Гіперопіка, репродуктивне насильство та післяпологова депресія — сім горорів про материнство, після яких, скажемо чесно, ви задумаєтеся про життя childfree
Горори пропонують подивитися в обличчя страху — в тому числі буденному і побутовому. Останні десять років, після фемінізації жанру та обговорення проблем гендерних ролей, фільми жахів почали препарувати психологічні травми, повʼязані з материнством. Тож редакторка Заборони Марія Педоренко передивилася з десяток подібних стрічок і обрала перелік найцікавіших, на її погляд, фільмів останнього року, де жіночі тривоги зісковзують у психоз (а інколи призводять до кривавої бані).
Репродуктивний тиск
«Біологічний годинник» / Clock
Режисерка: Алексіс Джекноу
Стереотипний погляд на жінку передбачає, що її головна мета — народити. Життя childfree сприймається як бунт проти законів природи. 37-річна Еллі у виконанні Діани Еґрон має родину, карʼєру та друзів, які її цілком задовольняють, проте всі знайомі нагадують: в її віці вже давно час завести дитинку.
«Часікі тікають», однак Еллі цього не відчуває. Може, її біологічний годинник зламаний? Може, його немає зовсім? Суспільний тиск змушує героїню перевіритися в лікарні, проте медичне обстеження та супутнє експериментальне лікування тягнуть за собою кривавий слід, що змусить близьких Еллі пошкодувати про свої слова.
Не наймайстерніший, але точно цікавий фільм, що нагадує: жінка має право вирішувати, чи хоче вона мати дітей, і точно не зобовʼязана народжувати, коли це роблять всі навколо.
Репродуктивне насильство
«Звʼязані до смерті» / Dead Ringers
Режисери: Шон Дуркін, Карена Еванс, Лорен Волькштейн, Карін Кусама
Протягом шести епізодів серіалізація реальної історії близнюків-гінекологів, які поєднували роботу з наркотиками та співзалежними стосунками, досліджує всі можливі питання, повʼязані з народженням дитини: від безпліддя та генної інженерії до комфортних пологів і стерилізації. Втім, пʼятий епізод фокусується саме на витоках гінекології та вкрай неетичних експериментах над жінками, яким сучасні лікарі завдячують своїм знанням.
В цілком сюрреальній сцені, де одна з героїнь акторки Рейчел Вайс стикається з «лабораторним щуром» в обличчі темношкірої рабині, автори серіалу нагадують, що репродуктивне насильство нікуди не зникло, хоч і прикривається тепер непроханими порадами лікарів, відмовою в аборті, економією на анестезії при пологах чи непотрібним оперативним втручанням (детальніше про це Заборона писала тут).
Страх перед материнством
«Повстання зловісних мерців» / Evil Dead Rise
Режисер: Лі Кронін
Останнє, чого очікуєш від продовження культової горор-франшизи про боротьбу з демонами — це сценарна лінія про тривогу перед перспективою материнства. На самому початку стрічки головна героїня Бет неочікувано для себе дізнається, що вагітна.
Присутність ембріона в утробі психологічно гризе її так само, як хробаки пожирають тіло її одержимої демоном сестри. За півтори години хронометражу Бет проходить екстремальний курс молодої матері, щоби позбутися страху, а заразом врятувати племінниць від нападу воскреслих мерців. Буквально утоплена в крові стрічка, що не дає глядачеві продихнути від початку й до кінця.
Страх втратити себе в материнстві
«Гуесера: Кістяна жінка» / Huesera: The Bone Woman
Режисерка: Мішель Ґарса Сервера
Панк-гітаристка й лесбійка, Валерія перетворилася на берегиню сімейного затишку з люблячим чоловіком і власною майстернею меблів. Однак довгоочікувана вагітність приносить їй постійну тривогу, адже поруч завжди чути хрускіт кісток Гуесери — потойбічної істоти, що полює на новонароджених дітей.
Мексиканську «Кістяну жінку» можна сміливо назвати еталонним горором нової хвилі, що поєднує жанрову витонченість з детальним дослідженням психології материнства. Якщо вам близькі страхи про втрату себе та переживання післяпологової депресії, «Гуесера» може стати водночас терапевтичним і страшним досвідом.
Післяпологова депресія
«Крихітка Рубі» / Baby Ruby
Режисерка: Бесс Воль
Герої Ноемі Мерлан («Портрет дівчини у вогні») та Кіта Гаррінгтона (Джон Сноу з «Гри престолів») не можуть дочекатися народження первістка. Мама майбутньої крихітки Рубі — авторка витонченого блогу про життя француженки в Америці — мріє, щоб її материнство було схоже на картинки з Pinterest, проте поява дитини не приносить їй щастя, а мрії про ідеальне життя перетворюються на нескінченний жах.
Ця стрічка може легко знищити будь-які мрії про батьківство, адже безсонні ночі та незадоволення власним тілом тут помножуються на апатію, галюцинації та манію переслідування, спровоковані післяпологовою депресією. Проте «Крихітка Рубі» — це чесний погляд на вельми поширену проблему матерів, яку зазвичай не обговорюють. Жінкам стрічка дає розуміння, що вони не самі в цьому досвіді та депресія не робить їх поганими матерями, тоді як чоловікам — показує, що газлайтинг краще замінити на емпатію та підтримку.
Втрата дитини
«Воскресіння» / Resurrection
Режисер: Ендрю Сіманс
Ребека Гол і Тім Рот в психологічному трилері, який неочікувано перетворюється на боді-горор. Розігране як по нотах життя успішної бізнесвумен Маргарет починає руйнуватися, наче картковий будинок, коли вона зустрічає колишнього чоловіка. Ще зовсім молодою жінкою вона втекла від його нескінченного психологічного абʼюзу, але за роки відсутності в житті Маргарет чоловік знайшов новий спосіб маніпулювати її свідомістю.
Це прямо повʼязано з їхньою дитиною, яка померла за незрозумілих обставин. В цьому фільмі є все: параноїдальні страхи, вихід нереалізованого горювання, десятихвилинний монолог Ребеки Гол, від якого волосся на потилиці стає дибки, і типова самовдоволена посмішка Рота, яка за цих обставина набуває зловісного відтінку.
Гіперопіка та невиправдані очікування від материнства
«Усі страхи Бо» / Beau Is Afraid
Режисер: Арі Астер
Хоча нова стрічка Арі Астера (про нього Заборона писала тут) насамперед сфокусована на титульному герої Бо у виконанні Гоакіна Фенікса, всі його страхи беруть початок в задушливому піклуванні матері. Тож коли на екрані нарешті зʼявляється матріарх родини Вассерман з обличчям легендарної Патті Люпон, на глядача виливається купа материнських образ — цілком зрозумілих, але гіпертрофованих до абсурду.
Астер, який від стрічки до стрічки досліджує дисфункціональну родину, зводить жіночу фрустрацію від материнства в абсолют, і перегляд його фільму навряд чи можна назвати терапевтичним. Проте зрештою маємо наочну інструкцію, як в стосунках матері та сина робити точно не треба.
