27 липня вийшла друга частина третього сезону «Відьмака» — останнього, де Геральта з Рівії зіграв Генрі Кавілл, який, здається, вже втомився від ролі. Розповідаємо, чому втомилися і ми — та висуваємо чотири претензії до серіалу.
Зараз цей запит здається наївним, але 2019 року було саме так: після закінчення «Гри престолів» аудиторія вірила, що ось-ось до неї галопом підскаче нове вогнедишне фентезі. Перший сезон «Відьмака» був, мабуть, найгіршим з трьох, однак щось змушувало вірити: це фальстарт, а серіал, як розважливий марафонець, скоро набере обертів (і місцями це дійсно було так). Утім, монтаж, постановка баталій, побудова сюжету та загальний невигубний пафос усіх трьох сезонів — все це видає в наявній трилогії про Геральта шоу не дуже благородної породи.
«Відьмаку», і це особливо помітно в третьому сезоні, пасує мультисюжетність: Геральта та його названу доньку Цирі (Фрея Аллан) переслідує маг вогню Реєс, у печерах хтось ставить експерименти на жінках, перетворюючи їх на багаторукого монстра, ельфи організовують набіги, південний Нільфгаард вирішує піти війною на королівства Півночі, а у школі магії в Аретузі планують змову — як і в Реданії. Саме це постійне перегукування сюжетів та поступова мегаломанія оповідання свідчать, що «Відьмак» потроху зростає — але цього явно недостатньо. І, думається, до екранів він притягує тільки тому, що серіал за «Володарем перснів» поки буксує, а другий сезон «Дому драконів» ще в розробці. Тому шоу про Геральта — все, що в нас лишилося.
Скриншоти з третього сезону «Відьмака». Фото: IMDb Скриншоти з третього сезону «Відьмака». Фото: IMDb
Повороти сюжетів видаються передбачуваними
Мабуть, один з найцікавіших і багатогранних персонажів серіальної саги — це очільник розвідувальної служби Реданії Сігізмунд Дійкстра (Грем Мак-Тавіш). Англійською його титул звучить так: spymaster, тобто майстер над шпигунами. І саме цього spymastery так не вистачає серіалу.
Вже в другому сезоні «Відьмак» намагається перетворитись на політичний трилер, але через занадто відверто показану глядачеві мотивацію героїв (їхню пласкість) і якесь старорежимне розуміння саспенсу вони рідко дивують. І річ не в тім, що глядач добре знайомий з літературним оригіналом чи відеоіграми за «Відьмаком» — інколи в злодіїв серіалу просто карикатурні злодійські вирази обличчя. Словом, до складно вигаданих інтриг Мізинця та Вариса змовникам з Реданії ще далеко.
Генрі Кавілл втомився від ролі (мабуть, ще в першому сезоні)
Літературний і відеоігровий Геральт був, як то кажуть, many things — насамперед сатиричний і гуморний. Серіальний відьмак ніби зійшов зі сторінок книг Гемінгвея чи автора крутих детективів Дешила Гемміта: гіпермаскулінний, з висунутою вперед щелепою, він цідить по три слова на серію (сценаристам менше роботи). І, здається, справа тут не в обмеженій чи незграбній грі Кавілла, а в баченні шоураннерів — принаймні так думається після того, як Кавілл заявив, що покидає знімальний майданчик.
Скриншоти з третього сезону «Відьмака». Фото: IMDb
Інтонація серіалу занадто інфантильна
Це, звісно, справа смаку, але, здається, слов’янському фентезі (хоч його і роблять західні спеціалісти) набагато більше пасувала б інтонація грімдарк — піджанру темного фентезі, який також називають антитолкієнською літературою. Головна система цінностей тут — цинізм, усі зраджують одне одного, нарешті, чим більше крові, тим краще.
І все ніби свідчить про те, що у «Відьмаку» це є — допоки не додають ще один-два елементи. В серіалі трапляються досить неприємні в поєднанні речі — маскулінність, цинізм і сентиментальність. Герої то міряються тестостероновим фоном, то палко обіймаються, як у ромкомах. Зокрема, пристрасть — найбільш невдало показана емоція в серіалі.
Баталії поставлені дивно (якщо не сказати кумедно)
Генрі Кавілл зізнавався, що репетирував одну дуель понад півсотні разів — і це дійсно помітно, коли відьмак чи принцеса Цирі фехтують з кількома противниками чи чудовиськом. Інша річ — масові баталії. Одна з найбільш помітних у серіалі — битва чародіїв та ельфів в Аретузі, де герої хаотично носяться сценою, а дії та пози персонажів здаються безглуздими та місцями кумедними.
Знову ж таки, порівнювати це з чимось з «Гри престолів» буде просто нечесно.
