Фото: Anthony Devlin / Getty Images
Іван Чернічкін
Денні рейви зародилися в Лондоні та його передмістях у середині 80-х — початку 90-х років минулого століття. Їхньою основною рушійною енергією були молоді вихідці з Індії та Пакистану.
У ті часи народна музика бхангра (Bhagṛā — оптимістична популярна музика, пов’язана з Пенджабською діаспорою) змішалася з популярною музикою Західної Європи. А такі виконавці як Bally Jagpal, Bally Sagoo і Punjabi Hit Squad збирали аншлаги не лише в Лондоні.
Але попри популярність цих виконавців, клуби відмовлялися надавати їм майданчики в нічний час і на вихідних. Ще однією причиною проведення вечірок у денний час був вік відвідувачів: це були школярі та студенти, яким довелося б втекти з дому, щоби піти в клуб вночі.
У 2014 році британо-пакистанський актор, музикант і активіст Різ Ахмед зняв короткометражний фільм Daytimer, у якому ділиться своїми спогадами про перший похід на денний рейв.
А оглядачка журналу The Fader Кіран Йєйтс описує цей феномен так: «Ці заходи розвінчали ідею про те, що безстатеві молоді азіати старанно працюють і танцюють на весіллях під вінтажну класику Боллівуду, поки дівчата замкнені на кухні. Ці люди взяли найкраще від обох світів, виражаючи себе далеко від сім’ї за допомогою музики й культури, яку вони створили на своїх умовах. Що надважливо, цим вони заявляли про власність над азіатською культурою, яка не потребувала «білих» знаків легітимності».
Через якийсь час денні вечірки стали частиною великих музичних фестивалів і техно-марафонів. Як окремий вид дозвілля вони відродилися на початку 2000-х — зі схожих причин, що й за 10 років до того.
У 2002 році британці Джайлс Сміт і Джеймс Престлі, відчайдушні адепти хаус-музики, вирішили робити власні вечірки. Але майданчики їм давали тільки у неділю. Так і відродилася ідея проведення денних вечірок в Англії.
Зовсім скоро формація Secretsundaze переросла в повноцінну культурну платформу: від вечірок в Panorama Bar, The Block і Robert Johnson до хостингу власних сцен на фестивалях Sonar і Glastonbury. А недільна ідея Сміта і Престлі ставала дедалі популярнішою у світі.
Денні вечірки передбачають формат проведення з 15 до 23 години, іноді — до 2 години ночі. Найчастіше вони проходять на відкритому повітрі. Усе це дає організаторам змогу запрошувати більше різноманітних артистів і експериментувати з лайнапом.
Ще до введення карантинних обмежень такий формат вечірок почали проводити у львівському артпросторі «Ґанок».
У 2020-му колаборація київського ресторану «Курені» й артпростору Closer запустила серію денних вечірок «Київ вечірній». Коронавірусні обмеження не дозволяли проводити повномасштабні рейви в Closer та на «Лісовому причалі», а можливість розосередити відвідувачів на площі в 4500 м² стала хорошим стимулом для запуску нового формату.
«Торік взагалі не можна було працювати вночі, та й у приміщеннях теж. І в усьому світі це почалося з Берліна, коли клуби стали відкривати біргардени. Це місце, куди ти можеш прийти, випити пива, послухати музику, поїсти. Тому що навіть танцювати в них тоді було заборонено», — розповідає СЕО проєкту Сергій Яценко.
Цього року майданчик став більш мультижанровим і різноманітним. До вечірок «Київ вечірній» додалися живі виступи українських інді- та дрім-поп виконавців — «Пой сюди», суботні танцювальні вечірки від знаменитих діджеїв — «Курені молоді». Також у «Куренях» проводить свої спектаклі «Дикий театр».
За словами організаторів, у денному форматі не завжди вдається «розтанцювати» відвідувачів при сонячному світлі. Це пов’язують із тим, що київські тусовщики звикли до рейвів у темних індустріальних підвалах.
На противагу цьому кураторка сцени «Пой сюди» Ольга Бекенштейн каже, що денний формат дає змогу познайомитися з електронікою людям, які ще не готові піти в нічний клуб. «Мені здається, що це руйнує багато стереотипів про електронну сцену. Це не лише темна сторона, а і просто красива музика в красивому місці».
Тусовщики з усього світу цінують і люблять денні вечірки за можливість потанцювати під улюблених діджеїв на свіжому повітрі, не втрачаючи при цьому весь наступний вихідний. І за те, що на такий захід можна прийти всією сім’єю, або ж із собакою.
Циніки можуть заперечити, що денна вечірка — це очищений погляд на нічне життя, яке по суті своїй є радикальним підривним актом. Однак такий формат дає можливість не повзати у громадському транспорті о 10 ранку схожим на зомбі, якого тягнули через кущі на задвірках Berghain.