АРТЕКСПЛЕЙНЕР
— подружжя, що перетворило на мистецтво вугільні шахти та водонапірні вежі.
Артексплейнер в сторіз
Павло Бішко
23 Травня 2023
Бернд і Гілла Бехер — нині покійне німецьке подружжя фотографів, яке майже 50 років документувало індустріальну архітектуру Європи та Північної Америки, що зникала.
Фото: Brockdorff / ullstein bild via Getty Images
Їхня співпраця розпочалася 1959 року зі знайомства в Дюссельдорфській академії мистецтв, де Бернд вивчав живопис і літографію, а Гілла — комерційну фотографію. Перші спільні знімання вони проводили в індустріальних районах навколо Дюссельдорфа.
Водонапірні башти, 1978–79. Срібний фотодрук. Помістя Бехерів. Джерело: Rob Corder / Flickr
Після двох років колективної праці вони одружилися. Згодом — почали викладати у своїй альма-матер, де вплинули на ціле покоління німецьких фотографів: від Андреаса Ґурскі та Томаса Руффа до Кандіди Гьофер.
Андреас Гурскі. Фото: imago images / Peter Endig
Над темою свого життя Бехери прискіпливо працювали протягом п'яти десятиліть. Вони досліджували водонапірні вежі, доменні печі, вугільні шахти та інші об’єкти промислової архітектури, що нерідко перебували на межі застарілості.
«Коли ми зрозуміли, що промислові будівлі зникають, ми зафіксували їх на камеру. Для нас це було як обов'язок», — так вони пояснювали свою роботу.
Використовуючи широкоформатну камеру, подружжя створювало бездоганні чорно-білі фотографії індустріальних об’єктів, які вони називали «анонімною скульптурою». Свої фотографії Бехери групували в сітки з чотирьох, дев'яти, п'ятнадцяти або навіть тридцяти кадрів. Ці так звані типології підкреслювали схожості та відмінності між спорудами, що виконували одну функцію.
Газові резервуари, Німеччина, 1963–1993 роки. Срібний фотодрук Колекція Фішера. SFMOMA. Джерело: Rob Corder / Flickr
Так, серія «Шахтові копери» (Winding Towers), знята між 1966 і 1997 роками, представляє дев’ять окремих зображень веж гірничовидобувних шахт. В одній сітці вони перетворюють специфіку окремих веж на варіації ідеальної форми, і навпаки, в межах типології зберігають їхні індивідуальні особливості.
Шахтові копери. Джерело: Wikimedia
«Питання “Це витвір мистецтва чи ні?” нас не дуже цікавить», — говорили вони. Проте як за життя фотографів, так і після їхньої смерті (Бернда не стало 2007-го, Гілли — 2015-го) творчий доробок Бехерів був в полі зору мистецької спільноти.
Бернд і Гілла Бехер. Фото: Макс Бехер
2004 року подружжя Бехерів стало лауреатами престижної фотографічної премії Хассельблада, а у 2014 році Гілла Бехер отримала гран-прі в галузі культури від рейнського культурного фонду Sparkasse.
Фото: ATTA KENARE / AFP
2022 року Музей мистецтва Метрополітен у Нью-Йорку та Музей сучасного мистецтва у Сан-Франциско організували ретро-перспективу, присвячену видатному досягненню Бехерів. Це була перша в історії музеїв виставка з повним доступом до особистої колекції робочих матеріалів художників та їхнього архіву.
Залишайтеся вірними своїй праці та підтримуйте Заборону 🏗️