У Вірменії тривають протести, які можуть закінчитись відставкою уряду. Але чи призведе це до війни з Азербайджаном?

У Вірменії тривають багатотисячні мирні акції непокори: учасники вимагають відставки премʼєр-міністра Нікола Пашиняна на тлі територіальних поступок Азербайджану. Очолив протестний рух архієпископ Баграт Галстанян, який закликає припинити процес делімітації, оскільки вважає таке рішення неконституційним.

Разом з вірменськими політологами редакторка Заборони Ірина Олійник пояснює ситуацію.

Протести у Вірменії: головні вимоги

Мова йде про чотири населені пункти, які Вірменія контролювала з 1990-х років, але наприкінці березня 2024 року в результаті мирних переговорів прем’єр-міністр Нікол Пашинян заявив про готовність передати північні прикордонні села під контроль Баку. Марш проти делімітації та демаркації кордону з Азербайджаном, який очолює неполітичний рух «Тавуш за Батьківщину», стартував 4 травня з села Кіранц Тавушського району. Вже 9 травня регіональний марш переріс у масштабну акцію протесту на центральній площі Єревану.

За словами лідера протестного руху, архієпископа Тавушської єпархії Баграта Галстаняна, головна мета протесту — зупинка процесу односторонньої передачі прикордонних населених пунктів з боку вірменської сторони до підписання мирної угоди з Баку. Мітингувальники вважають поступки уряду незаконними й вимагають відставки.

«Річ у тім, що делімітація та демаркація мають відбутися після того, як між сторонами укладається мирний договір та встановлюються дипвідносини. Тільки тоді починається узгодження спільного кордону, — наголошує у розмові з Забороною співзасновник вірменського аналітичного центру стратегічних досліджень та ініціатив Тигран Кочарян. — Однак у цьому випадку Вірменія та Азербайджан почали узгоджувати процес повернення населених пунктів під контроль Баку без підписання мирної угоди. Тобто Єреван не має жодних гарантій, що Азербайджан не піде знову війною на вірменські території».

Станом на 14 травня активісти намагалися перекривати у середмісті центральні дороги сміттєвими баками та дорожніми знаками, але правоохоронці застосовують силу та затримують учасників. Під час висвітлення протестів постраждала журналістка вірменського порталу Mediahub Наре Геворгян. Згідно із заявою редакції, поліцейське авто навмисно наїхало на медійницю на пішохідному переході.

Тигран Кочарян. Фото: Аналітичний центр стратегічних досліджень та ініціатив

Найбільшу кількість протестувальників (понад 150 осіб) затримали 13 травня, та згодом їх відпустили. У відповідь на протести влада заявила, що рух має на меті спровокувати війну між Єреваном та Баку. 

Захист територіальної цілісності Вірменії

Політолог Олександр Маркаров вважає, що представник вірменської церкви очолив протестний рух саме тому, що питання стосується захисту територіальної цілісності Вірменії. Галстян озвучив положення програми руху «Тавуш за Батьківщину», в якій пропонується мирний перехід влади шляхом демократичних виборів. Також протестувальники вимагають від влади повернути військовополонених вірмен та керівництво Нагірного Карабаху, яких утримує влада Азербайджану, та звільнити увʼязнених за політичними мотивами.

«Протестний рух наполягає на необхідності запровадити в країні перехідний уряд, аби зберегти стабільну систему держуправління. Також звучать заклики про те, що доки до влади не прийде новий уряд, в країні не мають відбуватися жодні конституційні зміни, що стосуються перегляду державних кордонів, — стверджує політолог у коментарі Забороні. — Архієпископ наголошує на продовженні мирних переговорів із Баку. Однак процес делімітації та демаркації кордонів має розпочатися лише після підписання всеосяжної мирної угоди між країнами. В цьому документі мають бути затверджені міжнародні гарантії підтримки миру в регіоні». 

За словами Тиграна Кочаряна, процес делімітації та демаркації в Тавушському регіоні тимчасово зупинений. На думку експерта, угода між країнами не має базуватися тільки на територіальних поступках Єревана — Баку теж має внести свої пропозиції. Зокрема щодо повернення Вірменії територій, які збройні сили Азербайджану зайняли у 2021-му і 2022 роках навколо Джермука та озера Севліч. Кочарян пояснює, що Баку дуже зацікавлений в отриманні спірних територій Тавушської області, адже це один із найбільш укріплених районів високогірʼя. Тут зручно тримати оборону під час збройного протистояння. 

«До 2020 року Азербайджан жодного разу не вимагав повернення прикордонних сіл Тавушської області на півночі Вірменії під свій контроль. Але в листопаді 2020 року за посередництва Росії Єреван і Баку підписали тристоронню заяву про припинення вогню. Після цього президент Алієв почав вимагати не тільки визволення деяких територій Нагірного Карабаху, але й повернення під контроль Азербайджану сімох населених пунктів, зокрема в Тавушській області. Жителі чотирьох прикордонних сіл чинять спротив, адже в процесі делімітації та демаркації вони втратять пасовища та власні угіддя».

Кочарян вважає, що делімітація чотирьох анклавів не приведе до стабільного та постійного миру, адже Баку, погрожуючи війною, вимагатиме від Єревану віддати інші спірні території.

«Цей процес не зупиниться. Президент Азербайджану продовжить висувати свої умови. Наступними можуть стати анклави, розташовані на території Вірменії, а потім, швидше за все, почнуться територіальні претензії стосовно Зангезурського коридору. Баку вимагатиме повернення контролю над спірними територіями, доки Пашинян готовий йти на поступки. І, як ми бачимо, у чинного премʼєра немає червоних ліній стосовно здачі інтересів Вірменії», — резюмує співзасновник вірменського аналітичного центру стратегічних досліджень та ініціатив.

Експерти у розмові з Забороною наголошують, що нині невідомо, як саме будуть вирішуватися суперечки щодо окремих спірних територій. Подробиці мирних переговорів не розголошуються, однак, на думку політологів, основою для майбутньої делімітації та демаркації можуть бути положення та кордони, прописані в Алматинській декларації 1991 року — тобто після розпаду Радянського Союзу й утворення незалежних республік.

Відставка премʼєр-міністра Пашиняна

На думку Олександра Маркарова, добровільно Нікол Пашинян не піде. Натомість представники опозиційних політичних сил — «Національно-демократичний полюс», «Просвічена Вірменія» та «Честь маю», — намагаються ініціювати у парламенті процедуру відставки очільника уряду шляхом оголошення вотуму недовіри. Однак для внесення відповідного законопроєкту потрібно зібрати щонайменше третину голосів.

«Наразі в опозиції немає можливості ініціювати процедуру імпічменту Пашиняна шляхом парламентської процедури через недостатню кількість голосів. Серед політиків має бути розуміння та згода, хто прийде на зміну Пашиняну. Тобто має бути затверджена кандидатура, і тільки тоді має відбутися голосування в парламенті. Рішення про відставку чинного уряду мають підтримати понад 50% депутатів», — підсумовує вірменський політолог.