«Взагалі під час окупації було важко в собі знайти художника. Я зрозумів, що став людиною, якій треба виживати. Коли я ходив вулицями, мені часто потрапляло на очі щось сильно вражаюче, страшне. І ці образи закарбувались в моїй пам'яті. Потім, коли все вже закінчилось, я почав малювати ось ці вражаючі моменти. Їх досить багато, їх просто треба із себе якось вилучити. Тому що вони не додають мені спокою», — розповідає художник.