КУЛЬТУРА
Свідоцтво дитинства.
Як американські митці допомагають дітям війни зберегти щасливі спогади
Ольга Гембік
22 Лютого 2023
Фото надано Беном Шумакером
Забути власне дитяче обличчя — можливо. За дуже специфічних обставин: коли під час війни зруйнований дім горить разом із сімейним фотоальбомом, зібраним у доцифрову епоху.
Фото: VITALII MATOKHA / AFP via Getty Images
Родини, які тікали зі зруйнованих російськими бомбами домівок у Маріуполі, не рятували сімейних альбомів. У бардачку автомобіля, що вивозив мешканців Бучі й Гостомеля, навряд чи знайшлося б місце для фотографій. Ні в кого з Ізюма у «тривожних валізках» дитячих знімків не було.
Фото: Chris McGrath / Getty Images
Заборона розповідає про Memory Project USA — мистецький волонтерський проєкт, який вже майже два десятиліття допомагає дітям зі всього світу зберегти спогади про дитинство.
У 2003 році американець Бен Шумакер працював волонтером у дитячому будинку у Гватемалі. «Я спілкувався з гватемальцем, який виріс у дитячому будинку. Він сказав, що ніколи не бачив світлин зі свого дитинства, і в нього не залишилося жодної речі-спогаду про той час».
Фото надано Беном Шумакером
«Перші 10 років ми робили портрети лише для мешканців спецзакладів, але потім почали малювати дітей, які стикаються з війною і насильством — наприклад, чимало портретів дітей із Сирії та Афганістану», — розповідає Забороні Шумакер. За 19 років існування проєкт охопив дітей з 57 країн — загалом близько 310 тисяч художніх робіт.
Фото: Peter Turnley / Corbis/ VCG via Getty Images
«Коли я вперше розносив дітям їхні зображення, я не знав, чи вони їм сподобаються, і дуже нервував, — говорить Шумакер. — Але діти були в захваті, вони сміялися і показували їх друзям. Усі вони повісили портрети над своїми ліжками. Для мене це яскравий і приємний спогад».
Бен розповідає, що коли Росія почала війну в Україні, члени проєкту хотіли створити унікальні подарунки для дітей, які виїхали з України, щоб вони знали, що багато людей у всьому світі щодня думають про них.
Фото: Omar Marques / Getty Images
Команда Memory Project USA привозила портрети для дітей на Донбас. І в ту поїздку вперше відвідала Одесу. Бену настільки сподобалося місто, що він вирішив назвати на його честь свою доньку: «Тому для мене дуже важлива українська частина проєкту».
Фото: OLEKSANDR GIMANOV / AFP via Getty
Шумакер розповідає, що реалізація української частини проєкту була дуже важкою. Багато українських сімей переїхали до Польщі, були налякані й дезорієнтовані, часто переїжджали з місця на місце. Вперше за всю історію проєкту для покращення комунікації довелося зібрати електронні адреси батьків, дітей яких мали намалювати художники-волонтери.
Понад 300 дитячих портретів українських дітей, робота над якими тривала пів року, Шумакер особисто привіз до Варшави. Він впевнений, що у майбутньому ці портрети стануть особливим спогадом про дитинство.
Фото надано Беном Шумакером
«Щороку у Memory Project бере участь приблизно 20 тисяч митців зі США. У нас є дуже маленькі художники, яким лише п’ять-шість років — вони малюють квіти як подарунки для дітей. Наймолодшим нашим художникам, які створюють портрети, по 10–12 років. Проте у нас також задіяна велика кількість дорослих митців. Багатьом із них 20–30 років, але є й чимало людей за 60–80. Одного разу портрет малював 90-річний художник», — зауважує Бен.
Творці проєкту завжди просять художників розміщувати свої фотографії на зворотному боці робіт, а також залишати відбиток долоні як спосіб торкнутися рук дітей. Іноді діти малюють художників у відповідь.
Фото надано Беном Шумакером
Матеріал підготовлений за допомоги MediaPort Warsaw, хабу для українських журналістів у Польщі, та за підтримки міжнародної ініціативи Media Lifeline Ukraine.
Не забувайте приємні спогади і ставайте патронами Заборони ❤️