Читаєте зараз
Українці вчаться такмеду через війну. Але ці навички мають бути в кожного жителя Землі — і от чому

Українці вчаться такмеду через війну. Але ці навички мають бути в кожного жителя Землі — і от чому

Iryna Oliinyk

Тактична медицина (такмед) — це надання допомоги на догоспітальному етапі, спрямоване насамперед на усунення причин смерті, яким можна запобігти. Розрізняють тактичну медицину в умовах бойових дій та тактичну екстрену медицину.

В Україні курси такмеду проводять з 2014 року, і з повномасштабним вторгненням РФ студентів стало більше: на це впливають і регулярні масові обстріли, і внутрішня підготовка до можливої мобілізації. Водночас люди, які пройшли якісні курси, кажуть, що знання допомагають у звичних, позафронтових ситуаціях. Це, наприклад, ДТП, природні та техногенні катастрофи, побутові травми. Тобто навички життєво важливі, де б ви не опинилися.

Що таке такмед і які є методики? Яких помилок припускаються люди без особливих знань? Як навчитися долати психологічний бар’єр? Редакторка Заборони Ірина Олійник відвідала курс тактичної медицини в Києві, щоб на собі перевірити, чи можливо за два дні навчитися рятувати постраждалих. Крім того, вона поговорила з професійними інструкторами та медиками.


Прийшла велика війна

З перших днів повномасштабного вторгнення РФ через брак медичного персоналу Любомир Кондратюк практично щодня чергував на швидкій. У лютому 2022 року російські війська обстрілювали Київ — багато військових та цивільних потребували допомоги, були важкі з вогнепальними пораненнями.

«Після перших вибухів я вже був на робочому місці. Наші бригади медиків працювали практично безперервно, щодоби чергували, — розповідає Кондратюк. — У ті дні траплялися різноманітні поранення, зокрема були випадки необережного поводження зі зброєю в лавах територіальної оборони, адже люди носили зброю без запобіжника. Також я брав участь в евакуації поранених і наданні їм допомоги неподалік станції метро “Берестейська”». 

У березні Любомир склав присягу й приєднався як бойовий медик до підрозділу, що тримав оборону Ірпеня в Київській області. Нині він викладає тактичну медицину підрозділам добровольчого формування територіальної громади (ДФТГ) та цивільним при Київській міській державній адміністрації.

Любомир Кондратюк працював у столичній швидкій допомозі понад 12 років, має бойовий досвід такмеду, тож чудово знає, як на практиці застосовувати ці навички в цивільному житті. Найчастіше це доводилося робити у випадках ДТП.

ДТП, пожежі та напади: смертям можна запобігти

Унаслідок дорожньо-транспортних пригод у світі щороку гине близько 1,3 мільйона людей, а травматизм, наголошують у Всесвітній організації охорони здоров’я, є основною причиною смерті дітей та молоді.

В Україні, згідно з даними патрульної поліції, за перші вісім місяців 2023 року сталося понад 15 тисяч ДТП, у яких загинуло 1870 людей і майже 19 тисяч дістали травми різного ступеня тяжкості.

За даними Health Science Reports, до 2030 року травматизм унаслідок ДТП стане сьомою причиною смертності у світі.

Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй (ООН) вважає, що до 2030 року можливо вдвічі скоротити глобальну кількість смертей і травм. Для цього уряди, зокрема, мають приділяти більше уваги навчанню населення домедичної допомоги.

European Fire Safety Alliance стверджує, що в ЄС під час пожеж щорічно гине понад 5000 людей, а кількість постраждалих приблизно вдесятеро більша. Найуразливішими категоріями є літні люди, діти, а також люди з обмеженими фізичними можливостями. В Україні ж через ворожі обстріли постраждати внаслідок пожежі може кожен. Запобігти смерті теж допоможуть знання такмеду: що потрібно робити, як побороти паніку й вибратися з вогняної пастки.

Базові навички, яких навчають на курсах, урятують і в не надзвичайних ситуаціях, втім, не менш шокових для людей навколо. Чи знали ви, що у світі 50 мільйонів людей живуть з епілепсією? За даними МОЗ України, хворобу мають близько 100 тисяч громадян. Напад починається спонтанно й може статися з людиною будь-де: у транспорті, на роботі, прогулянці. Тому кожен має знати основні дії, щоб урятувати життя до приїзду швидкої.

Тактична медицина в прифронтових містах

Степан Нікулін мешкає у Запоріжжі. Російські військові регулярно обстрілюють місто з різних видів озброєння. Чоловік працює системним адміністратором, а у вільний час на волонтерських засадах надає домедичну допомогу постраждалим.

Уперше відвідав заняття з домедичної допомоги у 2016 році при Червоному Хресті й вирішив продовжити навчання, зокрема опанував алгоритми дій у тактичній медицині. Він неодноразово бачив, наскільки важливі базові навички і в ситуаціях, що стали, на жаль, звичними. Кілька років тому Степан урятував постраждалого в ДТП.

«Людина впала з велосипеда дуже невдало: вдарилася об сходи й у результаті зламала ногу. Це сталося на моїх очах. Не скажу, що я зреагував на все швидко й чітко, адже надавав таку допомогу вперше. Однак я зміг зібратися та накласти турнікет, а потім чекав приїзду швидкої допомоги», — ділиться із Забороною волонтер.

Після початку повномасштабного вторгнення РФ Нікулін разом з трьома друзями сформували добровольчий загін: вони допомагають Державній службі з надзвичайних ситуацій, коли по місту стаються прильоти.

«Восени 2022 року по запорізьких багатоповерхівках гатили майже щоночі. Я памʼятаю, що після першої великої трагедії [на авторинку була знищена евакуаційна колона] ми з друзями вирішили створити добровольчий загін. Ми допомагали в медичному пункті в центрі прийому людей з окупованих територій. Робота виявилася доволі важкою, бо постраждалих було багато. До Запоріжжя приїжджали люди, які вже кілька днів мали поранення та потребували допомоги», — розповідає Степан Нікулін.

У Запоріжжі через обстріли за одною адресою було майже 100 поранених, приблизно 80 людей мали різані рани.

Добровольчий загін уже надав допомогу сотням мешканців міста. Коли в житлову зону стаються влучання, доводиться мати справу з багатьма різаними від уламків скла ранами, а також скальпованими, коли скло застрягає в тілі. У таких умовах надавати допомогу доволі складно, каже Нікулін, адже медиків та волонтерів не вистачає.

«Якось за одною адресою було майже 100 поранених, приблизно 80 людей мали різані рани, — згадує Степан. — Порятунок ускладнюється тим, що це масова травма, тобто через вибух одночасно травмуються десятки людей. Тоді волонтерам потрібно вибирати, кому надавати допомогу першочергово, як сортувати, кого швидка забирає першим, кого — другим, а кого взагалі не забирає, адже автомобілів на всіх не вистачає. Поки приїдуть додаткові парамедики, важких поранених може стати більше».

В аптечці добровольчого загону обовʼязково є багато турнікетів, перевʼязок, бинтів та комірів для фіксації шиї різних розмірів, а також шин для фіксації переломів. У кожного волонтера — реанімаційний підсумок зі всім необхідним для дитячої реанімації. Утім, волонтери закликають українців не нехтувати власною безпекою та придбати власну правильну аптечку, адже це в будь-який момент може врятувати життя. 

Як подолати психологічний барʼєр та вчасно допомогти пораненому

Перше, що може відчути цивільна людина, яка стала свідком нещасного випадку, — це страх та заціпеніння від побаченого й почутого, каже консультантка з надання психологічної допомоги військовослужбовцям та їхнім близьким, доброволиця в Добровольчому формуванні тергромади Наталія Пахар.

«Організм в екстремальних умовах першочергово здатний вмикати так звану стадію вільних реакцій: від кількох секунд до 5–10 хвилин нами керує інстинктивна поведінка. Люди по-різному реагують. Одні швидко повертаються у свій ресурсний стан і починають надавати допомогу в автоматичному режимі. У гіршому випадку — продовжується заціпеніння, накочується ще й внутрішній страх, що дії можуть нашкодити або додатково травмувати постраждалого», — пояснює експертка.

Як подолати психологічний барʼєр

  • Опануйте власний страх.
    Повторіть подумки дві-три фрази, які вас зазвичай мотивують. Таким чином ви можете зібратися та допомогти людині й збільшите її шанси на виживання.
  • Нормалізуйте власне дихання.
    Коли відчуваєте наближення страху, дихайте неглибоко й повільно — вдихайте через рот, а видихайте через ніс.
  • Опануйте власне тіло.
    Кілька разів сильно напружте та розслабте м’язи тіла.
  • Установіть контакт з потерпілим, якщо той при тямі.
    Спочатку впевніться у власній безпеці. Запитайте, чи є будь-яка зброя або гострі предмети поряд; попросіть їх прибрати або заберіть самі: у шоковому стані людина може несвідомо застосувати цю зброю проти вас. Якщо ви не були свідком травматичної події, розпитайте про це пораненого — це допоможе вам зорієнтуватися, що слід робити.
  • Усвідомте послідовність дій.
    Перш ніж надавати домедичну допомогу, доречно проговорювати свої дії вголос. Це допоможе пригадати алгоритм дій у тактичній чи цивільній медицині та додатково заспокоюватиме людей навколо.

Критична кровотеча, наприклад, зазвичай спричиняє шок. Приборкати страх і паніку, каже досвідчена інструкторка з тактичної медицини Ірина Іванинюк, допоможе перевірений прийом.

«Найперше, що варто зробити, — це відвернутися від постраждалого на декілька секунд, зробити кілька вдихів-видихів, щоб скинути із себе цей психологічний стрес, — радить вона. — Я сама користуюся цією технікою: відключаються емоції, але включається холодний розум. І тільки тоді ти можеш надати допомогу».

Якщо поряд людина, яка розгубилася й не знає, що робити, дієвий спосіб — звернутися до неї та попросити, щоб допомогла.

«Помітили ступор в людини — покличте її. Якщо ви до неї звернулися і вона відреагувала, тоді кажіть їй, як вона може допомогти. Водночас коли людина відгукнулася, але нічого не робить, спробуйте давати їй команди, що саме потрібно робити. Тоді людина включається і виконує їх. Особливо це діє в тактичних умовах. У жодному разі не кричіть, не застосовуйте силу. Так ви викличете лише агресію», — попереджає Іванинюк.

Алгоритм M.A.R.C.H.: як правильно надати допомогу під час різних поранень

Українські медики радять послуговуватися американським алгоритмом M.A.R.C.H., що пояснює першочерговість дій у разі критичних ушкоджень. Алгоритм був розроблений для збройних сил США на основі даних про військові конфлікти у В’єтнамі, Афганістані та Іраку, зокрема від чого найчастіше помирають військові. Тепер ним користуються в країнах-членах НАТО та в Україні.

За алгоритмом, найперше потрібно перевірити наявність критичних кровотеч. Такмед-інструктори, з якими спілкувалася Заборона, виділяють такі ознаки сильної крововтрати:

  • пульсівна кровотеча;
  • велика пляма крові (20–30 см у діаметрі);
  • пляма, яка швидко розтікається;
  • часткове або повне ампутування кінцівки.

Для людини вважається смертельною втрата близько половини від загального обʼєму крові в організмі, тобто понад 2 літри. «Підтверджено, що поранені з відірваними кінцівками передусім помирають від крововтрати. В організмі людини кров у середньому займає 5–7% її загальної маси тіла. Тобто чоловік вагою до 100 кілограмів має від 5 до 7 літрів крові. Якщо він утратить 2,5 літра крові, його вже не врятувати»,

— пояснює інструктор з такмеду Любомир Кондратюк.

Сильна або критична крововтрати означають, що негайно потрібно використати турнікет. Під час накладання турнікета вкрай важливо памʼятати головні правила, які дійсно допоможуть урятувати життя людини: 

  • накладати турнікет потерпілому потрібно лише в гумових рукавичках;
  • коли уражена кінцівка, необхідно фіксувати турнікет тільки вище рани. Найкраще це робити в ділянках, де проходять основні артерії: у зоні плечової артерії чи стегна під паховою зоною; 
  • дуже важливо затискати стрижень-фіксатор максимально щільно — тоді це справді врятує пораненого;
  • у жодному разі не можна послаблювати чи знімати турнікет до приїзду швидкої.

Для зупинки критичних кровотеч необхідно використовувати лише якісні турнікети. Любомир Кондратюк рекомендує користуватися лише сертифікованими турнікетами, які рятували не одне життя на фронті. Зокрема, від українського виробника «Січ» та «Дніпро» або ж оригінальні американські турнікети СAT та SAM.

«Зі свого досвіду раджу використовувати вітчизняний турнікет: він дуже якісний та універсальний. Фальсифікат або недорогі альтернативи китайського виробника можуть тимчасово зупинити кровотечу, але через неякісність матеріалу внутрішній строп розтягується і кровотеча знову може відновитися, — ділиться із Забороною Кондратюк. — Насправді це турнікети-вбивці. Їх варто застосовувати лише для набуття практичних навичок під час навчання». 

Також дієвим способом зупинки критичних кровотеч у зонах, де неможливо накласти турнікет, зокрема в пахвових і пахвинних ділянках, є техніка тампонування рани (якщо це не сонна артерія). Для цього потрібен гемостатичний бинт або звичайна марлева повʼязка. 

Додатково не нашкодь: поради для надання домедичної допомоги 

Інструкторка з тактичної медицини Ірина Іванинюк застерігає від основних помилок під час надання домедичної допомоги. Найперше — це нехтування особистою безпекою. Про захист у вигляді рукавичок часто забувають. Однак жодна людина не може бути впевнена, що поранений не має захворювань, які передаються через контакт з його кровʼю (гепатити, ВІЛ-інфекція, венеричні захворювання).

Також поширеною помилкою є накладання турнікета на саме місце поранення. Через сильний тиск є загроза додатково ушкодити інші судини, що тільки загострює кровотечу. 

Медики застерігають: коли під рукою немає жодних спеціалізованих засобів, не варто перевʼязувати саме рану одягом чи тканиною — це не врятує людину і не зупинить крововтрату.

«Як не маєте турнікета чи кровоспинного джгута, використовуйте прямий тиск до приїзду швидкої: затисніть судину вище ураження. Наприклад, якщо це нога, треба затискати в ділянці паху, де проходять основні артерії. Якщо це ураження верхньої кінцівки, можна надавити кулаком чи коліном у ділянці плечової артерії», — пояснює медикиня.

У разі травмі шиї та сонної артерії в жодному разі не можна застосовувати турнікет чи джут або вдаватися до техніки тампонування рани. Медикиня радить максимально швидко затискати пальцями сонну артерію, доки не приїде швидка.

Є типові помилки, яких часто припускаються під час надання першої допомоги:

  • Прикладання дзеркальця або телефона до носа, аби перевірити, чи людина дихає, не дає гарантованого результату. Надійним медики називають метод «чую, бачу, відчуваю»: слухати дихання, бачити рухи грудної клітки, відчувати шкірою повітря видиху.
  • Нічого не гарантує і закидання голови назад, коли носом б’є кров. Нахилити голову вперед, закласти в ніздрі чисту серветку або вату, змочену в перекис водню, — правильні дії.
  • Коли настало обмороження, розтирати уражені ділянки — пізно (цей спосіб діє, коли тільки почали замерзати). Тож спочатку обмийте уражені ділянки теплою (не гарячою!) водою, а вже потім активно зігрівайте.
  • Якщо перед вами знепритомніла людина, не кидайтеся привести її до тями. Підніміть ноги потерпілого, злегка закиньте голову, чекайте 5 хвилин. Якщо не опритомніє, викликайте швидку. Поки чекаєте медиків, переверніть людину набік, щоб не запав язик.
  • У надзвичайних ситуаціях, коли є великий ризик посилення небезпеки (обвал, пожежа, затоплення), намагайтеся переправити постраждалих якомога далі. Але не варто рухати людей у більш-менш спокійних обставинах, особливо коли є підозра на інфаркт, інсульт чи епілепсію.

До речі, у разі епілептичного нападу не намагайтеся розтискати щелепи та вставляли металеві предмети (як-от ніж або ложку) в зуби. Це категорично заборонено, адже так можна лише нашкодити та зламати людині щелепу.

«Найкраще правило під час епілепсії — додатково не нашкодь. Відомо дуже багато варіантів “допомоги”: намагаються відкрити щелепи, силою дістати язик і приколоти його до щоки, запхати туди плоскогубці й поставити ложку між зуби. Ні в якому разі не треба розтискати щелепи людині з епілептичним нападом, тому що всі м’язи в неї напружені. Так, язик — також м’яз, і він не буде западати та перекривати дихальні шляхи в напруженому стані. Він буде битися в ротовій порожнині», — зауважує медикиня Ірина Іванинюк.

Найкраща допомога — перевернути людину в бокове положення та притримати голову або щось підкласти, аби людина не нашкодила собі ще більше та не дістала травму голови. 

Щоб опанувати основи тактичної підготовки, достатньо вісім годин теорії та стільки ж часу — для практичного відпрацювання набутих навичок. Загалом два дні інтенсивного навчання. Для приборкання страху і паніки тренуйтеся щоденно. Вправи навчать ваше тіло й психіку рівноваги, яка згодиться за будь-яких ситуацій.

Матеріал підготовлений за підтримки Медіамережі.

Сподобався матеріал?

Підтримай Заборону на Patreon, щоб ми могли випускати ще більше цікавих історій