Читаєте зараз
В частині «дніпровського стрілка» вже гинули солдати за дивних обставин. Їхні батьки вважають, що це вбивства

В частині «дніпровського стрілка» вже гинули солдати за дивних обставин. Їхні батьки вважають, що це вбивства

Polina Dobrozhanska
Автор:
В частині «дніпровського стрілка» вже гинули солдати за дивних обставин. Їхні батьки вважають, що це вбивства

27 січня на території заводу «Південмаш» в Дніпрі солдат строкової служби Артемій Рябчук розстріляв десять людей, п’ятеро з яких померли на місці. Нападника затримали за декілька годин після розстрілу, йому загрожує довічне ув’язнення. За однією з версій слідства, причиною стали нестатутні відносини в частині, де служив Рябчук. Як виявила Заборона, в цій частині вже давно є така проблема, але це ніколи не розслідувалося. Мало того: головний психолог частини у 2019 році отримав нагороду «Найкращий психолог Нацгвардії». На прохання Заборони журналістка Поліна Доброжанська з Дніпра розповідає все, що відомо. 

В цьому матеріалі є фото поховань.

Вночі 27 січня солдат строкової служби Артемій Рябчук розстріляв десять людей, п’ятеро з яких померли на місці. Це трапилося в одній з будівель дніпровського заводу «Південмаш» — його як режимний об’єкт охороняють підрозділи Національної гвардії. В цей час в будівлі перебувало двадцять дві людини — один із них зміг вибігти й подати сигнал тривоги. Четверо з загиблих проходили службу у військовій частині 3021, де служив і Рябчук. Ще одна жінка була працівницею заводу, яка відмовилася випускати Рябчука з території підприємства. 

«Я беру автомат, заряджаю перший магазин, стріляю по тих двох, що знаходяться в КЗЗ [кімната зберігання зброї], — розповідав Рябчук поліцейським на відео, яке з’явилося після затримання. — Там були два строковики і один контрактник. Один строковик, зі старшого призову, примудрився якось втекти. Я знав, що операторка зв’язується з частиною кожні 30 хвилин для доповіді. І я, щоб вона не доповіла, пальнув по ній».

Після цього Рябчук забрав з відкритого сейфу всі бойові ріжки, які могли поміститися до рюкзака, вийшов на вулицю та пішов до контрольно-пропускного пункту.

«Та жінка мене не випускала. Я вистрілив їй у голову, — розповідав Рябчук. — Після чого відкрив двері виходу і почав стріляти по дверному замку. Але не вийшло відкрити. Побродив по заводу. Знайшов місце, через яке зможу перестрибнути. Перерізав проволоку, перестрибнув».

Стрілок вибрався з території «Південмашу», пересувався житловими районами, потім вийшов на трасу та зловив автомобіль: «За кермом була жінка, яка мене підкинула до лівого берега. Після чого я пішов куди очі дивляться. У заброшці якійсь був. Потім вийшов на вулицю і попросив, щоб викликали поліцію, аби здатись».

Для того, аби втекти з заводу, Рябчуку знадобилося шість годин. Його затримали два патрулі — один приїхав за викликом тієї самої жінки, до якої звернувся Рябчук, інший — за викликом перехожого, який впізнав Рябчука.

Мінімум два солдати загинули раніше в цій частині — батьки впевнені, що це вбивства

За попередньою версією слідства, причиною стали нестатутні відносини, які були між Рябчуком та іншими солдатами. Забороні стало відомо, що мінімум два строковики загибли в цій частині за дивних обставин. Це Мансур Веражковський та Андрій Кіба. За офіційною версією, хлопці покінчили життя самогубством. Родичі впевнені, що їх убили.

19-річний Мансур Вержаковський, який до військової служби працював в одній із лікарень на Кіровоградщині, потрапив до Нацгвардії у 2017 році. Мансур не жалівся батькам на службові проблеми, каже Забороні його батько, Мансур Олександрович Вержаковський. Та 17 січня 2018 року батькам зателефонували й повідомили, що їхній син вчинив суїцид на бойовому посту.

Після похорону батьки почали з’ясовувати обставини смерті й дійшли висновку, що сина могли вбити. Про це свідчили, наприклад, синці на тілі, одяг, вдягнутий ніби на труп, постріл в праву частину голови, хоча Мансур був шульгою. Батько загиблого хлопця впевнений, що його сина побили, вимагаючи гроші, а потім застрелили, аби приховати сліди злочину. Крім того, ще деякий час після смерті Мансура на телефон, прив’язаний до його банківської картки, приходили сповіщення про те, що хтось намагався змінити пін-код.

Максим Барилко, який на той момент був заступником по роботі з особовим складом (зараз він заступник начальника Міжнародного центру по роботі з особовим складом військової частини 3070), відмовився говорити з Забороною. Від коментарів також відмовилася Вікторія Дубровіна — слідча, яка працювала над цією справою.

20-річний Андрій Кіба також загинув за загадкових обставин через 2,5 місяця після початку служби, в липні 2019 року.

«В офіційних документах записали, що його тіло знайшли на одному з постів «Південмашу», — каже Забороні мати загиблого Ганна Кіба. — Раніше син нам говорив, що він постійно стоїть на покинутому заводі, який багато років не працює. Там немає камер. Солдатів туди ставили тому, що там кольорового металу на мільйони гривень». 

Вона запевняє, що обставини смерті сина їй досі невідомі. Слідство нібито не визнавало її потерпілою стороною майже три місяці. А ще в Ганни виникли величезні труднощі з тим, щоб забрати труп сина з дніпровського моргу:

«Наступного дня після того, як нам повідомили про смерть сина, ми з Кропивницького поїхали в частину на впізнання. Зі мною були чоловік, кум і водій. Вранці ми були вже там. У морг чомусь забрали кума, а не нас із чоловіком, які мали б іти на впізнання».

Тіло Андрія з Дніпра вивезли приблизно о четвертій годині дня. Його везли в машині швидкої допомоги, у супровід відправили трьох військових. Сім’я загиблого їхала на автомобілі позаду. Дорогою Ганні стало зле, їхня автівка зупинилася. У цей момент швидка поїхала. За п’ять хвилин родичі Андрія Кіби знову вирушили в дорогу, але наздогнати автомобіль з тілом сина не змогли. Близько дев’ятої години вечора жінка зі своїм чоловіком повернулися додому. Швидку вони так і не наздогнали. У морзі, куди мали доставити тіло Андрія, заявили, що до них він не надходив.

«Ми не розуміли, куди поділося тіло нашого сина, — додає Ганна. — У них же є телефони, навігатори. Зникнути вони не могли. Вранці наступного дня мені подзвонили з моргу і сказали, що привезли солдата. Патологоанатом пізніше сказав, що в морг його доставили о четвертій годині ранку. Де можна було їхати весь цей час? Мені здається, що це було зроблено спеціально. Можливо, я ховала не свою дитину».

Труну, де лежало тіло сина, Ганні так і не дозволили відкрити, аргументуючи це тим, що труп вже нібито почав розкладатися.

Командири цієї частини продовжують працювати — та отримувати нагороди

У 2019 році Дмитро Закалюжний, головний психолог ВЧ 3021, отримав нагороду як найкращий психолог Нацгвардії. Після затримання Рябчука цю інформацію видалили з сайту та офіційної сторінки Нацгвардії у фейсбуці.

На момент смерті Мансура Веражковського та Андрія Кіби командиром ВЧ 3021 був Олександр Шур — він працював там з 2013 до 2020 року.

«Задовго до цих подій тоді ще майор Шур у частині 3036, де я служив, принижував солдат, у тому числі й мене, — розповів Забороні Роман Силков, який сказав, що служив з Шуром у 2006 році. — Постійні дошкуляння, приниження. Я заступав в наряд через добу, спав по 3 години. Він не давав мені відпочивати. Стан здоров’я погіршився, постійно з носа йшла кров. Я був змушений звернутися до матері. Вона взяла адвоката і приїхала в частину поговорити із цим недоофіцером. Його попросили дати мені спокій, інакше будуть скарги в усі інстанції. Після цього він трохи від мене відчепився».

Олександр Шур відмовився розмовляти з Забороною.

«Моє єдине бажання — не відправляйте мене на гауптвахту, а до слідчого ізолятора»

Суд із запобіжного заходу для Рябчука відбувся наступного дня. Обвинувачення вимагало для нього тримання під вартою на гауптвахті за місцем несення військової служби. За законом, на гауптвахту військовослужбовців відправляють в супроводі офіцерів з військової частини, де затриманий проходив службу. 

Адвокат обвинуваченого пояснив, що Рябчук категорично не хоче повертатися в частину, де над ним знущалися. Після двогодинної наради суддя погодив двомісячний арешт Рябчука, але наголосив, що його триматимуть під вартою в Дніпровській установі виконання покарань №4.

«Тримання під вартою на гауптвахті за місцем несення служби Рябчука може заважати досудовому слідству та неупередженому з’ясуванню всіх обставин злочину», — пояснив суддя.

«Ваша честь, мені щиро шкода людей, яким я завдав болю своїм вчинком. Я винний і цілком визнаю свою провину. Після затримання з прокурором і слідчим провели допит, на якому я до пізньої ночі все розповів після того, як я добровільно здався», — заявив під час судового засідання Рябчук. 

Рябчук стверджує, що повідомляв про нестатутні відносини. Але система не відпрацьовує такі випадки

Чому Рябчук не скаржився командиру, якщо зазнав булінгу в частині? Будь-який рапорт, який подається солдатом до вищого керівництва частини, проходить через вертикальний ланцюг передачі від старшого за званням до іншого старшого за званням. Загубити рапорт в таких умовах дуже просто, і дуже просто покарати саме того, хто цей рапорт подав, розповіли Забороні військовослужбовці, які попросили не називати їхніх імен.

Окрім вертикалі варто звернути увагу на закритість структури Національної гвардії — строковики не мають можливості розповісти рідним чи друзям про знущання, бо майже весь час перебувають під пильним наглядом колег по службі, які нерідко теж зацікавленні в тому, щоб інформація про неуставні відносини не розповсюджувалася поза частиною. 

Є альтернативний варіант — скарга на гарячу лінію Нацгвардії, проте, як кажуть військові, такий спосіб теж фактично не працює. Інформація про скарги надходить до керівництва частини і солдат карають тими ж неуставними чи садистськими способами.

Державне бюро розслідувань зараз проводить перевірку у військовій частині. ГУ Національної поліції України в Дніпропетровській області, Військова прокуратура Дніпровського гарнізону та Військова частина 3021 Національної гвардії України не відповіли на запити Заборони. Постраждалі від розстрілу Рябчука перебувають в лікарні в тяжкому стані та поки не спілкуються з пресою.

Сподобався матеріал?

Підтримай Заборону на Patreon, щоб ми могли випускати ще більше цікавих історій

Нагору