Два з половиною роки тому, о дев’ятій вечора, 25-річну Христину Антонову затримала поліція. За пів години до цього дівчина викликала швидку незнайомій компанії — кілька людей лежали непритомні в парку. Христину звинуватили в тому, що вона отруїла та обікрала цих людей, забрали у відділок та до ранку допитували без адвоката, але з погрозами. У суді, без доказів для обґрунтування обвинувачення, їй дали строк — вісім років. Журналістка Заборони Альона Вишницька разом із юристом Дмитром Мазурком розбиралася, на яких підставах суд виніс вирок, і чому довести невинуватість людини в очевидних справах — нездійсненна місія для правозахисників.
День народження
22 травня в Христини був день народження. Їй виповнювалося 23. Вона вже кілька років як жила в Полтаві — переїхала туди з окупованого Криму, щойно його анексували — та працювала в компанії, що встановлює обладнання з відеоспостереження. На наступний день після дня народження її відправили у відрядження в Київ. Треба було домовитися з потенційними новими клієнтами та оцінити, скільки камер потрібно для фасаду їхнього офісу.
Відрядження затрималось. Щоби згаяти час і поїсти, Христина пішла в кафе. Замовила їжу — і раптом до неї підсіла компанія: дівчина і двоє хлопців. Розговорились. Коли з’ясувалося, що в Христини напередодні було свято, вирішили спонтанно відсвяткувати: хлопці пішли в магазин купити випивку і торт. Була восьма година вечора, травень, тепло — обрали парк біля озера на Борщагівці. Там познайомилися ще з однією компанією молоді — двома дівчатами та хлопцем. Несподівано для Христини, яка виросла в кримському дитбудинку, її самотній вечір у кафе перетворився на гучні посиденьки нових, здавалося б, друзів.
У розпал вечора Христині подзвонили — наздоганяли вітання з днем народження. Вона відійшла, щоби поговорити, а коли повернулася хвилин за двадцять, компанії з кафе вже не було. Натомість друга — дві дівчини і хлопець — лежали непритомні біля лавочки. Христина кинулася до пари на сусідній лавці — попросила викликати швидку й поліцію. Коли приїхали лікарі, допомагала їм: підкладала сумки під голови, намагалася рятувати нових знайомих, як уміла. Паралельно поліція опитувала свідків. Люди, які відпочивали поруч, розповіли, що бачили: Христина дійсно була в цій компанії. На якийсь час вона відлучилася поговорити телефоном. У цей час інша дівчина і два хлопці дочекалися, поки решта відключаться, повитягували із сумок речі, гроші, телефони, познімали прикраси — і втекли. Після цього Антонова повернулася, побачила, що люди лежать непритомні — і викликала швидку з поліцією.
Христину затримали на місці. Була 21:05, дівчину повезли у відділок — і звідти вона вийшла лише в суд і тюрму.
Без чужих
Цю історію розповідає Дмитро Мазурок, юрист Харківської правозахисної групи та адвокат Христини Антонової. Він почав займатися цією справою лише рік тому. На той час дівчину вже засудили на вісім років: без доказів, підтверджень її вини та адвоката, який би дійсно захищав її інтереси.
Фото: JustTalk / Facebook
«Христину затримали о 9 вечора. Тоді ж, за процедурою, мали запросити адвоката: той мав з’явитися за годину після виклику. Натомість слідча призначила адвоката дівчині лише о 5 годині, через 8 годин після затримання. Адвокат прийшов о шостій, але його чомусь не пустили в райвідділок, пояснюючи це тим, що, мовляв, слідчої на місці немає, як і Антонової — серед затриманих.
Адвокат подав офіційну скаргу — її ніхто не розглянув», — розповідає правозахисник.
За ніч Христину допитали, узяли пояснення з приводу подій, обшукали й оголосили про підозру — без адвоката, але з погрозами. За цей час, розповідає правозахисник, вона побувала в трьох кабінетах і підвалі райвідділку. В одному з них оперативники погрожували їй сексуальним насиллям, в інший хтось із працівників прийшов із чайником окропу — й обіцяв вилити їй на обличчя, якщо дівчина не сприятиме слідству.
«Вочевидь, що зараз, через два з половиною роки, неможливо надати доказів цих погроз, але те, що до затриманої не пускали адвоката, якого самі ж викликали, свідчить про те, що щось точно там було не так уже на цьому етапі», — каже Мазурок.
Свого адвоката Христина зустріла лише під час судового засідання, коли їй обирали запобіжний захід. «І що там відбувалося? До неї підійшов якийсь невідомий адвокат, сказав, що буде її захищати, вона підписала договір, і далі він майже рік представляв її інтереси. Через рік, коли в цій історії з’явився я, з’ясувалося, що цей адвокат її просто «топив»: була не одна можливість її виправдати, а він не зробив нічого. А коли Христина, розчарована бездіяльністю адвоката, написала скаргу в центр безоплатної правової допомоги, їй прийшла відповідь: такого адвоката вони ніколи не призначали».
Виявилося, що призначений у справі адвокат, який не зміг зустрітися з дівчиною в райвідділку, сам вирахував, коли буде засідання в суді — про це його ніхто заздалегідь теж не попередив. Проте вже в суді його зустрів інший — мовляв, він уже уклав договір, і чужої допомоги не потрібно. Так офіційно призначений юрист вибув зі справи, а невідомий — вступив.
Ним виявився адвокат Сергій Остапенко. Як він опинився в справі — невідомо. Заборона з ним зв’язалася. Остапенко сказав, що договір уклав з дядею засудженої. Щоправда, ні його імені, ні дати підписання не назвав. Договору, укладеного адвокатом із дядею, у матеріалах справи також немає, пояснює вже Мазурок. На питанні, на яких доказах було побудоване обвинувачення та захист, Остапенко поклав слухавку, і більше її не брав.
У Христини дійсно є рідний дядько — Андрій Клімов. Він працює юристом в Асоціації професійних юристів Полтави. Як пояснив Клімов Забороні, договору з ним ніхто не укладав. «Я дізнався про нього вже постфактум. Оскільки я сам юрист, то теж почав шукати докази. Проїхався містом, узяв відео з камер спостереження, білінги телефонів, знайшов людину, яка влаштовувала ці обкрадання. У цьому районі було ще три схожих випадки за участю однієї людини, але від поліції було нуль реакції. Жоден із доказів не долучили до справи», — пояснює він. Тодішній адвокат Остапенко, за його словами, їх просто ігнорував. Христина сама подавала клопотання до суду, щоби залучили інформацію до справи — отримала відмови, пояснює Клімов.
Розірвати договір з Остапенком, який невідомо звідки взявся в цій справі, було майже неможливо: «Безкоштовна допомога взагалі не передбачає жодного договору. Але якимось чином він підсунув його Христині на підпис. Розірвати його можна лише за згодою сторін, тобто він мав особисто з нею зустрітися. За рік він цього не зробив», — додає Клімов.
Невстановлені, невиявлені
У цій справі багато «не»: невстановлені особи, невстановлені отруйні речовини, розповідає Дмитро Мазурок. І багато порушень, які ніхто ніколи чомусь не розглядав. Антонову засудили за статтею «Розбій», а саме — розбій, вчинений за попередньою змовою групою осіб, або бандитизм. Їй дали вісім років позбавлення волі з конфіскацією всього її майна в дохід держави.
«Звідкись взявся адвокат, який виконував усі забаганки слідчих. А чому це було важливо? По-перше, кажуть, що Антонова вчинила злочин за попередньою змовою. Але в матеріалах справи немає жодного доказу або навіть натяку, що вона спілкувалася з кимось із цих людей. До відповідальності нікого не притягнули. Її телефон вилучили — не становило проблеми взяти в оператора дані, з якими телефонами вона зв’язувалася і які були поруч упродовж кількох годин. Проте цією інформацією не цікавилися ні слідчі, ні адвокат», — каже Мазурок.
Ця інформація зберігається в оператора впродовж пів року. Коли правозахисник вступив у цю справу, ці дані вже були безнадійно втрачені.
На місці подій вилучили пляшки, стаканчики й торт — усе, що можна було отруїти. Оскільки версією прокурора було отруєння, то очевидно, мало бути і знаряддя злочину — чим саме отруїли. Експерт ніде не виявив сильних отруйних чи психотропних речовин. Тобто знаряддя злочину не виявили, пояснює Дмитро Мазурок, а судово-медичної експертизи, яка б показала щось в організмі потерпілих, не призначили.
Те, що експерт не знайшов отруйної речовини, не означає, що її там немає, — так суддя пояснила привід до засудження, додає юрист.
«Єдиний документ щодо медичного стану цих людей — це довідки з лікарні. Там вказують, що до лікарні потрапила людина з первинним діагнозом «отруєння сурогатами алкоголю». Цього вже було б достатньо, щоби встановити, що людей отруїли. Проте коли я вчитався в ці довідки, виявилося, що вони оформлені на інших людей — зовсім не на тих, які були потерпілими. Тобто є люди, які пили і знепритомніли — але через що вони втратили свідомість, що сталося — немає жодних доказів», — розповідає правозахисник.
З усіх вилучених речей, як і в Христини, узяли відбитки пальців. Експертиза показала, що відбитки дівчини перевірити неможливо, оскільки дактилокарта у відділку виготовлена неякісно — усе змазано. За два з половиною роки слідча так і не взяла відбитки в Антонової вдруге.
Під жодним твердженням у вироку, додає юрист, немає доказу: ні під твердженням, що люди отруїлися, ні що отруїла Антонова, ні що вона була в змові з рештою.
«Дівчинка, яка була в компанії серед тих, хто втік, забула сумку з особистими речами на місці події. Там слідча знайшла повістку в суд і обвинувачувальний акт щодо шахрайства. Її особистість повністю відома: де вона живе, з ким спілкується. У поліції була адреса, за якою треба було поїхати до неї. У матеріалах справи є рапорт: мовляв, у райвідділку немає бензину, тому поїхати неможливо. На цьому розшук цієї людини припинився», — додає Мазурок.
На місці подій — у двох із трьох сумок — також нібито вилучили препарат Азалептол, який використовують для лікування шизофренії. У поєднанні з алкоголем він може спричинити коматозний стан. Як препарат туди потрапив, невідомо. Упродовж восьми годин до того, як зняли відеозапис огляду Христини, сумки «гуляли» по райвідділку неопечатані, додає юрист. Суд виніс рішення, що людей отруїли саме цим препаратом — проте жодна експертиза цього не показала, а експертів для підтвердження цієї гіпотези в суд не викликали.
Правозахисник переконаний: цю справу хтось, вочевидь, «тягне»: «Тут навіть не треба бути юристом, щоби за описом зрозуміти, що людину засуджувати не можна. Була купа моментів, коли суддя відверто допомагала прокурору. Прокурор чекав на судове засідання в її кабінеті, друкував докази на її комп’ютері. Я давно такого не бачив, особливо в Києві. Коли я помітив таку пильну увагу до цієї справи з боку прокурора й судді, одразу спитав, чи є в Христини майно або квартира, бо бувають випадки, коли в засуджених їх відбирають. Але в Христини нічого немає: вона сирота», — розповідає правозахисник.
Очікування
Зустріч із поліцією в парку — перша комунікація Христини з правоохоронцями. Вона ніколи не мала проблем із законом і її ніколи не притягали до кримінальної відповідальності.
Того вечора, у травні 2018 року, вона вперше потрапила в поле зору правоохоронців — і сіла на вісім років.
«Це вже нагадує роман Конана Дойла, а з таким обвинувальним актом це взагалі якась «Місія нездійсненна», — додає юрист.
Цю справу правозахисники подали на апеляцію. Чергове засідання має відбутися 24 грудня. Щоправда, не факт, що воно відбудеться найближчим часом. Коли воно мало відбутися вперше, суддя «захворіла». Удруге — вся колегія «була у відрядженні». Засідання переносять від літа. І переносити, каже юрист, можуть нескінченно. Поки це триває, Христина сидить.
