СТОРІЗ
Химерний світ забутих та покинутих речей.

Спогади, що заховались у підвалі звичайної львівської хрущовки
Павло Бішко
19 Серпня 2022
Фото: Павло Бішко
Одинокий мрійник Володимир Травніков перетворив занедбаний підвал львівської хрущовки на музей. П’ятнадцять років тому він почав розчищати коридори підвалу та прикрашати стіни та двері комірок іграшками зі свого дитинства та речами з дев’яностих.
Фото: Павло Бішко
Зараз у музеї Травнікова понад три тисячі експонатів. Це вінілові диски, пачки від цигарок, фотографії, відеокасети та афіші старих голлівудських бойовиків. Всі ці речі їхні власники вважали непотрібним крамом, який викидали під час ремонтів.
Відео: Павло Бішко
Заборона побувала у створеному Травніковим химерному світі і дізналась історію самого Володимира та речей, яким він намагається подарувати друге життя.
Володимир вважає себе творчою людиною. З 17 років він писав вірші, любив обклеювати шкатулки монетами. Якось від одного художника йому дісталося багато фарб, шпателі та пензлі. Так він на якийсь час захопився живописом.
Фото: Павло Бішко
«Мені було цікаво. Я подивився в інтернеті кілька уроків. З третього разу вже непогані досить вийшли картини, як на мене. Щось навіть дарував тоді дівчатам», — розповідає Володимир.
Фото: Павло Бішко
За фахом Травніков будівельник, займається ремонтом квартир. Більшість експонатів його музею — це речі, які його клієнти вважають мотлохом та з поспіхом викидають під час ремонтів.
Фото: Павло Бішко
На початку двохтисячних підвал, де зараз облаштовано музей, був повністю захаращенним та розграбованим. Не було ані замків на дверях, ані решіток на вікнах. Майже щоночі хтось залазив туди, аби щось вкрасти. Хоча, як згадує Травніков, красти було вже нічого.
Фото: Павло Бішко
Будівельник почав потрохи приводити підвал до ладу. Поставив нові замки та решітки, полагодив двері своєї комірки та прикрасив її старими вініловими дисками.
Відео: Павло Бішко
Зараз кожен мешканець будинку має ключ до підвалу і за бажання може відновити свою комірку, оформити її двері на свій смак, а також долучитися до декорування стін підвалу.
Фото: Павло Бішко
«Є тут один айтішник, комп’ютерами займається. У нього там зайвого багато. На дверях його комірки та поруч висять материнські плати, щось із комп'ютерів, — розповідає Володимир. — Може, якби був рибак, біля себе щось рибацьке пришпандьорив би».
Але більшість речей та іграшок Травніков приніс до підвалу самотужки. Багато хто викидає старі речі, коли починає робити ремонт. Інколи йому телефонують знайомі та кажуть: «Вовка, зайди забери, бо буду викидати…» Якісь речі та іграшки знаходяться на смітниках.
Відео: Павло Бішко
«Мішку, напевно, хтось комусь дарував, коли кохав. А потім пара розпадається — що тоді трапляється з мішкою від вже не коханої людини? Так, його місце на смітнику. І мені взагалі не важко забрати мішку сюди, в підвал».
Фото: Іван Чернічкін
Володимира дивує і якоюсь мірою обурює те, з якою недбалістю та байдужістю люди ставляться до власної пам’яті та минулого. Колись дорогі серцю речі — листівки, фотографії, а іноді навіть медалі, — все забувається і відправляється на смітник чи звалище.
Відео: Павло Бішко
«Фотки ідуть під откос, деякі такі речі, які я б ніколи не викинув — від бабці щось, від діда. Медалі, звісно, не роздають, але іноді навіть і вони трапляються. Іграшки і все таке — просто на вивіз, на сміття. У мене б рука не піднялася викинути, і воно залишається тут».
Підвал Володимир лагідно і мрійливо називає «Світом забутих іграшок». І радіє, що може подарувати цим речам нове життя, а іноді й нові сенси. Деякі стіни чи їхні сегменти, оздоблені іграшками та іншими речами, можна трактувати як мистецькі інсталяції, вважає Володимир.
Фото: Павло Бішко
Але найбільше він тішиться, коли експонати знаходять собі нових власників і отримують нове життя назовні. «Мені не шкода, коли хтось з малими приходить, а він вчепиться в іграшку якусь, машинку — питань немає, виносимо і в неї друге життя».
Фото: Павло Бішко
На початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, під час повітряних тривог, у підвалі ховалися діти і зовсім не боялися, бо весь час бавилися з іграшками і забували про страх.
Фото: Yevhen Zinchenko / Global Images Ukraine via Getty Images
Володимир розуміє: імпровізований музей не існуватиме вічно. Його хрущовці вже 60 років, комунікації в будинку жодного разу не міняли. І, якщо не почнеться капітальний ремонт будинку або його просто не вирішать знести, сподівається, що «Світ забутих іграшок» проіснує ще як мінімум п’ятнадцять років.
Не викидайте на смітник важливі спогади та ставайте патронами Заборони ❤️