У частині колоній тимчасово окупованих територій Донецької області ув’язнені займаються телефонним шахрайством — «розводять» на гроші людей по інший бік лінії розмежування. Через фінансовий додаток українського мобільного оператора «Водафон» вони проводять мільйони гривень, а частину «заробітку» віддають керівництву місць ув’язнення, яке курує ці схеми. Заборона переказує матеріал спільного виробництва видань «Спектр» і «Проєкт», який пояснює, як саме арештанти заробляють на підконтрольній Україні території, і чому зберігають гроші не на окупованій території.
Окуповані частини Донбасу відрізані від банківської системи та звичних електронних фінансових сервісів типу оплати покупок за допомогою телефону. Звичайні схеми аферистів тут теж не працюють: при роботі з жертвою важливо якнайскоріше отримати гроші, а швидких і одночасно анонімних способів переказати кошти на окупованій території просто немає. Крім того, тут шостий рік поспіль діє комендантська година і, відповідно, зведені до мінімуму цілодобові послуги. Усі схеми шахрайства так чи інакше зав’язані на гроші поза самопроголошеної республіки, на роботу в «сірій», погано контрольованій зоні доставлення людей, вантажів і товарів в обхід лінії розмежування.
На непідконтрольній Україні території продовжує працювати український оператор «Водафон» і є такий-сякий інтернет, тож шахраї можуть розміщувати оголошення про всілякі послуги (наприклад, про оренду квартир) на міських порталах Полтави, Запоріжжя та Києва, вимагаючи передоплату. У колоніях цим займається привілейована частина ув’язнених. На «зароблені» гроші, які акумулюються у фінансовому додатку «Водафона», вони купують їжу в тюремних їдальнях, наркотики, платять за заборонені побачення й за «дах» керівництва.
За оцінкою учасника тюремної шахрайської схеми, який розповів про це «Спектру», щомісячний дохід керівництва самої тільки 124-ї колонії суворого режиму в селищі Лідіївка міста Донецьк лише від «податку» за постановку «даху» бригадам аферистів становить до 400 тис. гривень, які акумулюються на рахунках по ту сторону лінії фронту — на підконтрольній Києву території.
Бригади ув’язнених працюють цілодобово
«Тут, коротше, така тема — хлопці працюють на «афері», конкретно по Україні, — пояснює «Спектру» ув’язнений 124-ї колонії. — З чим пов’язаний мій бізнес? Сидять у мене хлопці по повіях. Щоби збити 30 тисяч за місяць, працюють цілодобово, щоби ти розумів, телефон не згасає ніколи! Сидять чотири людини — два телефони, двоє вдень, двоє вночі. Людина дивиться оголошення в інтернеті — «дівчинка на ніч» там на сайті одному, він дуже зручний: один сайт, а на всю Україну розгалужений. Ось людина в Полтаві хоче відпочити інтимно, знаходить оголошення і дзвонить на номер, а тут сидить людина з цим мобільним телефоном. Засуджені хлопці говорять жіночими голосами, позмінно».
За словами ув’язненого, любителя платного інтиму ідентифікують у його рідному місті і виводять найчастіше на найближчий магазин цілодобової продуктової мережі АТБ (як правило, там стоять автомати для поповнення рахунку). Розповідями про те, що «дівчина», яка працює без сутенера, побоюється приходити на зустріч без передоплати, людину «підводять» до думки поповнити вказаний телефонний рахунок.
«Тарифи — 600 гривень за «відпочинок», 900 гривень типу за «повний спектр» — усе, що забажає, — пояснює учасник афери зі 124-ї колонії. — Далі гроші приходять на рахунок, і розкрутка триває. Йому кажуть: «Ти зробив неправильну оплату, неправильно суму вказав, гроші не прийшли!» — і перепроводять на схему знову. Якщо людина неадекватна на тій стороні, були випадки, що й по десять разів 600 гривень в апарат вкладала!».
Інший метод, що практикується у 124-й колонії, — «здавати» квартири подобово й помісячно в різних містах України через сайт оголошень. Там теж вимагають перевести заставу на банківську картку або на мобільний телефон. Наприклад, за перегляд красивої й несподівано недорогої квартири, за виїзд «господарів» на перегляд або за бронь квартири, щоби її начебто не зняв хтось інший. За тиждень роботи двох осіб начальнику колонії потрібно принести 15 тисяч гривень, пояснює ув’язнений. Якщо «податку» немає в строк, людину зачиняють в ізолятор на 15 діб — наприклад, за знайдений у неї мобільний телефон.
Гроші, що залишаються, ув’язнені витрачають у тому числі на їжу — за їхніми словами, їжа в їдальнях неїстівна, а в додатковому віконці можна за гроші купити домашні страви: кілограм смаженої картоплі за 60 гривень, кільце ковбаси за 150 гривень, варені яйця або смажену рибу. За 20 тисяч гривень можна купити 4 сірникових коробки марихуани, а за 5 тисяч гривень — організувати неофіційне побачення. Лікування — теж за гроші. Розрахунок безготівковий і в гривні.
«Тут готівкових моментів немає взагалі, усе тупо перекази — є така мобільна програма, «Шар-пей» називається [SharPay]. З мобільного рахунку в цій програмі можна на інший номер, на картку будь-якого банку гроші переказати, тут усе в електронному вигляді! — Розповідає ув’язнений Григорій Гінжаленко. — Так, за кілограм смаженої картоплі я гроші переказую кухареві, а кухар — начальнику їдальні».
На побаченнях, пояснює колишній старший офіцер місцевої системи виконання покарань, завжди заробляє ланцюжок людей: відповідальний молодший інспектор, перший заступник начальника й сам начальник зони. З їдальні «годуються» начальник їдальні, заступник начальника колонії з комунально-побутового забезпечення та начальник зони. А курує це все Державна служба виконання покарань при так званому Міністерстві юстиції ДНР.
