Time вибрав ікону 2022 року: нею стала головна зірка Азії

• Видання щороку обирає так звану ікону серед людей, які можуть бути прикладом для суспільства завдяки своїм кар’єрним, творчим чи благодійним звершенням.
• У 2022 році вибір пав на зірку «Мемуарів гейші» та одного з фільмів Бондіани.
• Акторка, крім таланту, прославилася тим, що самостійно виконує навіть найскладніші трюки.

Журнал Time назвав іконою 2022 року головну зірку золотої доби гонконзьких бойовиків Мішель Єо. Акторка пройшла довгий шлях до слави, борючись зі стереотипізацією жінок азійського походження у кіноіндустрії та заниженою порівняно з іншими актрисами оплатою праці.

Заборона розповідає про знаменитість, на яку пав вибір авторитетного видання.

Хто така Мішель Єо

Одне із найавторитетніших світових видань щороку обирає серед людей, які можуть бути прикладом для суспільства завдяки своїм кар’єрним, творчим чи благодійним звершенням, ікону року. У 2022 році нею стала малазійська акторка Мішель Єо, пише Time.

Єо починала свою кар’єру з гонконзьких бойовиків у середині 1980-х років. Першим великим проєктом став фільм «Поліцейська історія 3: Суперполіцейський» (1992), а справжня популярність прийшла до акторки завдяки ролі Вай Лінь у фільмі «Завтра не помре ніколи» — 18-й фільм про шпигуна Джеймса Бонда (1997). Саме ця кінострічка зробила її головною зіркою Азії та однією з найяскравіших представниць так званої золотої доби гонконзьких бойовиків. Велику роль у популярності акторки, окрім таланту, зіграло те, що вона практично завжди самостійно виконує навіть надскладні трюки. 

У 2000-2010-х фільмографію акторки поповнили такі відомі картини:

• «Тигр, що крадеться, дракон, що заховався» (2000) — була номінована на премію BAFTA;
• «Мемуари гейші» (2005);
• «Пекло» (2007);
• «Мумія: Гробниця імператора драконів» (2008);
• «Вавілон Н.Е.» (2008);
• «Кунг-фу Панда 2» (2011) — озвучила козу-віщунку.

У 2016-2017 роках Єо взяла участь у кількох високобюджетних проєктах: «Механік: Воскресіння» (2016), «Морган» (2016), «Вартові Галактики: Частина 2» (2017), а також у сімох епізодах серіалу «Марко Поло».

Серед останніх картин з акторкою — «Все завжди і водночас» (Everything Everywhere All at Once), премʼєра відбулася у США 1 грудня 2022 року. У стрічці жінка зіграла головну роль.

«Єо була головною зіркою в Азії протягом десятиліть. Вона кілька разів мало не кидала акторську кар’єру — спершу через те, що планувала мати дітей (шлях, який вона дізналася, був для неї неможливий), а потім через травми, які вона отримала на знімальному майданчику. У 1995 році Єо оговтувалася після невдалого трюку, коли Квентін Тарантіно, який приїхав у Гонконг для реклами Pulp Fiction, зупинився, щоб віддати їй шану. Тоді вона вирішила продовжувати», — йдеться у статті Time, присвяченій акторці.

Єо неодноразово зізнавалася, що впродовж своєї тривалої кар’єри зіштовхувалася зі стереотипізацією жінок азійського походження у кіно та нижчою оплатою праці, ніж у актрис європеоїдної раси.

Раніше Заборона розповідала про нову власницю Miss Universe Organisation. Вперше в історії перейшли до жінки і водночас трансгендерної людини. Вона вже взялася за тотальну реорганізацію застереотипізованого конкурсу краси.