Піаніно та хіп-хоп, секс і пошук любові до свого тіла — сім дебютних фільмів молодих польських режисерів(-ок)
Багато років українська індустрія та її глядачі орієнтувалися на східного сусіда. Однак сьогодні все змінилося, і з-поміж сусідніх країн найближчим до української сучасності виявилося польське кіно — за ідеями, цінностями та історіями. 5 жовтня в український кінопрокат виходить стрічка польського дебютанта Даміана Коцура «Хліб і сіль» — історія про неприйняття інакшості, що точно відгукнеться українські аудиторії. З нагоди премʼєри кіножурналістка Єлизавета Сушко зібрала абсолютно різні за жанром та формою стрічки польських режисерів, з яких можна почати знайомство з кінематографом країни.
Від жарту до насилля один крок
«Хліб і сіль», реж. Даміан Коцур
Перший повнометражний фільм для режисера й одразу спеціальний приз 79-го Венеційського кінофестивалю в секції «Горизонти». Даміан Коцур зняв ігровий фільм про повернення додому, де цінності героя стикаються з гомофобними та расистськими жартами, насиллям і дискримінацією за будь-яку інакшість. «Хліб і сіль» — це історія піаніста Тимека, який проводить в рідному провінційному містечку літні канікули та розуміє, що більше не почувається там як риба в воді.
Стрічка Коцура оманливо нагадує документальний фільм: в її основі реальна польська трагедія (спойлерити не будемо), що сталася 2017 року через необачливий жарт. Судячи з інтимності фільму та залучення непрофесійних акторів, у стрічці багато особистого: наприклад, Тимека та його молодшого брата грають піаністи та друзі режисера Тімотеуш та Яцек Біеси. І для Польщі подібне ігрове кіно, що межує з документалістикою, вельми унікальне.
Візуальний стиль Коцура закріпився за ним вже на другому фільмі — короткому метрі «Як це було», премʼєра якого відбулася на Каннському кінофестивалі. Цю стрічку режисер створив спільно з українкою Анастасією Солоневич, фіксуючи, як війна з Росією позначається на громадянах.
Секс як помста
«Хто ти, Філіпе?», реж. Міхал Квечинські
Фільм-переможець фестивалю глядацького кіно Миколайчук OPEN — історія польського єврея, який видає себе за француза у ворожій Німеччині під час Другої світової війни. Він приховує свою ідентичність, не довіряє людям та обирає креативний вид помсти німецьким окупантам — займатися сексом з їхніми жінками.
Все змінюється, коли Філіп закохується, хоча дозволити собі це йому складно після втрати коханої на початку війни. Розвиток нових стосунків нагадує інший польський фільм — «Холодну війну» Павела Павліковського. Для Квечинського «Хто ти, Філіпе?» — далеко не перший фільм, але вперше його робота показана українському глядачеві. Неправильним буде промовчати про те, що фільм може стати травматичним для українського глядача через війну в сюжеті, але це дуже актуальне кіно для нашого сьогодення.
Сила однієї проти тисяч
«Сьубук», реж. Яцек Лусінський
На створення фільму режисера надихнула реальна історія молодої матері хлопчика з аутизмом, чия багаторічна наполегливість змінила все. Автор вже не вперше підіймає тему життя з хворобою у системі, в тому числі робив це в літературі.
Мариська спочатку не хотіла бути мамою. Але все змінилося з народженням єдиного сина Куби, заради якого жінка готова пожертвувати собою. Слова психіатра «у вас зламана дитина» не змусили одиноку матір скласти руки. Вона поставила собі за мету змінити систему освіти задля свого сина — від дитячого садка до середньої школи.
Приховані бажання
«Тиха земля», реж. Аґа Вощинська
Повнометражний режисерський дебют авторки — історія зразкового подружжя, яке орендує заміський будинок на сонячному італійському острові. Як часто буває, реальність не виправдовує їхніх очікувань. Басейн зламаний, і це змушує пару викликати третього у свій інтимний простір. Постійна присутність чужинця руйнує відчуття безпеки для подружжя і запускає ланцюжок подій, який змушує їх дослідити найтемніші закутки своїх стосунків.
Ідеальний світ сколихнеться, і разом з героями можна як прожити наростання саспенсу, так і переоцінити своє відношення до завжди неідеального життя.
Врятуйте кицьку та всіх українців
«Звідки куди», реж. Мачек Хамела
Документальний фільм, знятий в евакуаційній машині режисера, який на початку повномасштабного вторгнення вивозив українців з гарячих точок. Мачек Хамела не планував знімати кіно у своєму бусі. Та коли він почув історії про звірства росіян і зрозумів, що в кожного свій унікальний досвід окупації, то вирішив фільмувати всіх своїх пасажирів — і тих, хто мовчить, і тих, хто готовий висловлюватись.
Фільм «Звідки куди» став хітом міжнародних фестивалів документального кіно. Наразі стрічку показали в Торонто, Чикаго, на фестивалі Sheffield у Великобританії, в Цюриху та Валенсії. Загалом фільм узяв участь в 13 фестивалях та отримав 7 нагород по всьому світу.
Скарби за копійчину
«Ломбард», реж. Лукаш Ковальскі
Документальний фільм з програми XX Docudays UA, трагікомедія про сімейний бізнес — ломбард у польському місті Битом. Для створення цього фільму режисер протягом пʼяти років шукав підхід до ексцентричних героїв та героїнь.
Вийшов чесний та дуже інтимний фільм про власника ломбарду, який тримається за нерентабельний бізнес і продовжує купувати те, що вже давно не є цінним. У кадрі з ним продавчиня в леопардовій шубі, її помічниці, які розбираються в романтичних справах, та, власне, випадкові клієнти й клієнтки ломбарду, які частіше приходять здати свої скарби за копійчину, ніж купити щось.
Боротьба у сракодупії
«Я та моя кремезна дупа», реж. Єлизавета Письмак
Короткометражний фільм української аніматорки, створений у Польщі — вигадливе профеміністичне висловлювання про розлади харчової поведінки.
Одного ранку дівчина приміряє нову пару штанів, але вони на ній не застібаються. Тепер вона бачить себе у дзеркалі найтовстішим поросям у світі. Сувора дієта не допомагає, а от Ангел Об’єднаних Стерв Стрункодупії зі своїм запрошенням узяти участь в церемонії в Королівстві видається єдиним виходом. Але чи всі худі такі привітні, та як вирватися з лап Демона? Відповідь криється на Takflix, де фільм доступний до перегляду.
