Мабуть, ви чули, як в Азії через стигматизацію менструації помирають жінки. Заборона дізналася, які ще традиції, що мали б зникнути, продовжують убивати жінок

11 серпня від укусу змії померла 16-річна Аніта Чанд з Непалу. Дівчина була закрита в сільському приміщенні, де сиділа через практику чхаупаді, коли під час менструації жінок змушують ізолюватися в окремих хатинах. Заборона дізналася, які ще консервативні практики, що не зникли навіть у XXI столітті, продовжують убивати (чи впливати на стан здоров’я) жінок.

Через чхаупаді жінки помирають від переохолодження та укусів скорпіонів і змій. Це все трапляється у XXI столітті

Чхаупаді — давня традиція в деяких частинах Непалу, Індонезії, Індії та Нігерії. Згідно з нею, жінка під час менструації нечиста. Вона не має чіпати чоловіків і священних тварин, бо нібито може накликати на них хворобу чи нав’язати власну волю. Саме тому жінок ізолюють в окремих приміщеннях — крихітних коморах з глини та каменю чи хлівах.

Хоча з 2005 року традиція заборонена й карається позбавленням волі на строк до трьох місяців та штрафом у розмірі 3 тисяч непальських рупій, випадки загибелі від чхаупаді не припиняються. Смерть Чанд є першим таким зареєстрованим смертельним наслідком із 2019-го. До початку ковіду активісти організовували освітні кампанії й руйнували такі помешкання (лише в одному регіоні знищили 7 тисяч хатин), але під час пандемії практика чхаупаді відновилася.

До пандемії та втручання активістів смерть від чхаупаді фіксували щорічно, найчастіше — у холодні пори року, коли жінки пробували зігрітися. Так, наприклад, 15-річна Рошані Тірува задихнулася, не впоравшись із розведенням вогню в хліві, а Амба Бохара разом з двома маленькими дітьми задушилися чадним газом через розпалене багаття. Є й інші небезпеки: укуси скорпіонів та змій або переохолодження та пневмонія, спричинені низькими температурами. Також було кілька повідомлень про сексуальні домагання й зґвалтування. Навіть якщо період ізоляції не закінчується летальним випадком, стан жінок у країні погіршується. Медичне дослідження, яке проаналізувало репродуктивне здоров’я населення Непалу, виявило: жінки, які дотримуються чхаупаді, частіше повідомляють про проблеми зі здоров’ям під час менструації, ніж ті, хто не практикує вигнання.

Після загибелі від задухи 21-річної Парбаті Буди Рават непальське поселення пообіцяло платити жінкам, аби ті не ходили до «менструальних хат». Голова сільського муніципалітету Пурбічаукі в районі Доті — на західному кордоні, де померла Парбаті, — заявив, що жінки, які відмовляться дотримуватися чхаупаді, одержать 5 тисяч непальських рупій ($44). Однак суттєво це не змінило ситуацію. Згідно з дослідженням науковців, що вивчають соціальну політику та її вплив на здоров’я, 77% дівчат і молодих жінок західно-центрального Непалу вимушені погоджуватися на менструальне вигнання (хоча 60% з них знають, що чхаупаді є незаконним) — в іншому випадку вони зазнають соціальної ізоляції та відторгнення.

Чхаупаді популярне не тільки через консервативність поглядів і відсутність освіти, але й через магічне мислення. «Якщо жінка під час менструації зайде до будинку сім’ї, відбудеться три речі: прийде тигр, будинок загориться й голова будинку захворіє», — розповів журналістам фермер на ім’я Ранчо з Непалу. І пригадав, як багато років тому він випадково зачепив свою дочку, після чого нібито втратив зір на кілька днів.

Непал — далеко не єдина країна, яка дискредитує жінок з менструацією, так? 

На жаль, так. 

Ось декілька прикладів:

• Під час менструації дівчата та жінки в Індії використовують стару тканину, яку часто застосовують повторно. А іноді вдаються до використання попелу, газет, сухого листя й піску для полегшення абсорбції.

• В Індії в період менструації жінки не мають права готувати, торкатися сиру й молока — це нібито зіпсує продукти. Зазвичай жінкам потрібно чекати в спеціальних хатинах, доки їхня родина принесе їм їжу. Також жінкам з менструацією заборонено ходити сільськогосподарськими полями, бо посіви начебто можуть зав’янути. 
• Згідно зі схожим віруванням, у Бангладеші жінок не пускають до храмів, до того ж під час менструації не можна молитися, торкатися священних книг або брати участь у ритуалах.
• В Афганістані є міф, що під час місячних жінці не варто приймати душ. Там слово «газаг» означає «стати безплідним». У старій афганській традиції йдеться про те, що в менструальні дні жінці не можна митися чи приймати душ, інакше вона стане газагом. 
• У Японії поширена думка, що жінки не можуть готувати суші через менструацію: вона нібито викликає дисбаланс смаку в приготованих страв. 

Окрім стигматизації менструації, які ще є традиції, що загрожують здоров’ю жінок? Ось лише декілька з них

Жіноче обрізання

Вважається, що близько 200 мільйонів дівчаток і жінок пізнали на собі жіноче обрізання. Кількість таких операцій збільшується через глобальне зростання населення. Найчастіше жіноче обрізання відбувається в Африці, країнах Азії, Близького Сходу, менш поширене — в Південній Америці. Наприклад, в Африці інфібуляцію найбільше проводять у північно-східній частині континенту — у Джибуті, Еритреї, Сомалі та Судані, повністю видаляють клітор та статеві губи — у Гвінеї, Малі та Буркіна-Фасо.

Адебізі Адебайо, програмна радниця Міжафриканського комітету ООН з традиційних практик, пояснила, що операції на жіночих статевих органах, хоча не мають релігійної основи, зберігаються через соціальний і культурний тиск. Наприклад, у деяких громадах ніхто не візьме заміж дівчинку, яка є необрізаною. Так, у деяких громадах Кенії дівчина без операції не може вийти заміж. А в Ліберії та Сьєрра-Леоне жінок, які не пройшли цієї процедури, не визнає суспільство.

«Якщо жінка не обрізана, вона не має права голосу в суспільстві. Вона не може належати до найвищої жіночої групи в країні. Необрізані жінки будуть висміюватись і зазнавати стигматизації. Сім’ї настільки засоромлені, що зроблять усе, щоб досягти цього», — пояснила Адебайо.

Найгірше, що навіть міграція в іншу країну не завжди рятує від операції — родина або члени діаспори мають право провести обрізання в Європі, Австралії та Північній Америці. Найчастіше до процедури допускають родичок дівчинки або старших жінок громади.

Нетрадиційні практики пологів

Масаж матки, розминання та стискання живота зберігаються в регіонах Південної Африки та Єгипті, а також у Непалі, що нібито зменшують утрату крові під час пологів і пришвидшують появу дитини. Однак це може спричинити втрату крові, розрив матки, неповне відділення плаценти й зрештою смерть як матері, так і дитини. Хоча деякі дослідження показують, що смертність саме жінок від такого втручання була найменшою, проте всі ці процедури проводили в контрольованих клінічних умовах.

Обливання кислотою 

Такі практики досі зберігаються в деяких регіонах Індії та Бангладешу. У період з 1999-го до 2013 року 3512 жінок Бангладешу зазнали нападу з кислотою. Та щороку, починаючи з 2002-го, кількість таких випадків знижується на 15–20% завдяки суворому законодавству проти злочинців та регулюванню використання кислоти або її продажу.

В Індії кількість нападів із застосуванням кислоти сягає рекордно високого рівня й збільшується з кожним роком: щорічно повідомляють про 250–300 інцидентів, тоді як «фактична кількість може перевищувати тисячу випадків», згідно з даними Acid Survivors Trust International. 

Хоча напади із застосуванням кислоти відбуваються повсюди, цей тип насильства найпоширеніший у Південній Азії. Статистичні дані Міжнародного фонду жертв кислоти (ASTI) свідчать, що 80% жертв у всьому світі — жінки. Намір зловмисника полягає в тому, щоби принизити, а не вбити жертву.

Побиття камінням

Практика, яка залишилася лише в регіонах Афганістану, де сповідують іслам. У мусульманському світі забивання камінням є відносно рідкісним засобом покарання тих, хто чинить перелюб. Забивання камінням — практика, яка, згідно з деякими джерелами, спочатку була єврейською традицією, що тривалий час зберігалася на арабських землях.

Засуджених до забиття камінням ховали в ямі та засипали землею (чоловіків — до пояса, жінок — до лінії вище грудей), згідно зі статтею 102 Ісламського кримінального кодексу. Потім обрана група має стратити перелюбників, використовуючи каміння й палиці. Пізніше цю статтю скасували. 

Чи є щось спільне між країнами, які дискримінують жінок?

Очевидна відповідь — так. 

Індекс «Жінки, мир і безпека» (WPS), опублікований спільно Джорджтаунським університетом та Інститутом дослідження проблем миру в Осло, вимірює права жінок через рівні включення до суспільства, представництва в системі правосуддя й почуття безпеки вдома, у своїй спільноті та всередині суспільства. Індекс гендерної нерівності ООН зачіпає аналогічні дані, як-от тривалість навчання, яку отримує жінка, та представництво жінок на політичному рівні, а також такі показники, як материнська смертність, ранні шлюби й підліткова вагітність.

Усі ці дослідження свідчать про досі значну материнську смертність, смертність від хвороб та інфекцій, каліцтво через відсутність доступу до медицини, медичної освіти чи права голосу в спільноті. Жінка зазнає соціальної стигматизації та суспільного осуду, якщо вона не погоджується на функції чи ролі, нав’язані їй суспільством.