У Тбілісі жорстко розігнали гей-прайд. Учасників і журналістів побили за потурань уряду

Небувале для грузинської столиці масове насильство відбувалося весь день 5 липня в центральних районах, де мав пройти «Марш гідності» — кульмінація Тижня Pride, що почався 1 липня. Сотні прихильників ультраправих і відкрито гомофобних груп нападали на співробітників організацій, що підтримують Pride, громили їхні офіси та палили прапори цього руху. Йшло справжнє полювання на журналістів: понад 50 людей були жорстоко побиті, багато хто опинився в лікарні. Розбито десятки камер і професійного обладнання. Видання Jam News розповідає, що сталося й що це означає для Грузії — ми переказуємо їхній матеріал.

«Оголошено війну громадянському суспільству, розпочато полювання проти незалежних медіа, демократії та європейських цінностей», — йдеться в заяві неурядових організацій після подій 5 липня. Вони назвали «символом дня» спалений під час нальоту на одну з офісних будівель прапор Євросоюзу й заявили, що «насильство було ініційоване Патріархатом [Грузинською православною церквою] і спровоковане владою».

Патріархат Грузії присвятив Тбілісі Pride кілька заяв. Спочатку він публічно закликав уряд «не проводити парад». Потім звернувся до Європарламенту й дипломатичного корпусу з пропозицією не втручатися в релігійне життя Грузії. І, нарешті, закликав прихожан вийти на вулиці і провести масштабний мітинг: «Зберімося, помолімося, дозвольте світу побачити, що ми захищаємо свою гідність».

Нападники розгромили намети опозиції, які стояли перед парламентом з осені 2020 року на знак політичного протесту. Це сталося після того, як прем’єр-міністр Іраклі Гарібашвілі вранці 5 липня закликав відмовитися від маршу і звинуватив опозицію й експрезидента Міхеїла Саакашвілі в підтримці Тижня Pride «з метою домогтися дестабілізації ситуації».

Ситуація була практично некерованою. Поліція не реагувала або реагувала з великим запізненням. У підсумку команда Тбілісі Pride заявила, що не може поставити під загрозу життя людей і скасувала проведення маршу. Після цього прихильники гомофобних груп зібралися перед парламентом, включили музику й танцювали.

Хатуна Самнідзе, голова опозиційної Республіканської партії, вважає, що уряд використовував ультраправі групи у своїх цілях — у тому числі й щоби розгромити намети опозиції перед парламентом: «Тепер ми можемо впевнено сказати, що цей уряд перебуває в союзі з проросійськими силами. У вільного громадянина в цій країні немає можливості реалізувати своє конституційне право».

Одним із важливих свідчень того, що влада підтримувала насильство проти прихильників Pride і журналістів, стало фактичне ігнорування поліцією відкритого протистояння на вулицях. Були присутні тільки невеликі групи патрульної та кримінальної поліції, які не могли перешкодити масовим побиттям або просто були відсутні в цей час. Спецназ так і не був задіяний.

Влада не визнає своїх помилок

Іраклі Кобахідзе, голова правлячої партії «Грузинська мрія», не погодився з критикою й заявив, що поліцейська операція була добре спланована.

«Скільки поліцейських потрібно, щоби контролювати 10 000 людей? Пам’ятаєте, як тисяча осіб напали на будівлю парламенту, скільки там було поліцейських? Коли справа стосується мас, там складно реагувати, особливо коли дуже багато людей виходить», — заявив Кобахідзе.

До вечора 5 липня близько 50 журналістів опинилися в лікарнях. У більшості були важкі травми: проломлена голова, струс мозку, пошкоджені очі, вибиті зуби, гематоми. Одному зламали ніс — він потребував термінової операції. Усі журналісти, які працювали з ризиком для життя в центрі міста, кажуть, що на них нападали навмисно.

Басті Мгалоблішвілі, журналіст інтернет-видання Publika, розповів JAMnews, що не пам’ятає такого насильства щодо журналістів коли-небудь у Грузії. Він каже, що він і його колеги-журналісти двічі пережили навмисний напад.

Вдруге вони намагалися врятуватися й зупинили таксі. Басті сказав, що в цей час на них уже не було жилетів із написом «преса» й мікрофонів, але нападники, ймовірно, почули їхню розмову і зрозуміли, що вони журналісти.

«Кілька з нас поїхали на таксі, інші забігли в автобуси. Почалося полювання на нас — було неважливо, куди їхати, нам треба було рятуватися».

На журналісті інтернет-видання «Нетгазеті» Луці Пертаї була футболка з написом «Преса», але це не допомогло. Його ображали та штовхали.

«Сьогодні вперше вийшло так, що наші розпізнавальні знаки як журналістів не захищали нас, а навпаки зробили мішенями. Я займаюся журналістикою шостий рік, я висвітлюю всі мітинги — у тому числі й мітинги агресивних груп — але я не пам’ятаю такого навмисного переслідування», — сказав Лука Пертая.

Багато журналістів у розпал робочого процесу стали знімати із себе розпізнавальні знаки й навіть переодягатися. Однак це далеко не завжди допомагало, адже агресивний натовп реагував навіть на наявність фотокамери.

«Мене збили з ніг і волокли по землі десь 200 метрів. Натовп бив і штовхав мене, і жоден поліцейський не кинувся й не прикрив мене», — розповідає Раті Цверава, журналіст телеканалу «Формула-1».

У ситуації прямого ризику для життя і здоров’я редактори телеканалів і видань у результаті прийняли рішення відкликати своїх журналістів із місця подій.

Правозахисники впевнені в російському сценарії

Одним із великих сюрпризів цього дня стало те, що будь-яке рішення організаторів Тбілісі Pride, яке приймалося у вузькому колі, швидко ставало відомим агресивним групам.

«Те, що відбулося у Тбілісі — це класична гібридна війна за російською тактикою, — вважає експертка з питань оборони й безпеки Теона Акубардія. — Це напад на нашу демократію, верховенство закону, права людини, медіа, на наш зовнішній вектор».

«Це не та Грузія, яку я знаю, це не грузинські традиції, не наша релігія, це не те майбутнє, якого ми хочемо для цієї країни», — заявила президентка Грузії Саломе Зурабішвілі.

На думку громадського сектора, заява президентки була єдиною адекватною заявою уряду.

Зі спільною заявою, що засуджує події в Тбілісі, виступила група урядів західних країн: Фінляндії, Франції, Німеччини, Греції, Ірландії, Ізраїлю, Італії, Латвії, Литви, Нідерландів, Норвегії, Іспанії, Швеції, Великобританії, а також Агентство ООН у Грузії, посольство США й Делегація Євросоюзу в Грузії.