Заборона випустила текст про справу Бейліса. Ось візуальний путівник головними місцями, пов’язаними з цією історією

Біля будівлі Печерського районного суду Києва на вулиці Володимирській, де 1913 року судили Бейліса, незалежна урбаністична агенція Urban Curators пропонує встановити пам’ятний знак. Ініціював встановлення пам’ятника бізнесмен В’ячеслав Москалевський, який раніше вже фінансував меморіальні проекти, присвячені антисемітизму.

Проект пам’ятного знаку – у формі автобусної зупинки з елементами клітки для підсудного – розробила художниця Анна Звягінцева разом із архітектурним бюро ФОРМА, а візуалізацію інформаційного стенда робить дизайнерка Альона Соломадіна.

Наразі міська влада встановити пам’ятний знак не дозволяє, детальніше читайте про це в репортажі Заборони «Незакінчений процес».

Це план місцевості, де, за версією слідства, відбулося вбивство Андрюші Ющинського, з матеріалів судового процесу.  На прохання Заборони фотограф Іван Чернічкін прогулявся головними місцями, позначеними на цьому плані, щоби показати, як вони виглядають сьогодні.

У цьому будинку на вулиці Верхньоюрківській жив Мендель Бейліс зі своєю дружиною Естер і п’ятьма дітьми.

Сьогодні вулиця названа на честь Отто Шмідта, а на місці дому сім’ї Бейлісів розташоване держпідприємство пробіркового контролю.

Злодійський притон Віри Чеберяк, з дітьми якої товаришував Андрюша Ющинський, був неподалік – біля маєтку Бернера на Юрковиці.

Будинок Чеберяк не зберігся, але колишній маєток Бернера як і раніше стоїть на Нагірній, 14. Зараз будівля закинута, а територія обнесена парканом.

12 березня 1911 року Андрюша Ющинський замість уроків у семінарії попрямував на цегельний завод Зайцевих (на фото), споруди якого були розташовані між вулицями Нагірною, Верхньоюрківською (тепер Отто Шмідта) і Кирилівською. Там він полюбляв бавитися з дітьми Віри Чеберяк.

Сам цегельний завод Зайцевих не зберігся, але корпуси заводської лікарні можна знайти на вулиці Кирилівській, 61. Тепер їх займає офіс підприємства «Фармак».

Від вулиці Кирилівської простягається Богуславський узвіз – він обрамлює територію колишнього зайцевського заводу. Там були «м’яла» – приладдя, що розминали глину для виробництва цегли. Саме на цих «м’ялах» любив бавитися Андрюша з другом Женьою Чеберяком.

Тепер жодних «м’ял» на Богуславському узвозі нема – замість них простяглася автобаза.

На Богуславському узвозі можна знайти хрест, встановлений начебто на місці печери, у якій знайшли тіло вбитого підлітка. Ймовірно, його поставили активісти православно-монархічної організації «Союз русского народа», прообразом якої став чорносотенний «Союз русского народа», що діяв у царській Росії в 1905 – 1917 роках.

Насправді, з огляду на план із матеріалів справи, печера, у якій було знайдене знекровлене тіло Андрюші Ющинського, була на краю садиби Бернера, ближче до вулиці Нагірної.

Зараз ця територія частково забудована.

Андрюшу поховали на Лук’янівському кладовищі.

Через 109 років після поховання хтось регулярно продовжує приносити на його могилу свіжі квіти. Ймовірно, це роблять активісти «Союза русского народа», які вважають Ющинського святим і продовжують наполягати на причетності Менделя Бейліса до його вбивства.

А в цій будівлі на Володимирській, 15 відбувався судовий процес над Бейлісом. Тут і зараз знаходиться Печерський районний суд. В ньому продовжують слухати резонансні справи та відбуваються суспільно важливі події.

Ми існуємо завдяки нашим читачам.

Стань патроном Заборони.