АРТЕКСПЛЕЙНЕР
Данська літераторка, яка стала відомою тільки після свого суїциду.
Артексплейнер у сторіз
Марія Педоренко
16 Травня 2023
7 березня 1976 року 58-річна Туве Дітлевсен зʼїла жменю пігулок снодійного. Це поставило її в один ряд з Річардом Бротіґаном і Вірджинією Вульф — іншими літераторами, які вкоротили собі віку.
Зазвичай талановитих письменників відкривають одразу після смерті. Однак Дітлевсен не пощастило: вона отримала всесвітнє визнання лише за пів століття після суїциду.
Колаж: Марія Петрова / Заборона
Туве Дітлевсен народилася й виросла в робітничому районі Копенгагена. Її родина жила на межі бідності і боялася опинитися в Суннхольмі — закладі для малозабезпечених, де за притулок та їжу доводилося працювати. Мрії Туве про карʼєру поетки ще з дитинства сусідували з жебрацьким майбутнім. Грошей в родині не вистачило навіть для того, щоби продовжити навчання доньки після школи.
Фото: Annie Spratt / Unsplash
Туве писала все життя. Спочатку в стіл, потім для місцевих газет. Її доробок налічує 40 книг — від романів до збірки віршів.
«Я щаслива, коли пишу. Я щаслива і забуваю про все довкола, поки не приходить час вішати на плече коричневу сумку і вирушати магазинами», — писала вона в автобіографічній книжці «Заміжжя», останній частині «Копенгагенської трилогії».
Обкладинка книги «Заміжжя»
Трикнижжя «Дитинство», «Юність» і «Заміжжя» — найвідоміші твори Дітлевсен. Романи дорослішання, співзвучні «Неаполітанському квартету» італійки Елени Ферранте, героїні якої теж все дитинство мріяли втекти від бідності та реалізувати свої мрії.
Фото: pinguin
Проте якщо темний бік романів Ферранте складали сімейні чвари та боротьба комуністів з фашистами, Дітлевсен відкривала читачам прірву своїх похмурих емоцій, відверто розповідаючи про депресію та залежність від алкоголю і морфію.
«Незважаючи на темряву, що простежується у трьох цих книгах, вони сяють чесністю та людяністю Туве. Її такі, здавалося б, прості твори мають дивовижну силу життя», — пише про «Копенгагенську трилогію» американська письменниця Еріка Ваґнер.
За останні кілька років трилогію Дітлевсен переклали десятками мов, її інші твори включили до програми обовʼязкового читання в школах Данії, а на батьківщині літераторки зараз масово видають та перевидають все, що повʼязано з нею: біографії, листування та навіть збірку її колонок з місцевої газети, де Туве відповідала на питання читачок.
Але слава прийшла до неї лише за 50 років після смерті.
Фото: Emil Widlund / Unsplash
Сучасники, переважно чоловіки, критикували Дітлевсен, адже вона писала в жанрі автофікшну — популярній в останні 7 років суміші автобіографії та вигадки. Сповідальність і щирість жанру вважалися низькими темами, яким немає місця у великій літературі.
Колаж: Іван Чернічкін / Заборона
Її «гірлянди слів» (як вона сама характеризувала свої тексти) складалися в історії про виворот дівчачого й жіночого життя: страх втратити себе в материнстві й заміжжі, жага розкутості у скутому дивними законами суспільстві, недоречні залицяння, що переростають в насильство та залишають по собі рани, яким ніколи не загоїтися.
Ось, наприклад, одна з найвідоміших цитат першої частини «Копенгагенської трилогії»: «Дитинство — воно довге й тісне, як труна, і без сторонньої допомоги з нього не вибратися».
Фото: Tamara Gak / Unsplash
«Голос Дітлевсен — довгоочікуване доповнення канону жінок, які показали нам свої приховані обличчя, щоби ми могли носити свої власні», — каже про літераторку критикиня The New York Times Меґан ОʼҐрейді.
Не ховайте свої справжні обличчя та ставайте патронами Заборони 📚