій порушує права пасажирів, то треба звертатися до поліції, щоби вона зафіксувала правопорушення, зауважує юрист. Це найбільш логічний та послідовний крок.

«Залежить також, які саме правопорушення вчиняє водій. Якщо це, скажімо, куріння за кермом, то можна записати номер машини, маршрут, час — дані, за якими легко встановити особу постфактум. Якщо це фізичне насильство, то викликати поліцію на місці», — додає він.

Проте юрист уточнює, що не завжди звернення в поліцію спрацює: варто стукатись зокрема до перевізників та на урядову гарячу лінію.

«Перевізнику насправді теж не потрібні нестабільні, нервові водії, бо в нього регулярно виникатимуть через них проблеми», — каже юрист.

Даних, скільки таких конфліктних справ дійшло до суду, немає, пояснює він. Проте наголошує, що боротися за свої права важливо. Для цього варто, серед іншого, звертатися на урядову гарячу лінію: «Головне — не боятися сказати своє ім’я. Якщо це не анонімне звернення, то більше імовірності, що це до чогось дійде, бо контролюватиметься зверху. Перевізник завжди укладає договір із міською адміністрацією, тому там можуть вплинути на дії перевізника. Не треба боятися себе захищати».