За часи незалежності через рабство пройшли сотні тисяч українців. Заборона розповідає, чому так відбувається - Заборона
Читаєте зараз
За часи незалежності через рабство пройшли сотні тисяч українців. Заборона розповідає, чому так відбувається

За часи незалежності через рабство пройшли сотні тисяч українців. Заборона розповідає, чому так відбувається

За часи незалежності через рабство пройшли сотні тисяч українців. Заборона розповідає, чому так відбувається

Український поет Тарас Шевченко помер у 1861 році. Тоді ж російський імператор Олександр II юридично скасував кріпацтво — один із видів рабовласництва, коли селяни фактично були майном поміщика. Втім, українці й дотепер можуть опинитися в рабстві. За оцінками міжнародних експертів, понад 260 тисяч українців стали жертвами торгівлі людьми за роки незалежності. Журналіст Заборони Самуїл Проскуряков розповідає, як не потрапити в рабство й наскільки сучасність відрізняється від часів Тараса Шевченка.


Вірі запропонували підробити на пилорамі за її рідним селом. Там уже працював її чоловік, тому вона погодилася. Зарплата — п’ять тисяч гривень, виплачують щомісяця, один день на тиждень вихідний із можливістю поїхати додому чи до родичів, обов’язки — варити їсти, прибирати на кухні, мити посуд.

Коли Віру привезли на пилораму, перше, що її насторожило — величезний паркан. Друге — засмучений чоловік. Він не зрадів дружині: «Не треба було тобі сюди їхати». Потім, коли опинилася по той бік паркану, Віра зрозуміла, що мав на увазі чоловік: покинути територію не дозволяли охоронці, телефони відібрали, жодних вихідних, як і виплат, працювали із шостої ранку до дванадцятої ночі, інколи й до другої. Разом із ними працювали ще чотири чоловіка та три жінки.

У якийсь момент чоловікові Віри увірвався терпець: він пішов до власника пилорами. Сказав, що повертається з дружиною додому. Тоді власник відвів чоловіка за сарай і побив. Дружині, яка спробувала зупинити нападника, теж дісталося. Подружжя вирішило тікати та звернутися до поліції.

Аби довести, що вони дійсно працювали на пилорамі, Віра вирішила залишитися, а чоловік переліз через паркан і покликав допомогу. Наступного дня він прийшов із дільничним. Правоохоронець поговорив із власниками пилорами і їхніми жертвами, пішов і не повернувся. Віра зрозуміла, що їм ніхто не допоможе, та поговорила з іншими бранцями. Вирішили тікати на Різдво, коли охоронці будуть «розслаблені». За допомогою драбини перелізли через паркан. 

Віра та її чоловік стали жертвами торгівлі людьми з метою трудової експлуатації.

Сорок мільйонів рабів

Історія Віри типова: такі випадки часто фіксують у Міжнародній організації з міграції (МОМ). Вона працює при ООН та має представництва в різних країнах, і в Україні також. Тут організація допомагає жертвам торгівлі людьми, співпрацює з правоохоронцями і веде статистику.

Торгівля людьми — транснаціональний і добре організований бізнес. Його річний дохід становить щонайменше 150 мільярдів доларів, поступаючись лише ринкам наркотиків і зброї. Якби йшлося про економіку держави, то вона б належала до шістдесяти найрозвиненіших у світі, випереджаючи Україну. І попри намагання урядів і міжнародних організацій, цей тіньовий бізнес процвітає.

Торгівля людьми — форма сучасного рабства. Проявів у неї багато: примусові шлюби в Киргизстані, сексуальна експлуатація, примусове жебрацтво, праця на межі сил без винагороди. Спільною рисою для всіх цих випадків є те, що людина не може добровільно піти.

Прямо зараз у світі живе до сорока мільйонів рабів. Для порівняння: за 400 років трансатлантичної работоргівлі до Америки вивезли понад 12 мільйонів африканців. Сьогодні людей дурять, забирають документи, викрадають, знущаються, «перевиховують» у трудових таборах, купують і продають.

Настала черга чоловіків

За інформацією МОМ, понад 260 тисяч українців стали жертвами торгівлі людьми після здобуття Україною незалежності в 1991 році — і це лише ті, хто повідомив офіційним державним органам, звернувся за психологічною підтримкою до правозахисних організацій, зокрема й анонімно, або кого правоохоронці ідентифікували як жертв торгівлі людьми.

Представниця МОМ в Україні Ірина Мидловець пояснює Забороні: якщо у 90-ті роки найбільш поширеною була торгівля людьми задля сексуальної експлуатації, то нині тенденція змінилась: українців усе частіше втягують у трудове рабство. Наприклад, у 2020 році 97% звернень українців до МОМ — це випадки трудового рабства, 2% — сексуального, 1% — протизаконна діяльність, жебрацтво.

З характером торгівлі змінився й гендерний баланс: якщо раніше жертвами ставали переважно жінки, то тепер — чоловіки. 24% проти 76% за даними МОМ за 2020 рік. Причина змін — погіршення економічної ситуації, зокрема, війна на Донбасі, безробіття, брак соціальних гарантій, через що чоловіки беруться за будь-яку роботу, навіть ризиковану. До цих проблем додалася пандемія коронавірусу, через яку мільйони людей втратили роботу. Закриті кордони додали вразливості: люди охоче йдуть на ризик, тому «повну картину наслідків ми зможемо побачити через кілька років», розповіла Забороні Ірина Мидловець.

Найбільше українців потрапляють у рабство в Росії

Найбільше випадків трудового рабства МОМ зафіксувала у Росії — 54% від усіх звернень українців за 2020 рік. Втім, і ця тенденція в останні роки змінюється: частка Росії поступово зменшується, а натомість зростають показники Польщі — 32%. Це пов’язано з тим, що напрямок трудової міграції після 2014 року змінився й українці більше їздять на заробітки до Польщі, а не Росії, як це було раніше. Втім, потрапити в трудове рабство можна і в Україні — вона на третьому місці, 6%.

«Працює це так: ви приїжджаєте до іншої країни, вас обіцяли зустріти в аеропорту чи на вокзалі, — каже Ірина Мидловець. — Чекаєте годину, дві, а роботодавець не приходить. Розумієте, що вас обманули. Аж раптом до вас підходить жінка, або ж компанія людей. Починають розповідати, що вже давно працюють на одну фірму, пропонують роботу і вам. У такій ситуації люди вразливі, бо повертатися додому якось незручно: останні гроші витрачені на квитки, родина на щось розраховує. Тому люди погоджуються. Коли їх привозять на місце, у них просять документи для реєстрації — обіцяють повернути на наступний ранок. Усе, людина в рабстві».

Це може статися з кожним

Те, що в тенета сучасних работоргівців потрапляють переважно малоосвічені люди — міф. 20% постраждалих, підкреслила Ірина Мидловець, мають вищу освіту, 77% — професійно-технічну. Переважна більшість жертв торговців людьми — містяни. Якщо говорити про вік, то 52% — це молодь до 35 років.

За актуальною на 2020 рік інформацією від МОМ, найбільше українців-жертв трудового рабства працювали на будівництвах — 55%. Вербувальники — серед них зустрічаються й колишні «раби», які за свою свободу й безпеку для родини повинні привести замість себе когось іншого — продають своїх жертв господарям великих і дрібних виробництв, це 28%. Приватні реабілітаційні й «духовні» центри, які під виглядом безоплатної допомоги створюють сезонні робочі бригади для сільськогосподарського сектору — 11%. Усе інше — примусове жебрацтво й наркокур’єрство.

Злочинці встановлюють високі паркани, наймають охоронців, а жертв максимально ізолюють від світу, тримають у підвалах. Адже якщо дізнаються про їхнє існування, то «рабовласники» матимуть проблеми.

Чи можна сучасних рабів програти в карти або ж обміняти на мисливських собак, як за кріпацтва? Можна. Зокрема, українця, який 17 років перебував у рабстві в Азербайджані, неодноразово перепродавали. Андрія, який поїхав на заробітки до Польщі й там потрапив у трудове рабство, перепродали на іншу фабрику.

Якщо хочете поїхати за кордон на заробітки, ось кілька важливих порад:

  • Перш ніж покидати Україну, підпишіть трудову угоду із закордонним роботодавцем, отримайте робочу візу та відповідні дозволи;
  • Заздалегідь знайдіть і запишіть контактну інформацію найближчого посольства чи консульства України, а також організацій, що допомагають мігрантам у країні, до якої плануєте їхати;
  • Зробіть дві копії важливих документів: національного й закордонного паспортів, ідентифікаційного коду, поліса медичного страхування, візи, договору про роботу тощо. Один примірник візьміть із собою, а інший залиште своїм близьким разом з актуальною фотографією;
  • Агенція з працевлаштування за кордоном повинна мати відповідну ліцензію. Перелік ліцензованих посередників із працевлаштування є на сайті Мінекономіки України у розділі «Діяльність», рубрика «Трудова міграція»;
  • Переконайтеся, що робочий контракт перекладений правильно та не містить розмитих формулювань. Мають бути зрозумілі всі умови працевлаштування: обов’язки, робочий графік, розмір заробітної плати, медичне й соціальне страхування, відпустка й вихідні;
  • Залиште рідним докладну інформацію про місце свого перебування та розкажіть про всі подробиці подорожі. Підтримуйте постійний зв’язок із ними, відразу повідомляйте про зміну місця перебування.
Нагору