СТОРІЗ
Відео: 4K HDR Media / YouTube
Іван Чернічкін
Фільм «Матриця» вийшов на екрани в березні 1999 року і дуже скоро став культовим науково-фантастичним бойовиком. Але це тільки верхівка айсберга.
Картина викликала значний резонанс у сфері філософської думки: обговоренню її алегоричного сенсу присвячені численні статті. У 2003 році найцікавіші з них були об’єднані в книгу «Прийми червону таблетку. Наука, філософія та релігія в «Матриці».
Заборона поспілкувалася з філософом Михайлом Мінаковим про головні ідеї, яких торкаються сестри Вачовскі в трилогії. Перед виходом четвертої частини франшизи ми розповідаємо про них у сторіз.
Мінаков звертає увагу на один дуже важливий аспект: «Вони [сестри Вачовскі] не академічні філософи, але це люди, які проживають свої філософські погляди. Тому вони набагато ближчі до античності, де проголошуване філософське вчення проживалося, практикувалося філософом або вчителем».
Антична також і основа сюжету тетралогії — ідея про те, що наш світ нереальний, і все навколо є створеною машинами симуляцією, яку ми сприймаємо як дійсність.
Ця ідея відсилає до міфу Платона про печеру, де ми — в’язні, прикуті до стіни так, що не можемо навіть повернути голови. Ми бачимо тільки розмиті тіні, чуємо лиш відлуння зовнішнього світу, вбачаючи в цьому єдину реальність.
У XVII столітті цю ідею популяризував Рене Декарт, у XX — Гіларі Патнем. І якщо згідно з платонізмом пробудитися може тільки філософ, який ставить питання й шукає на них відповіді, то в «Матриці» пробудження відбувається фармакологічно.
Ми ніколи не знайдемо відповіді на питання про те, наскільки реальний наш світ. У нашому житті реальність та ілюзії нерозривно пов’язані. І Морфеус правий: ми спираємося на інформацію, яку (помилково або вірно) видає нам наш мозок.
«Просвітництво, яке закінчується повстанням машин. Машина як ідеальне втілення всіх правил, законності й передбачуваності в результаті поневолює людство».
Апокаліпсис у тетралогії Вачовскі, на думку Мінакова, пов’язаний із невдалим завершенням просвітництва.
Культура споживання, мода, громадська думка й безліч інших соціальних явищ штучні: вони нав’язані нам ЗМІ, релігією й різними соціальними інститутами. Про це у своїй книзі «Симулякри й симуляція» розмірковує французький філософ Жан Бодріяр.
Сестри Вачовскі неодноразово заявляли, що Бодріяр сильно вплинув на їхню творчість. За легендою, усі члени знімальної команди мали прочитати книгу «Симулякри й симуляція». З неї Нео також дістає диск у першій частині франшизи.
На перший погляд може здатися, що Нео перебуває в конфлікті між долею і свободою волі (вибору). Мінаков же пояснює, що фільм говорить про «парадоксальну згоду між долею та вибором», адже саме вибір Нео призводить до виконання пророцтва.
Крім уже згаданих проблем у «Матриці» гостро стоїть питання віри: сліпої віри Морфеуса в те, що він знайде «обраного», і тотального зневірення Сайфера в реальному світі.
«Морфеус — це фігура дорослого, який відмовляється від ілюзій. Хоча здається, що він більше за всіх вірить у пророцтво, але він як дорослий є важливим елементом самоздійснення цього пророцтва», — пояснює Мінаков.
«Морфеус — це фігура дорослого, який відмовляється від ілюзій. Хоча здається, що він більше за всіх вірить у пророцтво, але він як дорослий є важливим елементом самоздійснення цього пророцтва», — пояснює Мінаков.
«Сайфер виходить у цей світ [реальний], намагається приєднатися до проєкту й лякається. Досвід дорослості його травмує і він тікає в інфантильні фантазії, тікає в ілюзію, роблячи вибір на її користь».
І якщо Морфеус — активна буттєва одиниця, яка чинить згідно зі своєю вірою, то Сайфер — це перелякана людина.
Вибір Сайфера знову відсилає нас до ідей Бодріяра. Він хоче повернутися в «Матрицю», бути там кимось важливим і багатим — жити в ілюзії й мати в ній усе, що філософ називає «симулякрами».
Відео: 1RiotKing / YouTube
Як ми знаємо, Матрицю неодноразово перезапускали, і перша її версія була справжньою утопією для людей. Але люди швидко зрозуміли, що щось не так, і почали бунтувати проти програми.
«Будь-який наш порядок поки що влаштований так, що рано чи пізно ми приходимо до кінця. Ми співіснуємо в нерівності. Є ті, хто отримує більше, і ті, хто отримує менше».
Розповідаючи про це Морфеусу, агент Сміт стверджує, що людство не сприймає реальності без мук і злиднів. Михайло Мінаков пояснює неприйняття людьми утопії так:
А уявити всю систему нерівності, у якій ми живемо, можна у вигляді спектра: «від площі Незалежності о 12 годині дня, де буде максимум ресурсів і правозастосування, до закинутого чернігівського села в болотах о 12 годині ночі, де буде мінімум цивілізації».
Розмірковуючи про «людяність» деяких програм, таких як оракул Піфія, дівчинка Саті або Меровінг і Персефона, Михайло каже, що, незважаючи ні на що, вони — частина Матриці й до останнього будуть боротися за своє виживання — тобто експлуатувати людей.
Сама ж Матриця — «це ідеальний капіталізм як максима сучасної раціональності. І цей капіталізм у вигляді ідеальних інститутів і технологій хоче не знищити людину, а використовувати її як батарейку».
«Все це метафори, пов’язані з ідеєю, яку першим розкрив Маркс, — це експлуатація. І дуже часто у філософії ми роздумуємо над питанням про те, чи можливе співіснування людей без експлуатації», — пояснює філософ.
«Все це метафори, пов’язані з ідеєю, яку першим розкрив Маркс, — це експлуатація. І дуже часто у філософії ми роздумуємо над питанням про те, чи можливе співіснування людей без експлуатації», — пояснює філософ.
Як би нам не хотілося бути на всі сто відсотків у реальності, у 21 столітті це практично неможливо, оскільки «бути людиною — це боляче, це важко, це іноді щасливо, але в основному депресивно». І саме тому, як і Нео в Матриці, ми дедалі частіше вдаємося до фармакології: хтось щоби прийняти реальність, хтось — у спробах від неї втекти.
Слідуйте за своїм білим кроликом і ставайте патронами Заборони 🐇