КУЛЬТУРА
Свідоцтво дитинства.

Як американські митці допомагають дітям війни зберегти щасливі спогади
Ольга Гембік
22 Лютого 2023
Фото надано Беном Шумакером
Rescuers works on a residential building destroyed after a missile strike, in Dnipro on January 14, 2023. - A strike on a residential building in the eastern Ukrainian city of Dnipro on January 14, 2023 killed at least five people and wounded 39, officials said, as the president blasted Russian "terror". (Photo by Vitalii Matokha / AFP) (Photo by VITALII MATOKHA/AFP via Getty Images)
Забути власне дитяче обличчя — можливо. За дуже специфічних обставин: коли під час війни зруйнований дім горить разом із сімейним фотоальбомом, зібраним у доцифрову епоху.
Фото: VITALII MATOKHA / AFP via Getty Images
ZAPORIZHZHIA, UKRAINE - APRIL 22: A woman from Kherson region holds her child in the front seat of their car as her family is registered after arriving at an evacuation point for people fleeing Mariupol, Melitopol and surrounding towns under Russian control on April 22, 2022 in Zaporizhzhia, Ukraine. Ukrainian and Russian authorities, as well as international aid groups, have been engaged in fitful negotiations for weeks over the evacuation of civilians from Mariupol and other parts of southeast Ukraine under Russian assault. (Photo by Chris McGrath/Getty Images)
Родини, які тікали зі зруйнованих російськими бомбами домівок у Маріуполі, не рятували сімейних альбомів. У бардачку автомобіля, що вивозив мешканців Бучі й Гостомеля, навряд чи знайшлося б місце для фотографій. Ні в кого з Ізюма у «тривожних валізках» дитячих знімків не було.
Фото: Chris McGrath / Getty Images
Заборона розповідає про Memory Project USA — мистецький волонтерський проєкт, який вже майже два десятиліття допомагає дітям зі всього світу зберегти спогади про дитинство.
У 2003 році американець Бен Шумакер працював волонтером у дитячому будинку у Гватемалі. «Я спілкувався з гватемальцем, який виріс у дитячому будинку. Він сказав, що ніколи не бачив світлин зі свого дитинства, і в нього не залишилося жодної речі-спогаду про той час».
Фото надано Беном Шумакером
«Перші 10 років ми робили портрети лише для мешканців спецзакладів, але потім почали малювати дітей, які стикаються з війною і насильством — наприклад, чимало портретів дітей із Сирії та Афганістану», — розповідає Забороні Шумакер. За 19 років існування проєкт охопив дітей з 57 країн — загалом близько 310 тисяч художніх робіт.
Фото: Peter Turnley / Corbis/ VCG via Getty Images
«Коли я вперше розносив дітям їхні зображення, я не знав, чи вони їм сподобаються, і дуже нервував, — говорить Шумакер. — Але діти були в захваті, вони сміялися і показували їх друзям. Усі вони повісили портрети над своїми ліжками. Для мене це яскравий і приємний спогад».
Бен розповідає, що коли Росія почала війну в Україні, члени проєкту хотіли створити унікальні подарунки для дітей, які виїхали з України, щоб вони знали, що багато людей у всьому світі щодня думають про них.
Фото: Omar Marques / Getty Images
Команда Memory Project USA привозила портрети для дітей на Донбас. І в ту поїздку вперше відвідала Одесу. Бену настільки сподобалося місто, що він вирішив назвати на його честь свою доньку: «Тому для мене дуже важлива українська частина проєкту».
Фото: OLEKSANDR GIMANOV / AFP via Getty
Шумакер розповідає, що реалізація української частини проєкту була дуже важкою. Багато українських сімей переїхали до Польщі, були налякані й дезорієнтовані, часто переїжджали з місця на місце. Вперше за всю історію проєкту для покращення комунікації довелося зібрати електронні адреси батьків, дітей яких мали намалювати художники-волонтери.
Понад 300 дитячих портретів українських дітей, робота над якими тривала пів року, Шумакер особисто привіз до Варшави. Він впевнений, що у майбутньому ці портрети стануть особливим спогадом про дитинство.
Фото надано Беном Шумакером
«Щороку у Memory Project бере участь приблизно 20 тисяч митців зі США. У нас є дуже маленькі художники, яким лише п’ять-шість років — вони малюють квіти як подарунки для дітей. Наймолодшим нашим художникам, які створюють портрети, по 10–12 років. Проте у нас також задіяна велика кількість дорослих митців. Багатьом із них 20–30 років, але є й чимало людей за 60–80. Одного разу портрет малював 90-річний художник», — зауважує Бен.
Творці проєкту завжди просять художників розміщувати свої фотографії на зворотному боці робіт, а також залишати відбиток долоні як спосіб торкнутися рук дітей. Іноді діти малюють художників у відповідь.
Фото надано Беном Шумакером
Матеріал підготовлений за допомоги MediaPort Warsaw, хабу для українських журналістів у Польщі, та за підтримки міжнародної ініціативи Media Lifeline Ukraine.
Не забувайте приємні спогади і ставайте патронами Заборони ❤️