Під час масових протестів у Казахстані в січні 2022 року влада вимкнула інтернет. Мільйони людей залишилися без зв’язку. Але група молодих експатів вивела тисячі людей у мережу за допомогою системи VPN. Партнери Заборони з видання Coda розповідають, як це сталося.
Нарікбі Максут звик до постійного шквалу повідомлень: у нього понад 60 тисяч підписників у Telegram і майже 20 тисяч — в Instagram. Тому, коли його телефон раптом замовк, він зрозумів, що щось не так.
«Спочатку я подумав, що вони просто заблокували інтернет, але вони буквально вимкнули його, — говорить Максут, IT-фахівець з Нідерландів. — Тоді я почав панікувати».
У січні на батьківщині Максута, в Казахстані, пронеслася хвиля протестів. Усе почалося з підвищення цін на скраплений газ, але незабаром вимоги демонстрантів стали політичними. З Нідерландів він уважно стежив за подіями, які шокували весь світ, вів прямі трансляції в Instagram з друзями, які брали участь у протестах, підтримував зв’язок із родичами.
Потім влада Казахстану вимкнула інтернет. Протягом п’яти днів місцеві жителі залишалися майже без зв’язку — а іноді і зовсім без нього. В історії Казахстану це стало першим таким випадком, але з точки зору закону всі телекомунікації в країні перебувають у руках уряду, і вимкнення інтернету було абсолютно легальним кроком. І якщо в деяких регіонах країни користувачі могли частково залишатися онлайн, то жителі Алмати зіткнулися з повним шатдауном: не працював провідний і мобільний інтернет, а іноді навіть стаціонарний телефонний зв’язок.
Однак потім Максут і його друзі довели всьому світу, що вимкнення інтернету — все популярнішу тактику авторитарної влади в усьому світі — можна пережити. Успіх цих програмістів, які зуміли за кілька днів підняти майже 40 серверів в умовах обмеженого бюджету, — прекрасний приклад проблеми, з якою стикаються режими старої школи, такі як у Казахстані: технологічно підкований середній клас, що володіє навичками для боротьби з цифровими інструментами авторитаризму. За оцінками Максута, що базуються на даних про відвідуваність Telegram, за час п’ятиденного вимкнення група надала доступ до додатка від 300 до 500 тисячам осіб.
Руйнування після протестів через зростання цін на скраплений газ. Алмати, Казахстан, 12 січня 2022 року. Фото: Pavel Pavlov/Anadolu Agency via GettyImages
IT в Казахстані як острівець свободи
Як і в Білорусі, де цензуру і вимкнення інтернету також часто використовують для придушення інакомислення, в Казахстані процвітає IT-сектор, фахівці якого працюють у провідних світових технологічних компаніях. Максут, програміст із Booking.com в Амстердамі, зробив пост із закликом до колег у своєму телеграм-каналі, коли побачив, що Казахстан пішов в офлайн. Йому відповіло приблизно 20 громадян Казахстану, які працюють у найкращих технологічних компаніях — від Meta в Лондоні до LinkedIn у Торонто і Google у Цюриху. Усіх їх об’єднувало одне: вони без успіху намагалися зв’язатися зі своїми сім’ями на батьківщині.
Упродовж наступних кількох днів група ентузіастів установила десятки проксі-серверів — спочатку в Telegram, а потім навіть в інтернет-браузерах, таких як Firefox. Максут визнає, що його оцінка кількості користувачів неточна: не в усіх була можливість зібрати дані. Але 19 січня Жарасхан Аман, інженер-програміст, що працює у Facebook у Лондоні, вивчив аналітику Telegram і порахував, що тільки 9 піднятими ним серверами з 4-го до 11 січня скористалися 155 762 юзери з Казахстану.
«Я не очікував такого потоку людей. Дехто з них навіть не знав, що таке проксі», — говорить Аман.
Для вимкнення інтернету в Казахстані влада використала модель «аварійного вимикача» («kill switch»). Коли Максут, Аман та їхня команда зрозуміли, що дійсно є спосіб обійти вимкнення інтернету, вони розробили амбітний план. «У той момент я зрозумів, що ми можемо піти ще далі, — каже Максут. — Масштаб може бути таким, що все місто, все Алмати, повернеться в Telegram».
Звичайно, експерти з інтернет-зв’язку і ті, хто стежить за глобальними вимкненнями інтернету, кажуть, що досягнуте програмістами не масштабується і недоступне для мільйонів низькотехнологічних, повсякденних користувачів інтернету, від’єднаних від мережі під час шатдаунів. Дані лондонської компанії NetBlocks, яка займається моніторингом глобального інтернету, показують, наскільки ефективним було саме це вимкнення: 5 січня інтернет-трафік упав зі 100% до 2%. На наведеному нижче графіку видно, що наступними днями трафік повільно зростав, влада відновлювала з’єднання в певні проміжки часу, а 11 січня зв’язок повністю повернули.
«Звичайно, не можна сказати, що вони забезпечили весь Казахстан зв’язком. Для звичайного користувача це було не просто складно, а надскладно, — говорить Михайло Клімарев, директор Товариства захисту інтернету. — Я нічого не маю проти них, вони чудові хлопці і зробили все саме так, як треба: люди мають проводити такі дослідження. І якби вимкнення продовжувалося, можливо, те, що вони зробили, було б затребуване».
Проте частота глобальних вимкнень інтернету зростає в геометричній прогресії, і Coda поговорила з чотирма програмістами, щоб зрозуміти, як це працює.
Як це працювало
Коли старший інженер-програміст LinkedIn у Торонто Максат Кадиров утратив зв’язок зі своїм братом в Алмати, він вирішив, що час діяти. Він вийшов у прямий ефір в Instagram, сподіваючись знайти спосіб зв’язатися зі своєю сім’єю через краудсорсинг. Дивовижно, але кілька IT-фахівців з Казахстану змогли під’єднатися й повідомити, що чотири або п’ять із їхніх VPN усе ще працюють усередині країни. «Якщо інтернет заблокований, це не повинно працювати, — згадує Кадиров. — Це проти всієї логіки вимкнення інтернету».
Коли Кадиров зв’язався з Максутом, вони та кілька інших фахівців зрозуміли, що у вимкненні є прогалини, якими можна скористатися, — як чорний хід, що все ще відкритий для інтернет-трафіку. Кадиров каже: «Було таке відчуття, що інтернет не вимкнули, а засунули фіранку, через яку все ще пробивається світло».
Кадиров відправився на пошуки всіх портів, які ще працювали, періодично об’єднуючись з іншими. Мережеві комп’ютерні порти діють майже як поштові сортувальні трубки, скеровуючи дані через номер порту туди, куди вони мають потрапити. Протягом кількох годин він вів пряму трансляцію в Instagram, поки вони сканували кілька з більш ніж 65 тисяч наявних портів. Під час прямого ефіру вони виявили п’ять відкритих портів, протестували їх і змогли встановити з’єднання. Пізніше вони дізналися, що деякі порти виявилися випадково відкритими через помилку в застарілому обладнанні Cisco, широко використовуваному казахстанськими операторами зв’язку. Кадиров, Максут та інші використовували ці відкриті порти для підтримки своєї операції та купували сервери в Digital Ocean, Amazon та інших провайдерів на гроші, зібрані краудсорсингом, або на власні кошти.
Обмінюючись інструкціями щодо під’єднання через Telegram, електронну пошту і СМС, члени групи говорили, що не справлялися з потоком запитів. Кадиров каже, що всього за 24 години йому надійшло понад 2 тисячі запитів на доступ до його сервера, які він обробляв по одному. Максуту також постійно приходили запити на доступ: «Вони розходилися як гарячі пиріжки».
Для казахстанців, що перебували за межами країни, повний шатдаун був перевіркою на міцність. Тоді як у міжнародних ЗМІ постійно миготіли повідомлення про хаос, стрілянину і полювання на терористів, СМС і повідомлення перестали доходити до одержувачів. Дзвінки просто не проходили. А майже 19 мільйонів жителів Казахстану проживали інше страхіття: через гучномовці ще радянських часів, установлені в центрах міст, зловісно звучали заклики залишатися в приміщеннях, якомога далі від вікон. По телевізору про новини не розповідали, а показували розважальні програми. Деякі канали і зовсім не працювали.
Протягом наступних п’яти днів періодично відновлювалося під’єднання до інтернету, в деяких випадках це було пов’язано з певними урядовими оголошеннями. Люди знову могли здійснювати дзвінки. Уряд офіційно заявив, що по всій країні йде масова терористична атака, очолювана в основному іноземцями. Влада надала непереконливі докази їхніх заяв, у той час як поліція затримувала і катувала десятки активістів і прихильників протесту.
Що далі?
Думки всередині групи VPN про те, що робити далі, розділилися. Кадиров закрив свої VPN. «Моя позиція полягала в тому, що важливо виступити разом з урядом проти цих терористів. Потім я побачив, що люди почали використовувати мої VPN для Torrent і майнінгу біткоїна. Я сказав: «Спасибі всім, я йду».
Інші, як Максут, не вимикали свої VPN, вважаючи, що якщо в країні дійсно відбувається складна терористична атака, то терористи не будуть чекати, поки він скористається своїм VPN-з’єднанням для зв’язку, тим більше що періодичні вимкнення під час протестів були звичайною практикою в Казахстані протягом багатьох років. У пріоритеті було інформувати людей.
Кров на газоні в центрі Алмати, Казахстан, 6 січня 2022 року. Фото: ALEXANDR BOGDANOV/AFP via Getty Images
«Люди загинули, тому що у них не було інформації або зв’язку», — говорить Аман, інженер з Лондона. У наступні тижні з’явилися десятки історій про життя в умовах інформаційної порожнечі, коли багато хто продовжував жити, не знаючи про насильство. За повідомленнями ЗМІ, 12-річний хлопчик був убитий шаленою кулею, коли йшов із матір’ю по хліб; чотирирічну дівчинку застрелили — її батько їхав у центр міста зі своїми трьома дітьми й потрапив просто в перестрілку.
«Шатдаун дійсно не приносить ніякої користі, — говорить Наталія Крапива, технічна юрисконсультка організації Access Now. — Це не допомагає урядам підтримувати безпеку, не допомагає їм підтримувати порядок, не перешкоджає поширенню дезінформації, а навіть навпаки: вимкнення зазвичай пов’язані зі зростанням насильства. Люди залишаються наодинці з тими чутками, до яких вони мають доступ».
Матеріал підготовлений за підтримки «Медиасети»
