Російсько-українська війна — перша, де використовують таку кількість безпілотників. Попри те, що ЗСУ вибили великий авіапарк російської техніки, а український оборонпром наростив промислові потужності з вироблення власних дронів, Україна не досягла паритету й тим паче переваги над РФ. Як виглядатиме українська відповідь «Шахедам», чи зможуть нові безпілотники діставати до Москви — відповідаємо на ці та інші запитання разом з експертом. 

Як виглядає армія дронів України? Скільки взагалі є типів безпілотників?

Мікро-БПЛА

Mavic 3

Перебування в повітрі: 30 хв

Дальність польоту: 30 км

Швидкість: 75 км/год

Висота: 6 км

Це невеликі дрони, що зазвичай використовують для зйомок панорамного відео й пейзажів. Серед них на фронті найпоширеніші БПЛА компанії DJI та Autel. 

На момент вторгнення в ЗСУ була критична нестача цього типу дронів, потрібних для розвідок локального рівня. Мікро-БПЛА оснащені потужними камерами з опцією тепловізора — це дає змогу бачити позиції, техніку й особовий склад противника як уночі, так і вдень. До того ж українські захисники почали успішно використовувати ці дрони як носії ручних гранат.

Безпілотники середнього класу

«Лелека-100»

Перебування в повітрі: 2,5 год

Дальність польоту: 100 км

Швидкість: 60–70 км/год

Висота: 1,5 км

Розвідувальні безпілотники, які значно довше перебувають у повітрі, ніж дрони мікрокласу. Це, наприклад, апарати українського виробництва «Лелека-100» та «Фурія». 

На початку російського вторгнення ЗСУ значно поступалися армії РФ в укомплектованості БПЛА середнього класу, але виготовлення та використання комплексу «Лелека-100» допомагало поступово наблизитися до паритету з армією РФ. Тоді цей комплекс був одним з наймасовіших на фронті серед українських дронів.

Безпілотники оперативно-тактичного класу

UAV UKRSPECSYSTEMS PD-2

Перебування в повітрі: 10 год

Дальність польоту: 1000 км

Швидкість: 100 км/год — крейсерська (140 км/год — максимальна)

Висота: 5 км

До авіапарку ЗСУ входять дрони українського виробництва PD-2 та Raybird-3, які можуть перебувати в небі близько 10 годин. Однак кількість цих комплексів була надзвичайно малою, до того ж значну частину цих бортів утратили відразу на початку війни. Найбільшу кількісну перевагу РФ мала саме в безпілотниках оперативно-тактичного класу. 

За останній рік безпілотний авіапарк ЗСУ збільшився. Але чи вдалося досягти переваги над армією РФ? Чи хоча б паритету?

Ні і ні.

Але, на думку співзасновника української ГО «Аеророзвідка» Ярослава Гончара, тепер ЗСУ значно краще оснащені безпілотниками.

«Останній рік помітно уважніше ставлення уряду до розвитку галузі роботизованих технологій. Проактивну позицію займає віцепрем’єр з цифрової трансформації [Михайло Федоров]. Відбулася низка подій і постанов Кабміну, які регулювали галузь. Зокрема, було створено фонд United24 й організовано проєкт “Армія дронів” [які займалися закупівлею безпілотників]».

В українського оборонного сектору та приватних компаній досі є проблеми із серійним виробництвом БПЛА, але промислове продукування окремих сегментів уже запущено. Наприклад, українська компанія «Девіро» налагодила промислове виробництво розвідувальних дронів середнього класу «Лелека-100», а інше українське підприємство — «Атлон Авіа» — розпочало виготовлення схожого за характеристиками БПЛА «Фурія». 

Що стосується дронів оперативно-тактично рівня, то в цьому сегменті дефіцит залишився, і ЗСУ не вдалося досягти паритету й тим більше переваги над армією РФ. Наприклад, в українській армії спостерігається дефіцит розвідувальних безпілотників, які здатні перебувати в повітрі шість та більше годин. Продукція компанії «Укрспецсистемс», яка виробляє розвідувальні БПЛА PD-1 та PD-2, не може конкурувати з виробничими потужностями російського оборонпрому, який виготовляє дрон аналогічного сегменту «Орлан-10».

«Водночас не можна не відзначити протидію з боку України. Ми вибили величезний парк “Орланів”. І якщо порівнювати те, як [активно] раніше застосовувалися дрони [противника], та ситуацію тепер — усе вже не так легко для росіян», — зауважує Гончар.

З розгортанням повномасштабної війни мережею почали ширитися численні відео з Bayraktar. Тепер про них нічого не чути. Де вони? 

На початку вторгнення головним бойовим дроном ЗСУ був турецький Bayraktar TB2. Однак наразі, за словами Гончара, застосування БПЛА неможливе.

«Ворог розгорнув бойові порядки протиповітряної оборони, наростив засоби радіоелектронної боротьби [на окупованих територіях], — пояснює Гончар. — Це все призвело до унеможливлення застосування “Байрактарів”. Тепер цей безпілотник більше не літає в глибину бойових порядків ворога, і ми відчуваємо певний дефіцит саме в таких БПЛА».

Системи ППО та засоби радіоелектронної боротьби доволі легко виявляють безпілотник такого розміру, який може летіти тільки на великій висоті — саме висота польоту робить його вразливим для детекції. Інші ж, більш компактні й маневрові безпілотники здатні рухатися на наднизьких висотах, спираючись на ландшафт місцевості. Такий тип польоту дає змогу оминати радари систем ППО.

А які дрони застосовує армія РФ? 

Shahed-136

Швидкість: 150–170 км/год

Дальність польоту: 1000–1600 км

Вибухове навантаження: 40–50 кг

Висота: 4 км

Враховуючи характер бойових дій, російська армія почала активно використовувати для атак по українських містах іранські ударні безпілотники-камікадзе Shahed-136, що маркуються в РФ за назвою «Герань». Під час падіння ці дрони спричиняють значні руйнування інфраструктурних та цивільних обʼєктів. 

«Герань» становить не тільки фізичну небезпеку. Відсутність таких дронів у ЗСУ є великим символічним мінусом: їх можна було б використовувати як зброю ураження складів боєкомплекту й нафтосховищ, а також психологічно впливати на російський уряд і суспільство.  

«У нас немає “Шахедів” і нічого схожого на них, — наголошує Гончар. — Так, є поодинокі екземпляри та вироби, які використовуємо для атак на території РФ, але масового застосування на полі бою ми собі не можемо дозволити».

«Ланцет»

Швидкість: 80–110 км/год (300 км/год у режимі «повітряного мінування»)

Дальність польоту: 40–70 км

Вибухове навантаження: 3–5 кг

Висота: 5 км

Порівняно нове серйозне підсилення армії РФ, яке прицільно вибиває техніку ЗСУ. Ці дрони часто використовують у парі з «Орлан-10», що веде розвідку й дає координати для точного влучання «Ланцета». 

До широкомасштабного вторгнення російська армія застосовувала цей тип дрона лише 2021 року в Сирії, а потім — несистемно в Україні. Нечасте використання «Ланцета» можна пояснити його відносною новизною, адже він потрапив на озброєння ЗС РФ лише у 2019 році в обмеженій кількості. Однак, судячи зі збільшення застосування дронів-камікадзе на фронті, РФ розпочала серійне збирання «Ланцетів».

Через неефективні санкційні механізми та паралельний імпорт російський оборонпром продовжує отримувати складники для виробництва техніки. Так, командир підрозділу аеророзвідки ЗСУ Юрій Касьянов в інтерв’ю BBC заявив про те, що «Ланцет» на 80% складається з китайських компонентів. 

«Орлан-10» 

Відстань: 130 км

Тривалість польоту: 16 год

Швидкість: 100–150 км/год

Висота: 5 км

Наймасовіший російський дрон, який виготовляють з 2010 року, але поставили на індустріальне виробництво у 2013-му, тепер став основою безпілотного авіапарку ЗС РФ.

Функціонал дрона полягає в розвідці, що може тривати близько 16 годин, які безпілотник проводить у повітрі. З урахуванням великої кількості таких БПЛА суттєва тактична карта полю бою відображається в режимі реального часу. Один бойовий розрахунок «Орлан-10» може водночас керувати чотирма безпілотниками, кожен з яких здатний літати за маршрутом, що охоплює до 60 точок на карті.

Усі вже чули про «Лелеку». Чи українські компанії розробляють щось нове у відповідь Shahed? 

Так.

Замість створення дронів-камікадзе за типом Shahed-136 чи «Ланцет», «Укроборонпром» та приватні підприємства розробляють дрони багаторазового використання. 

У січні 2023 року «Укроборонпром» заявив, що провів випробування нового дрона, який здатен летіти на відстань до 1000 кілометрів. Відмінність дрона від його іранського аналога — багаторазове використання й функція скидання боєприпасу та повернення на базу вильоту. 

Також за останній рік було суттєво розвинуто тип FPV — це швидкі й компактні дрони, що здатні переносити заряд, який вибухає під час зіткнення з поверхнею. Ці дрони використовують на передній лінії фронту проти особового складу чи легкоброньованої техніки, адже його вибухової потужності в 700–800 грамів недостатньо для знищення більш захищеної техніки чи будівель.

Ярослав Гончар стверджує, що за останній рік українська промисловість спромоглася зробити суттєвий крок: «Пригадайте вторгнення РФ у 2014 році. Українські військові увійшли в боротьбу з нулем: жодного виробництва, жодної мануфактури. У нас були “Стрижі” від Радянського Союзу й аналоги. Подивіться на ситуацію тепер — у цій галузі бум». 

Перспективи подальшого розвитку безпілотного авіапарку виглядають закономірними. 

— Україна перебуває в тісній співпраці з найрозвинутішими економіками світу, що володіють найсучаснішими технологіями. Така взаємодія може лише допомагати та сприяти розвитку безпілотної авіації в Україні. 

— Україна наслідує моделі західного авіапарку й працює над удосконаленням власного приватного та державного оборонпрому. Так, Міністерство оборони уклало контракти з 16 українськими виробниками безпілотників.