24 лютого новонароджена Аня зустріла в бомбосховищі. Та не в обіймах батьків, а під опікою спеціалістів Центру дитячої кардіології та кардіохірургії Києва. Незадовго до війни дівчинка залишилася без родини — важке захворювання серця стало для них причиною відмовитися від дитини. Втім, в історії Ані все ж знайшлося місце гепі-енду.

Після першої невдалої вагітності 32-річна киянка разом зі своїм чоловіком вдалися до екстракорпорального запліднення. В результаті процедури прижилися дві яйцеклітини, і у пари народилася двійня. Однак додому з новоспеченими батьками поїхало лише одне немовля.

Про те, що одна з малят має анатомічну аномалію, майбутні батьки дізналися ще в середині вагітності під час УЗД. Вже тоді вони повідомили лікарів кардіоцентру про свій намір відмовитися від дитини. Вони швидко розв’язали всі питання з юристом і залишили Аню в пологовому будинку.

Дівчинка народилася з одношлуночковим серцем, і на додачу лікарі діагностували в неї коарктацію аорти — це коли головна артерія звужена та не дає організму нормально функціонувати. Тому на другу добу життя Аню транспортували з пологового будинку до реанімаційного відділення Центру дитячої кардіології та кардіохірургії імені Ємця.

Вперше маленьку пацієнтку прооперували ще у віці одного тижня. Надскладна операція тривала кілька годин.

Загалом в ранній неонатальний період Аня перенесла три операції, але і цього було недостатньо: дитина потребувала четвертої операції в віці 3–4 місяців, а після 20 років — пересадки серця. Подальшу реабілітацію вона мала проходити в будинку маляти, але війна зруйнувала всі плани.

Ані не було й місяця, коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну. Тому її разом з іншими маленькими пацієнтами кардіоцентру спустили до підвалу на невизначений термін.

Завідувач відділення дитячої реанімації Вадим Ткачук розповів Забороні, що операції малюкам проводили під бомбардуванням та ракетними обстрілами.

Навіть в перший день війни, коли небезпека була зовсім поруч, лікарі рятували хлопчика, зробивши йому операцію на серці через дві години після народження. Загалом в підвалі з початку війни прооперували 50 дітей віком від кількох годин до одного року.

«Найважчим періодом для нас була фаза активних дій, коли всі медпрацівники мешкали в цьому ж підвалі родинами та центр залишився відірваним від світу, — говорить Вадим Ткачук. — Через брак місця та медичних ресурсів оперувати, реанімувати та виходжувати пацієнтів було важко. Особливо це стосувалося малят, що перебували у критичному стані після народження і потребували певних маніпуляцій. Та ми з усім впоралися: бомбардування тривало понад десять годин, а ми продовжували оперувати, адже пауза означала б смерть пацієнта».

І якщо іншим дітям було необхідно перебувати в бомбосховищі кардіоцентру, то Аня жила там з безвиході. Тоді керівництво медзакладу вирішило оприлюднити історію дівчинки на ТБ і, можливо, знайти їй маму.

Львів'янка Устина (імʼя змінено на прохання героїні) сюжет про дівчинку з лікарняного підвалу сама не бачила. Вона почула про Аню від своєї подруги — та зателефонувала привітати Устину з 40-річчям і фактично зробила їй великий подарунок. Жінка знайшла сюжет в інтернеті і одразу зв'язалася з Центром.

Устині вдалося евакуювати дівчинку з Києва до Львова. На той момент у місті саме відкрилася філія кардіоцентру, тож поки жінка оформлювала необхідні документи, дитина перебувала під наглядом лікарів. Львів'янка щодня навідувалася до маленької Ані, а в призначений час дівчинка нарешті переїхала до батьківського дому.

«Я її боготворю!» — говорить жінка Забороні про свою доньку, яку в розмові називає не інакше як «моє янголятко», «моє сонечко», «моя принцеска».

Проблеми зі здоровʼям дівчинки Устину не лякають: «Ці діагнози означають лише те, що Анічці просто потрібно більше уваги та любові, ніж здоровим діткам».

Найближчим часом на Аню чекає вже четверта операція. Де саме будуть оперувати дівчинку — в Києві чи Львові — наразі вирішується. Небезпечна дорога, зайнятість кардіохірургів, відсутність квитків та переповнені потяги — це далеко не всі перепони на шляху до здорового серця, які зараз долають мати з дитиною. Та Устина вірить, що все в них буде добре.