Зебальда називають автором меморіальної літератури, яку започаткував Марсель Пруст, а продовжив Володимир Набоков. Проте Зебальд радше вивчає не індивідуальну, а колективну пам’ять, приміряючи роль працівника постлюдського музею, присвяченого пам’яті про Землю, коли ми зникнемо. Тому серед його експонатів є все: від історії концтабору до опудала білки.