Фейсбук заблокував Заборону за критику неонацистів Виявилося, що українські фактчекери соцмережі тісно з ними товаришують | Заборона
Читаєте зараз
Фейсбук заблокував Заборону за критику неонацистів Виявилося, що українські фактчекери соцмережі тісно з ними товаришують

Фейсбук заблокував Заборону за критику неонацистів Виявилося, що українські фактчекери соцмережі тісно з ними товаришують

На початку 2020 року Facebook обрав двох партнерів в Україні для протидії фейкам та дезінформації, — окрім VoxCheck, соцмережа зупинила свій вибір на StopFake — інтернет-проєкті, який із 2014-го займається викриттям російської пропаганди. Це рішення бачиться неоднозначним, адже представники StopFake товаришують із відомими ультраправими діячами, серед яких є засуджені за вбивство на ґрунті ненависті. Журналіст Заборони Самуїл Проскуряков розповідає, чому призначення StopFake гіпотетично може стати проблемою. 


Ця історія починається 2 червня, коли Заборона опублікувала статтю про Дениса Нікітіна. Він російський футбольний хуліган, засновник популярного серед людей ультраправих поглядів бренду White Rex і один із головних неонацистів Європи, який останніми роками мешкає в Україні.

Пост із посиланням на матеріал з’явився на нашій офіційній сторінці в фейсбуці ввечері. Стаття сподобалася підписникам Заборони — її активно обговорювали та поширювали. Однак, через 18 годин публікація зникла зі сторінки, наша модераторка отримала бан, а паблік обмежили у монетизації. Ми не знали, чому, але хотіли дізнатися та повернути допис. Тоді деякі наші читачі порекомендували шукати ймовірні відповіді в новому партнері Facebook в Україні — інтернет-проєкті StopFake. І хоча пізніше соцмережа пояснила, що пост видалений помилково і повернула його наступного дня, ми відкрили багато цікавого.

Фото з фейсбук сторінки Заборони

Що таке StopFake?

Цей проєкт створили у 2014 році студенти та викладачі Києво-Могилянської школи журналістики. StopFake займається викриттям неправдивої інформації і користується довірою багатьох провідних західних ЗМІ. Зокрема, свого часу проєкт спростував фейк російського Першого каналу про збиття неподалік Тореза Донецької області малайзійського Boeing рейсу МН17 українським військовим літаком. Розслідування StopFake довело, що показані телеканалом супутникові знімки — підробка.  

У 2016 році проєкт потрапив у список видання Financial Times «New Europe 100» – перелік людей і організацій, які допомагають змінювати суспільство на краще. Серед спонсорів StopFake – Міністерство закордонних справ Чехії, Посольство Великої Британії в Україні, Національний фонд на підтримку демократії, який фінансується урядом США, а також Міжнародний фонд «Відродження».

27 березня 2020 року StopFake став учасником фактчекінгової програми Facebook. Він допомагатиме соцмережі в боротьбі з фейками та дезінформацією. Виглядатиме це так: якщо експерт із перевірки фактів позначає інформацію як фейк, вона з’являється у стрічці новин нижче, що зменшує поширення недостовірного контенту, а також мінімізує кількість його переглядів. Після позначення допису фейковим Facebook попереджає людей, які його бачать чи хочуть ним поділитися, що інформація недостовірна. Крім цього, сторінки та домени, які регулярно поширюють фейки, втрачають можливість монетизації контенту та розміщення реклами.

StopFake
Фото з сайту StopFake

StopFake та ультраправі 

Спочатку прес-реліз від Facebook про вибір українських партнерів оприлюднив у своєму твіттері журналіст американського видання BuzzFeed Крістофер Міллер. Він наголосив, що боротьба з дезінформацією – це добре, але лише у теорії. На його думку, участь у процесі StopFake має викликати занепокоєння. «Співробітник StopFake Євген Федченко [один із засновників і головний редактор проєкту, директор Києво-Могилянської школи журналістики], виступає проти свободи преси і новин, які критикують уряд або не використовують мову, якій, на його думку, слід віддавати перевагу», – каже Міллер.

Євген Федченко справді підтримував деяких ультраправих публічно. Наприклад, у 2018 році він розкритикував допис «Громадського телебачення» про затримання представниками організації С14 бразильського бойовика Рафаеля Лусваргі, який воював на боці сепаратистів на Донбасі. «Громадське», розповівши про це, назвало угруповання «неонацистським», через що С14 подала до суду «на захист честі, гідності та ділової репутації». У серпні 2019 року суд задовольнив позов праворадикалів. 

Федченко у своєму твіттері зазначив, що один із «неонацистів» Олександр Войтко, який затримував Лусваргі, – ветеран війни на Донбасі, журналіст «5 каналу», випускник та викладач Києво-Могилянської школи журналістики. Кореспондент французької газети Le Figaro Стефан Сіоан тоді писав, що Федченко намагається відбілити С14 лише через те, що його колега Войтко входить до складу цієї організації. 

Були й інші ситуації. У 2016 році дані понад чотирьох тисяч журналістів, які дістали акредитацію у так званих «ЛНР» та «ДНР», опублікували на сайті «Миротворець». Це проєкт, який з’явився у 2014 році як відкрита база сепаратистів та тих, хто їх підтримує. Одним із ініціаторів її створення був тодішний радник, а нині заступник міністра внутрішніх справ Антон Геращенко. Публікація даних журналістів, серед яких були представники провідних світових ЗМІ (наприклад, Associated Press, AFP, Al Jazeera), призвела до міжнародного скандалу. Адже на сайті виклали не лише прізвища та імена, а й мобільні телефони, електронні адреси та деякі паспортні данні. Багато журналістів отримували погрози через «співпрацю з терористами», в якій їх звинувачували. Хоча акредитація у невизнаних республіках — вимушений крок для медійників, які хочуть висвітлювати те, що там відбувається. 

У згаданому конфлікті Федченко став на бік «Миротворця». Він стверджував, що відповідальність за злив лежить тільки на самих представниках ЗМІ. «До того, як журналісти оприлюднили інформацію про витік, ніхто не знав про [сайт] Миротворець», – сказав Федченко і додав, що скандал здається «незначним і несуттєвим, роздутим багатьма журналістами».

twitter
Фото з твіттеру

Крістофер Міллер також писав, що Велика Британія скоротила фінансування  StopFake «через побоювання щодо здібностей перевіряти факти, і публічні коментарі з боку співзасновника Федченко, який нападає на журналістів і свободу преси». Заборона частково спростувала цю інформацію. 

У прес-службі посольства Великої Британії в Україні нам розповіли, що підтримували StopFake у 2015–2018 роках, «і ми пишаємося досягнутими ним результатами впродовж цього часу». Зміна проєктних партнерів від одного року до іншого є звичною практикою – StopFake, зі слів прес-служби, вийшов на запланований рівень, і необхідність його підтримки зникла, але посольство співпрацює з інтернет-ресурсом в інших напрямах. «Експерти StopFake продовжують співпрацю з проєктом медійної грамотності «Вивчай та розрізняй», що здійснюється Радою міжнародних наукових досліджень та обмінів (IREX) за підтримки посольств Великої Британії та США у партнерстві з Міністерством освіти і науки України. Велика Британія підтримує діяльність із протидії дезінформації та програми, спрямовані на розвиток медійної грамотності, в Україні та в ширшому регіоні», – наголосили у прес-службі.  

Марко Супрун і «брати»

Головне обличчя StopFake — Марко Супрун, чоловік колишньої в.о. міністра охорони здоров’я Уляни Супрун. Англомовна версія youtube-каналу проєкту майже повністю складається з відеороликів за його участі. Супрун аналізує російські фейки, зокрема про «розгул» фашизму в Україні. Але самого Марка можна часто зустріти в компанії одіозних праворадикалів.

Вересень 2017 року. Супруна запросили на захід «Молодіжного націоналістичного конгресу». Там він розповідав, що змусило його переїхати з Канади до України та як «позбутися комплексу меншовартості». 

На сцені поруч із Марком стояли двоє кремезних чоловіків. Перший — засновник популярного серед ультраправих бренду одягу «SvaStone» і лідер музичного гейткор-гурту «Сокира Перуна» Арсеній Білодуб. Другий — фронтмен рок-колективу «Кому Вниз» Андрій Середа, котрий якось розповідав, що він, Марко Супрун та Білодуб свого часу породичалися через козацький ритуал «побратимства», що передбачає кровопускання. Тому на сайті «Кому Вниз» спікери позначені як «брати». 

«Сокира Перуна» — один із найпопулярніших колективів серед праворадикалів, на яких і орієнтується гурт. У його пісні «Шість мільйонів слів брехні» заперечується Голокост. А трек «17 серпня» присвячений дню смерті нацистського діяча Рудольфа Гесса (він помер останнім з усіх лідерів нацистів). У 2018 році Заборона зробила фоторепортаж із ювілейного концерту «Сокири Перуна», на якому були присутні нацистські прапори та свастика. За матеріалом цього репортажу поліція відкрила кримінальне провадження. Фотографії саме з того концерту ми використали як ілюстрації до розслідування про неонациста Дениса Нікітіна, посилання на яке Facebook видалив зі сторінки Заборони через деякий час після публікації.

Самі «перунівці» позиціонують свою творчість як white power rock. Цей музичний напрям просуває через тексти та сценічні образи ідеї расизму, антисемітизму і гомофобії та, на думку експертів Австралійської комісії із прав людини, є важливим інструментом міжнародного неонацистського руху, щоб отримувати доходи та вербувати нових прихильників. 

Андрій Середа
Андрій Середа на Урочистих зборах, 20-річчя ВО Свобода, фото з Youtube

Колишній ударник «Сокири Перуна» Дмитро Волков свого часу відбув покарання за участь у погромі синагоги Бродського в Києві. Концерти гурту відвідував у 2017 році росіянин Олександр Скачков, якого нещодавно затримали українські спецслужби за пропаганду ідей австралійського терориста Брентона Тарранта.

Фронтмен «Кому Вниз» Андрій Середа в одному з інтерв’ю визнав, що вважає себе «вибірковим антисемітом». На святкуванні 20-річчя ультраправої партії «Свобода» в 2011 році, запрошений до мікрофона музикант розповів, що українська земля – ​​«мати арійської раси». Свою промову закінчив жестом, дуже схожим на нацистське вітання. В нього є татуювання на руці у вигляді кельтського хреста, який в середовищі скінхедів, расистів і неонацистів використовується для позначення переваги білої раси. Цей символ також фігурує на світлинах із репетиційної бази гурту.

Арсеній Білодуб і Андрій Середа – «патріархи» української ультраправої сцени. «Сокира Перуна» і «Кому Вниз» давно і плідно товаришують, виступають на численних «патріотичних» фестивалях і концертах разом із іншими праворадикальними музичними формаціями, зокрема російським блек-метал гуртом «M8L8TH». Назва розшифровується як «молот Гітлера», де заміна літери «о» в назві на цифру «8» відсилає до неонацистського гасла «Heil Hitler!» (буква «H» стоїть у латинському алфавіті восьмою).

Журналіст мережі Bellingcat Майкл Колборн один із перших звернув увагу на зв’язки Марка Супруна з відомими ультраправими діячами. Він вважає, що треба поставити питання керівництву Facebook, чому їхній партнер «спілкується з неонацистами».

Марко Супрун і С14

23 січня 2020 року в інстаграмі «Сокири Перуна» з’явилось фото, зроблене під час предпрем’єрного показу українського блокбастера «Наші котики». На ній Марко Супрун у компанії не тільки Арсенія Білодуба, а й Діани Виноградової (Камлюк). На початку нульових Камлюк разом із групою приятелів накинулася на громадянина Нігерії, стала бити його ногами, а її товариш вдарив чоловіка ножем. Від завданих травм нігерієць помер. На запитання про причини нападу, товариш Діани відповідав: «Мені не подобаються негри». Камлюк засудили до 4,5 років ув’язнення. За ґратами вона писала вірші для «Сокири Перуна», а як вийшла з тюрми, декламувала на сцені Майдану антисемітський вірш.

Поруч із Марком Супруном на фотографії також один із лідерів агресивного ультраправого угруповання «С14» Олександр Войтко. У 2018 році С14 розігнали поселення ромів на Лисій горі в Києві, спалили їхні намети та речі. На відео, опублікованому за кілька днів LB.ua, праворадикали жбурляють у ромів каміння та поливають їх сльозогінним газом, женучи вулицею.

Також серед адептів С14 є чимало людей, які фігурують у справах щодо скоєння тяжких злочинів. Зокрема, її членів Андрія Медведька та Дениса Поліщука звинувачують у вбивстві Олеся Бузини – колишнього шеф-редактора газети «Сегодня» та письменника з проросійськими поглядами, який багато висловлювався на підтримку політики Кремля щодо окупації Донбасу. Обидва фігуранти “справи Бузини” були звільнені з-під варти, Поліщук – під заставу в 5 млн грн. 

Фото з відкритих джерел

У листопаді 2017-го консорціум Terrorism Research & Analysis Consortium TRAC, який досліджує тероризм та політичне насильство, опублікував статтю про С14. Угруповання не потрапило до переліку терористичних груп, але консорціум зацікавився організацією.

Марко Супрун і «Правий сектор»

Марко Супрун давно товаришує з речником ультраправої партії «Правий сектор» Дмитром Савченко. Останній також є засновником видавництва «Залізний тато», де публікує свої твори ідеолог «християнського націонал-анархізму» Дмитро Корчинський. Одного разу Корчинський сказав, що його партія «Братство» прагне створити в Україні «православний Талібан». На сторінці «Залізного тата» у Facebook також є купа світлин із символікою «Карпатської Січі». Це агресивне закарпатське ультраправе угруповання, члени якого нападають на представників ЛГБТ, феміністок та людей з ментальними особливостями.

У лютому 2018-го Супрун та Савченко разом святкували 30-річчя гурту «Кому Вниз» на Майдані Незалежності, де був також присутній Дмитро Корчинський. Через рік Дмитро Савченко разом із Арсенієм Білодубом з’явився під стінами Окружного адмінсуду Києва, де мали розглядати справу про усунення з посади виконувачки обов’язків міністра охорони здоров’я Уляни Супрун. Савченко зробив спільну світлину з Марком та Білодубом. 

Читайте також
теракти у світі

Дмитро Савченко відсидів 10 років за терористичний акт — вибух на київському ринку «Троєщина», внаслідок якого загинула людина. 2014 року його звільнили разом із політв’язнями, однак не амністували. Своєї провини він не визнав.

Що кажуть експерти

Те, з ким товаришує Марко Супрун — його особиста справа. Інша річ, чи впливає це на його роботу в StopFake — журналістському проєкті, який має бути максимально об’єктивним і неупередженим. На думку експертів, яких опитала Заборона, останнім часом щодо цього виникають питання. 

Дослідник праворадикальних рухів Антон Шеховцов відзначає, що в останні роки StopFake став «занадто політизованим». Особливо це було помітно під час президентської кампанії у 2019 році, вважає він. Ми вивчили деякі публікації StopFake того періоду — справді, проєкт часто спростовував фейки щодо тодішнього глави держави та кандидата в президенти Петра Порошенка. Проте деякі публікації були дещо дивними та трохи не відповідали тому рівню, який StopFake демонстрував на початку своєї діяльності. Наприклад, вони спростовували «фейк», що Порошенко відмовився від дебатів на стадіоні з Володимиром Зеленським, хоча це радше була маніпуляція російських ЗМІ. Або вже під час виборів StopFake звертав увагу на екзит-пол від однієї з організацій, вказуючи, що вона була зареєстрована за кілька тижнів до виборів. Утім, дані цієї соціологічної служби про те, що Порошенко набирає трохи більше 20% голосів, а Зеленський — дещо більше за 70%, виявилися точними. 

Кому Вниз
Фото з фейсбук сторінки «Кому Вниз» та Дмитра Савченко

«Якщо раніше, в 2014—2015-му, StopFake справді був дуже корисним, то в наступні роки відбулася політизація проєкту. Зараз у них таки простежується націонал-патріотичний дискурс», — каже Шеховцов.  

Журналіст BuzzFeed Крістофер Міллер не має сумнівів у тому, що контакти з ультраправим середовищем впливають на позиції Євгена Федченка і Марка Супруна щодо груп ненависті та їх висвітлення в StopFake.

«Співзасновник StopFake Євген Федченко сприймав критику ультраправих груп із боку міжнародних і українських журналістів як «фейкові новини» та «відлуння російської пропаганди», — каже Міллер Забороні. — Роль Супруна у StopFake, коли Порошенко був при владі, а його дружина виконувала обов’язки міністра охорони здоров’я, також може розглядатися як конфлікт інтересів, адже інтернет-ресурс дотримувався позиції уряду з усіх питань».

Зокрема, на маніпулятивну новину «Страна.юа» про київське громадське формування «Муніципальна варта», у якій стверджувалося, що «ультраправі перевірятимуть документи у київському транспорті» під час карантину, StopFake відповів не менш сумнівною публікацією, де простежується спроба відбілити імідж «Муніципальної варти». На звинувачення «Страна.юа» щодо низки переслідувань київськими муніципалами ромів, StopFake заперечив участь громадського формування у погромі на Лисій горі, посилаючись на заяву самої “варти”. І це за умови, що саме про цей інцидент в публікації «Страна.юа» ані слова – ресурс писав про напади на ромів загальними фразами і посилався на коментар очільника патрульної поліції Юрія Зозулі: «Ми не можемо працювати з людьми, які сповідують расову ненависть».

«Можливість управляти «помітністю» того чи іншого контенту – це велика спокуса, а наявність стійких особистих і політичних симпатій може стати мотивом для зловживань, — каже Забороні дослідник ультраправих рухів, координатор Групи моніторингу прав національних меншин В’ячеслав Ліхачов. — Наприклад, чому б заради приятельських стосунків не позначити як фейковий пост, котрий нагадує про те, що Діана Виноградова (Камлюк) відсиділа термін за співучасть у расистському вбивстві, якщо сама вона стверджує, що це було «політичне переслідування»? Чи чому б не допомогти Дмитру Савченку рідше натикатися на нагадування про десять років позбавлення волі, проведених після невдалої спроби влаштувати на Троєщині «священну расову війну», в ході якої загинула прибиральниця ринку?»

Ліхачов каже, що не помічав подібної упередженості з боку StopFake до постів у фейсбуці, але впевнений – якщо б членів відповідальної за контроль над достовірністю контенту організації постійно бачили у компанії, наприклад, Анатолія Шарія чи Віктора Медведчука, «скандал би вже гримів не лише в українському сегменті Facebook».  

сокира перуна
Фото з інстаграму «Сокири Перуна», та Youtube

«Утім, грамотно розроблений алгоритм роботи, чіткість критеріїв і наявність у команді людей із різними поглядами можуть мінімізувати ризик упередженості модераторів, – вважає Ліхачов. – І головне, напевно, – максимальна прозорість критеріїв оцінки, механізмів і обґрунтування ухвалених рішень у цілому і в кожному випадку потенційного конфлікту інтересів – особливо».

Правозахисник та координатор проєкту «Без кордонів» Максим Буткевич вважає, що, з одного боку, Марко Супрун не працює у StopFake як модератор Facebook. І якщо він поділяє цілі, цінності StopFake й придатний до виконання завдань проєкту  – то для організації цього може бути цілком достатньо. З іншого боку, роль цього інтернет-ресурсу, створеного з важливою і корисною метою, зараз стала ще вагомішою – у контексті співпраці з Facebook, а отже, прискіплива увага до незаангажованості StopFake є досить закономірною. 

«Тож, думаю, відповідне питання до StopFake, зокрема, з боку журналістів, було б цілком логічним і виправданим, і на нього варто мати відповідь. Це, зрештою, корисно і для самого проєкту, його іміджу та розуміння аудиторією його цінностей», – каже Буткевич.

Заборона зверталася до StopFake та його керівництва по коментар стосовно зав’язків Марка Супруна з ультраправими та щодо спростування або підтвердження участі у видаленні поста Заборони про неонациста Нікітіна, але не одержала відповіді. Ми також написали самому Маркові та звернулися до представниці Facebook в Україні  Катерини Крук, і також не дістали відповіді. Заборона готова надати майданчик для висловлення позиції. 

Нагору