Фото: Гаррі Єфімов
Ганна Беловольченко
У будинку черкаської дизайнерки Олі Носової-Єлісєєвої є окрема кімната, де зібрані роботи з її проєкту. На поличках тут трохи порохів, а ще — зліпки вульв і грудей із гіпсу. Інтимні зліпки і є авторським проєктом мисткині під назвою «Єство», який вона веде з літа 2020 року.
Заборона розповідає, як з’явився проєкт, чому в ньому немає чоловіків і чому мисткиня не змінює провінційні Черкаси на інше місто.
Оля ще в дитинстві зрозуміла, що її життя буде пов‘язане з мистецтвом. «Все візуальне завжди було абсолютно моїм», — каже дизайнерка й додає: як тільки випадала нагода, вона постійно щось малювала чи ліпила.
Згодом Оля вивчилася на художницю-дизайнерку, стала проводити власні виставки й майстер-класи. Вона вчила дорослих і дітей малювати, працювати з гіпсом. Події в особистому житті підштовхнули отримати і психологічну освіту. Каже, ніколи не працювала за цим фахом, але так почала краще розуміти себе й людей довкола.
А влітку 2020-го, коли ввели карантин, «стало нудно й було забагато інтернету». В інстаграмі Оля побачила кілька проєктів, автори яких робили інтимні зліпки й навіть цукерки такої форми. Ідея їй сподобалася, тож Оля поділилася нею з подругами у форматі: «Хотіла б і я зробити щось таке». Без вмовлянь і переконань, каже вона, подруги і стали першими моделями.
«Проєкт називається «Єство» — бо він про натуральність, про наше тіло, про те, як на нього можна інакше, під іншим ракурсом, подивитися, як його можна пізнати. Це проєкт про прийняття себе і про любов до себе», — каже Оля.
Коли в інстаграмі з’явилася сторінка «Єство» і подруги розповіли про неї іншим, в Олі з’явилися клієнтки. Хтось хотів побачити себе з нового боку, хтось — закарбувати себе в мистецтві, а дехто приходив, щоби зробити оригінальний подарунок партнеру.
Підготовка до зліпка нехитра: головне, щоби волосся було завдовжки не більш як пів сантиметра, каже мисткиня. Інакше зробити зліпок не вийде. Інших обмежень немає. На те, щоби зробити чорнову версію, так званий «негатив», йде до 20 хвилин. За цей час Оля накладає два шари гіпсового матеріалу й він встигає застигнути. А потім вона обробляє зліпок, покриває його лаком і за пару тижнів віддає клієнтці.
Потім клієнтка роздягається, а дизайнерка дає їй дзеркало й просить зайняти зручну позу та подивитися, чи подобається «картинка». Деякі клієнтки в цей момент фотографуються чи загадують бажання.
«Але перед тим, як зробити зліпок, ми п’ємо чай з дівчиною. Я розповідаю про матеріали, з якими працюю, про те, чому цей проєкт важливий для мене, а дівчина — чому вирішила зробити зліпок», — каже Оля.
Ще жодна з дівчат не передумала в процесі. Навпаки: дизайнерка каже, що дехто приходить зробити зліпок грудей, а потім, коли почуваються вільніше, просять і вульву. Зліпок можна зробити один і лишити собі. Тоді авторка ніде його не використовуватиме. А можна зробити два: один собі, а іншій віддати Олі в колекцію. Найчастіше, каже мисткиня, обирають саме другий варіант
«Дівчата, які приходять на зліпки, мають певні уявлення про те, як має виглядати жіноче тіло й вульва чи груди зокрема. Тож дехто каже: «У мене там усе так незвично». Ніби попереджають мене. Але я дивлюся й розумію: звичайна вульва. Відмінна від інших, бо всі різні, але й не якесь чудовисько, яке мені описували. Тоді кажу: «Вибач, я тебе розчарую. Ти просто красива й така, як є», — додає дизайнерка.
Оля робить лише жіночі зліпки. Каже, що про чоловіків розповідати мають чоловіки. А їй є що сказати саме жінкам і про жінок. «У чоловіків все видно, вони можуть в будь-який момент себе роздивитися. А жінка не може побачити вульву просто так. Мало яка дівчина розглядає себе, вивчає. Тому я вважаю, що їм це потрібно», — пояснює мисткиня.
Сьогодні в колекції Олі понад 20 робіт. Й охочі отримати зліпок відгукуються постійно — навіть з-поза меж Черкас
Попри те, що Черкаси невелике місто, тут є з ким і над чим працювати, є чим надихатися. «Я називаю Черкаси «тихим болотцем». Тут панує абсолютно черепаший темп у всьому. Але в сучасному світі творча людина може бути будь-де. Бо можна шукати різні способи себе проявити», — пояснює дизайнерка.
«Єство» мисткиня поширює хіба через соцмережі й нікому не нав’язує. Вона впевнена: змушувати людей полюбити себе не можна, це буде насиллям. Однак якщо людина сама розуміє, що їй щось не подобається, і хоче це змінити, тоді можна шукати різні способи зробити це.
«Спочатку має бути бажання. А далі вже робота над собою, терапія й решта, — вважає мисткиня. — І перший крок — зрозуміти: те, що не подобається в собі — не якась вада. Це особливість. Як рельєф землі, яка всюди неоднакова, але від цього не стає поганою».