СТОРІЗ

Іван Чернічкін

Не плач, ти ж хлопчик!

Історія Заборони — про те, чим українцям загрожує патріархальне чоловіче виховання.

12 серпня 2020

Увага! У цьому матеріалі використовуються зображення оголеної натури. Якщо для вас це неприйнятно, подивіться інші наші сторіз. Наприклад, про фестиваль «Шипіт».

фестиваль "Шипіт"
фестиваль "Шипіт"
Фото: Оля Коваль

Світова криза, пов'язана з пандемією COVID-19, актуалізувала питання гендерної ідентичності та призвела до так званої кризи маскулінності. Як саме?

Заборона розповідає, як патріархальні норми впливають на сучасних українців.

Фото: Оля Коваль

Кризою маскулінності називають періоди, коли стереотипні уявлення про чоловічу мужність і поведінку не відповідають викликам сучасності.

Фото: Оля Коваль

Зараз триває не перша криза маскулінності в незалежній Україні. Перша відбулася в кінці 1980-х — на початку 1990-х, коли через розпад СРСР змінилася парадигма чоловічої ідентичності.

"Упродовж радянської історії реалізація чоловіка базувалась у контексті відносин з державою. Бо інших способів реалізувати себе не було. Передусім йшлося про ударну працю, про реалізацію в традиційно маскулінних сферах — наприклад, в оборонній промисловості чи у військовій сфері", — розповідає докторка соціологічних наук та дослідниця гендерних питань Олена Стрельник.

Після розпаду СРСР ситуація радикально змінилася, бо час героїчної праці і тісних відносин із державою закінчився.

Почалась епоха капіталістичної маскулінності.

Фото: Оля Коваль

Чоловіки вперше зіткнулися з проблемою, що їм потрібно реалізовуватися в інший спосіб і в інших сферах. Передусім у контексті матеріального успіху.

Фото: Оля Коваль

Пандемія COVID-19 та пов’язаний з нею карантин призвели до зміни соціально економічних умов у суспільстві, що спричинило загострення питання становища чоловіка.

Фото: Іван Чернічкін

А неможливість відповідати нормам гегемонної маскулінності здебільшого підштовхує чоловіків до застосування деструктивних практик виходу з кризи, як-от алкоголізм, вживання наркотиків, агресивна поведінка.

Під час пандемії коронавірусу загострилася проблема домашнього насильства щодо жінок та зросла кількість чоловічих суїцидів по всьому світу.

Гештальт-терапевт Павло Чабан пов’язує прояви агресії та насильства серед чоловіків із компенсацією страхів та почуттям невпевненості: "...не стикатися зі своєю внутрішньою невпевненістю, ранимістю, зі своїми тривогами, страхом не забезпечити сім'ю".

Фото: Оля Коваль

А гендерна експертка та професорка Національного університету "Києво-Могилянська академія" Тамара Марценюк пояснює, що спалахи самогубств притаманні перехідним періодам та епохам соціальних змін, коли колишні норми вже не працюють, а нові ще не сформувались.

Фото: Іван Чернічкін

До деструктивної поведінки українських чоловіків підштовхує і загальна неготовність суспільства сприймати маскулінність у контексті права чоловіків на вираження емоцій.

Фото: Оля Коваль

Молодь меншою мірою орієнтується на традиційні уявлення про те, що означає бути справжнім чоловіком і справжньою жінкою, ніж представники попередніх поколінь. Світ стає чутливішим до питань щастя, справедливості, ненасильства.

Фото: Оля Коваль

У цьому процесі люди розуміють, що стандартні гендерні ролі та їх наслідування можуть зашкодити їм самим.

Рушійною силою усвідомлення цих змін є не лише молодь як така, а й освічені жителі великих міст. У мегаполісах вплив традиційного виховання значно менший, а суспільні зміни відбуваються швидше.

Але, як зазначають експерти, все-таки ці зміни відбуваються дуже повільно, що впливає на громадське здоров’я та тривалість життя чоловіків.

Фото: Іван Чернічкін

Гегемонна маскулінність обертається навколо того, що справжній чоловік має нехтувати ризиками. А від такої поведінки до невміння оцінити реальну небезпеку — один крок.

Фото: Іван Чернічкін

У середньому тривалість життя чоловіків в Україні на десять років менша, ніж у жінок.

Фото: Оля Коваль

Позитивні зміни і відхід від вектора гегемонної маскулінності Олена Стрельник і Тамара Марценюк вбачають у дедалі більшому бажанні чоловіків бути залученими до відповідального батьківства.

Фото: Оля Коваль

Тобто, не просто бути гаманцем для своєї дитини, а бачити, як вона росте, і бути максимально залученим у цей процес.

Так само в останні роки почали реалізовуватись освітні проєкти, пов’язані з соціально-емоційним навчанням, де діти набувають навичок спілкування, дискусії, медіації, розв'язання конфліктів, діалогу.

Фото: Оля Коваль

Проте ці непоєднувані очікування теж посилюють кризу маскулінності. З одного боку — успішний годувальник, з іншого — залучений тато, який розділяє хатню роботу і займає активну громадянську позицію.

Фото: Оля Коваль

На все це в українських чоловіків банально бракує часу та ресурсів.

Фото: Оля Коваль

Хоча для чоловіків відстоювання прав, не пов’язаних із поняттями гегемонної маскулінності, не є статусним. І вони частіше наражаються на неадекватну реакцію з боку інших чоловіків.

Утім, за права борються саме через те, що більша частина суспільства до чогось не готова.

Ставтеся один до одного з розумінням та ставайте патронами Заборони.

Стати патроном
Стати патроном