Ukraine War Stories — відеогра про російську окупацію. Ми пройшли її і ось чому вона важлива

18 жовтня на ігровій платформі Steam вийшла Ukraine War Stories — безплатна гра про виживання цивільних українців під час окупації Бучі, Гостомеля і Маріуполя. Гру розробила київська команда Starni Games, що спеціалізується на військових стратегіях, але зараз вони підійшли до теми війни зовсім з іншого боку. Випусковий редактор Заборони Даниил Леховіцер пройшов її та розповідає, чому це чудовий освітній проєкт для європейців, як ігровий формат допомагає краще зрозуміти специфіку війни в Україні та чому тема війни в відеоіграх майже не торкається виживання цивільних (на щастя, є протилежні приклади).

Сучасна війна як сукупність наративів завжди була одною з головних золотоносних жил для гейм-індустрії. Кіноіндустрія (а потім і геймінг) не сприймає воєнний конфлікт без так званого fun-чинника — сплеску адреналіну, безперервного відчуття крутості того, що відбувається. Війна у схожих одна на одну реплікованих іграх — це високотехнологічні автомати, передові тактики ведення бою і добре прописані маскулінні персонажі.

Куди гірше продається її гуманітарний виворіт: життя (або виживання) цивільних, відсутність ресурсів, психологічний терор, воєнні злочини — все те, що потребує етичної та юридичної оцінки. This War of Mine — історія облоги дуже схожого на Сараєво міста в умовах гуманітарної катастрофи — ймовірно, одна з небагатьох ігор, присвячених війні, засвідченій цивільними особами. До речі, TWoM показала, що гуманітарний survival («виживач»), нічні вилазки за їжею та медикаментами в покинуті супермаркети та аптеки можуть бути не менш захопливими, ніж тир та інша піротехніка.

У жовтні у This War of Mine з’явився побратим — Ukraine War Stories, набагато менш масштабна, але при цьому зібрана за дуже короткий термін гра про російську окупацію від українських розробників. Вона являє собою збірку з трьох коротких візуальних новел, присвячених виживанню цивільних у містах, що стали емблематичними топонімами війни — Маріуполь, Буча, Гостомель. Ukraine War Stories — текстова гра, в якій ви обираєте репліки героя, стежите за психологічним станом близьких і приймаєте морально складні рішення: поховати сусіда по-людськи під час обстрілу міста або сховатися в підвалі, визволити сестру з полону або спробувати евакуюватися з Бучі, та чи намагатися розговорити п’яного російського солдата і ризикнути життям, щоби він забув про дівчину, яку збирається зґвалтувати.

Ukraine War Stories виконує відразу кілька функцій, серед яких ігрова займає зовсім не чільне місце. Інструментарій та можливості гравця гранично обмежені: читати текст, вибирати рідкісні репліки, приймати рішення, добувати необхідні речі — проходження однієї історії займає від 30 до 60 хвилин (у кожної історії може бути кілька альтернативних фіналів). Більшою мірою це, скоріше, інтерактивний сеанс читання, ніж гра. Такий проєкт легко уявити у музеї чи бібліотеці, адже головна його функція — освітня. Ukraine War Stories явно розрахований на іноземного гравця. Якщо ігрова аудиторія не читає зведень та репортажів медіа про війну в Україні, інтерактивна форма гри може стати плацдармом для ознайомлення з такими етично комплексними темами як геноцид, порушення Женевських конвенцій та злочини проти людяності.

В Ukraine War Stories немає високої сценаристики та несподіваних сюжетних ходів, як і самого геймплею. Завдання розробників, певно, полягало у наслідуванні стилістиці документальних репортажів про вбивство людей у ​​Бучі та бомбардування Маріуполя, а репортажі не завжди нагадують гостросюжетний фільм. Щоб підкреслити фактологічність гри, художники малювали знімки документальних фотографів — наприклад, сумнозвісне зображення мертвого велосипедиста. Скупа, навіть аскетична Ukraine War Stories навмисно ігнорує міфічно-урочистий вимір війни. Залишаються лише безнадія, відсутність їжі та зв’язані за спиною руки цивільних.