Війна чи мир: чого очікувати українцям у 2025 році. Частина 1 — ситуація на фронті

Обрання Дональда Трампа президентом США змінило вектор очікувань щодо майбутнього України. Замість прогнозів про затяжну війну дедалі частіше чуємо про мирні переговори. Хоча сам Трамп поки що не розкрив деталей свого бачення завершення війни, та очевидно, що за лаштунками тривають інтенсивні домовленості.

До весни 2025 року очікується посилений тиск російської армії на фронті. Адже і агресор, і захисники прагнуть закріпити найвигідніші позиції перед потенційним початком мирного процесу. Робити прогнози на весь рік неможливо; втім, разом з експертами редакторка Заборони Світлана Гудкова спробували розібратися в короткостроковій перспективі.

Росія добиватиме Донецьку область

До кінця зими 2024-2025 російські війська зосередять свої сили на Донецькому напрямку, де ситуація залишається критично напруженою для українських захисників. Експерти попереджають про реальну загрозу втрати декількох важливих населених пунктів.

«Курахове опинилося в надзвичайно складній ситуації, — зазначає військовий експерт Іван Ступак. — Війська РФ методично намагаються перерізати стратегічну дорогу N15, що сполучає Курахове з Дніпропетровською областю. Якщо окупанти просунуться в напрямку н.п. Костянтинопіль, то фактично заблокують місто. Наші військові зараз утримують позиції буквально дивом, але шанси на збереження міста мінімальні. Я вже практично веду підрахунок днів до його можливої втрати».

Під загрозою також перебуває і Торецьк. За словами Ступака, місто швидко не впаде, однак перспективи його утримання також невтішні.

Керівник безпекових програм Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Павло Лакійчук вважає, що пік наступу на Курахівському напрямку вже позаду, хоча про повну зупинку бойових дій не йдеться. Натомість росіяни концентрують зусилля на Покровську. «Оперативні резерви вже перекидаються з Курахового на Покровський напрямок. Найближчими місяцями маємо очікувати масштабну битву за це місто», — прогнозує експерт.

Лакійчук також наголошує на активізації ворожих дій на північ від Покровська — у районі Торецька та Часового Яру, де вже збільшилась кількість спроб прориву фронту. Наступні потенційні цілі армії РФ — Костянтинівка, Дружківка та Слов’янсько-Краматорська агломерація. «До інавгурації Трампа росіяни спробують відхопити по максимуму Донецьку область», — підкреслює він.

Куп’янсько-Лиманський напрямок: стратегія РФ 

Куп’янський та Лиманський напрямки — це друга ділянка, де росіяни намагаються прорвати оборону ЗСУ.

Поки, за спостереженнями Лакійчука, ворожа армія не може зосередити там достатньо сил. Але вони роблять усе можливе, щоб створити передумови для наступу на Лиман.

«Таким чином, якщо дивитися стратегічно, наступним, після Краматорсько-Слов’янської агломерації, у планах росіян — вийти на Сіверський виступ. Чи вдасться їм це, зважаючи на те, як вони витрачають свої ресурси? Я не знаю. Але, очевидно, що задум саме такий», — каже експерт.

Друге завдання — захопити Куп’янськ-Вузловий, який є великим залізничним хабом. «Росіяни вже закріпилися на річці Оскіл і наполовину оточили Куп’янськ», — зазначає Ступак.

Запоріжжя та спроба наступу на Дніпропетровщину

Павло Лакійчук переконаний, що у росіян немає сил йти наступом на великі обласні центри: чи то Харків, Запоріжжя чи Дніпро. Та Іван Ступак усе ж не бачить великих перешкод для окупантів зайти на Дніпропетровщину.

«Якщо вони візьмуть Покровськ та вийдуть на адмінмежу з Дніпропетровською областю, то є в мене таке передчуття, що вони підуть туди. Принаймні, я не бачу жодних аргументів проти цього варіанту для росіян», — вважає Ступак.

Також йдуть розмови про підготовку наступу на Запоріжжя. «Протягом п’яти місяців ми чогось там очікуємо. Та ніякого великого наступу немає. Таке враження, що то просто проба пера була», — каже військовий експерт.

Наступ на правобережну Херсонщину: прогноз

Голова Херсонської ОВА Олександр Прокудін в інтерв’ю Financial Times повідомив, що ворог зібрав 300 човнів для атаки на річкові острови з метою подальшого просування до західного берега Херсона.

За словами військового експерта Павла Лакійчука, окупанти вже давно ведуть штурмові дії, намагаючись закріпитися на цих островах. Мета Росії на цьому етапі — не стільки захоплення островів, скільки створення тимчасових баз для обстрілів Херсона.

«Вони заходять на острови, відпрацьовують артилерією по Херсону і відступають. Їхня мета — знелюднити регіон, щоб у перспективі почуватися вільніше для проведення наступальних операцій», — пояснює експерт.

Водночас Лакійчук зазначає, що наразі в росіян немає достатніх сил для масштабного форсування Дніпра. «Спроба висадитися на правому березі човнами виглядає абсолютно нереалістично», — додає він.

Вибити ЗСУ з Курської області

Певно, що це є найголовнішим завданням для ЗС РФ, яке вони намагатимуться виконати до 1 січня 2025 року, вважає Іван Ступак.

«Путіну треба вийти з якоюсь перемогою на новорічному зверненні. Зрозуміло, що успіхи можна нафантазувати. Але й у Росії вже втомлюються від фейків і хочуть бачити справжні перемоги. От повернення контролю в Курській області може бути для росіян тією справжньою перемогою», — каже експерт.

Ступак переконаний: якщо Росії не вдасться відбити Курщину, вона за стіл переговорів не сяде. «І вони це можуть виставити як умову США для початку переговорів. Є велика ймовірність, що буде дзвінок на Банкову з Білого дому: мовляв, шановні, виходьте з Курської області, бо мирні перемовини не починаються. І з великою ймовірністю, нам доведеться звідти вийти», — говорить військовий експерт.

А от кандидат політичних наук, експерт-міжнародник Станіслав Желіховський вважає, що якщо ЗСУ втримають Курську область, ця територія може стати розмінною монетою в мирних переговорах.

«Можна припустити, що відбудеться обмін контрольованих українською стороною територій Курської області на окуповану частину Харківщини та Миколаївщини, яку Кремль не записав до своєї Конституції», — сказав політолог.

Сили Росії вичерпуються?

Уже 14 місяців, як Росія тримає шалений темп наступальної операції, який не минає безслідно. ЗСУ методично знищують російську техніку та військових, тримаючи оборону. І показником того, що РФ має проблему з ресурсами є те, що їй доводиться шукати їх у союзників.

«Західні аналітики озвучували таку статистику, що з трьох випущених по Україні снарядів, два з них — північнокорейські. Тож зрозуміло, звідки беруться ресурси. Солдатів на війну поки набирають зі своїх, але ці 10 000 корейців — це такий пробний крок. Коли наші дипломати говорять, що із цих десяти тисяч стане сто [тисяч], це цілком прогнозований шлях», — говорить Павло Лакійчук.

Іван Ступак додає, що Росія повертає на фронт все більше поранених. В тому числі за рахунок зменшення виплат. «Менше грошей — менше людей на фронті, і доводиться везти з Північної Кореї», — зазначає він.

Мобілізація в Україні та допомога союзників

В Україні мобілізація також йде важко. До того ж незрозуміло, що буде з військовою допомогою. Поки діючий президент США Джо Байден пообіцяв до 20 січня витратити на військову допомогу всі кошти, схвалені Конгресом для України. Це близько $7,1 мільярда на озброєння, яке буде взято зі запасів Пентагону. Військову допомогу також продовжать надавати країни ЄС, але як — невідомо.

«Але обсягу цієї допомоги нам вистачить лише на те, щоби плюс-мінус триматися на поточному рівні та стримувати росіян. Ні про які контрнаступальні дії тут не йдеться», — каже Ступак.

Тож зима на фронті буде складною. А що буде далі, залежатиме від того, чи почнеться все ж процес мирного врегулювання ситуації. Про це розповімо незабаром у другій частині матеріалу.