Завищені очікування в Давосі: чому українська формула миру важлива, але не зупинить війну

Однією з найпопулярніших тем Всесвітнього економічного форуму в Давосі стало обговорення п’яти останніх пунктів української формули миру. Для цього зібралися радники з питань національної безпеки та зовнішньої політики понад 80 країн світу. 

Результатом зустрічі була спільна заява президента України Володимира Зеленського та президентки Швейцарської Конфедерації Віоли Амгерд про початок підготовки до проведення у Швейцарії Глобального саміту миру на рівні лідерів держав.

Однак саміти зазвичай — це просто поговорити, окреслити, зробити гучні та не дуже заяви. Реальна робота відбувається до та після. І для втілення мирних планів Україні спочатку необхідно перетягнути на свій бік якомога більше країн Глобального Півдня та залучити до мирного процесу Китай, який цьогорічний Давос проігнорував. Тож у чому труднощі — разом з експертами розбиралася редакторка Заборони Світлана Гудкова.

Вирвати країни Глобального Півдня з російських лап

В Офісі президента України вважають долучення країн регіонів Глобального Півдня до обговорення формули миру хорошим знаком. Андрій Єрмак, який очолив українську делегацію, каже, що це свідчить про розуміння: російсько-українська війна є викликом для всього людства. Однак чи розуміють ці країни, що загрозою є саме Росія, — спірне питання.

Як пише Reuters, посилаючись на джерела серед посадовців ЄС, багато держав Африки, Латинської Америки та Близького Сходу не показали на переговорах чіткої позиції щодо конфлікту. Ба більше, хоча країни Глобального Півдня переважно висловлювали співчуття Україні, деякі з них говорили про необхідність спробувати розв’язати питання, які порушує Росія.

Така позиція не дивина і є результатом того, що Україна не працювала з цими державами до початку широкомасштабного вторгнення, каже в коментарі Забороні дослідниця-африканістка Global Ukraine Марта Олійник-Дьомочко. Та це не означає, що намагатися не потрібно. Для кожної країни необхідно шукати точки переговорів, які будуть їй цікаві.

«Формула миру хороша тим, що в ній багато пунктів і кожен може обрати, з котрим працювати. В Африці є країни, з якими можна обговорювати тему геноциду, — наприклад, з Руандою. Є ті, кому будуть близькі питання екології. Є ті, хто хоче говорити про продовольчу безпеку, — ці країни претендують на регіональне лідерство, як-от ПАР, Ефіопія чи Нігерія. Когось більше цікавитиме архітектура безпеки, когось — економічна співпраця», — каже експертка.

На її думку, Україна вже має успіхи в співпраці з країнами Глобального Півдня. Звісно, це не дасть миттєвого результату, але робота на перспективу вкрай важлива.

«Ми бачимо, що деякі країни, які раніше утримувались, почали голосувати резолюції ООН на підтримку України. Відкриваються українські посольства, навіть у такій країні, як Мозамбік, яка завжди була доброю партнеркою РФ. Того року саміт Росія — Африка проігнорувала велика кількість африканських лідерів, хоча у 2019-му там були присутні майже всі представники країн Африки. Це теж свідчить про те, що, можливо, країни Глобального Півдня і не висловлюють відкрито свою підтримку Україні, щоб не йти на конфронтацію з РФ, але все менше хочуть бути афілійованими напряму з Кремлем. Ми не можемо говорити про всіх, як-от про недемократичні режими на кшталт Центральної Африки, яка є дуже залежною від РФ. Але є країни, що сумніваються, і їх потрібно переконувати», — зауважує Олійник-Дьомочко.

Залучити Китай

Україна намагається разом з західними партнерами залучити на свій бік глобального світового гравця — Китай. Проте КНР хоч і підкреслює підтримку територіальної цілісності та виступає за мирне врегулювання ситуації, але водночас не підтримує санкції проти РФ та проводить двосторонні зустрічі з Путіним. 

З чотирьох раундів переговорів щодо формули миру представник Китаю був присутній лише на другому, який відбувався в серпні 2023 року в Джидді. Тоді Україна назвала це проривом. Однак ані на наступній зустрічі в Мальті, ані на цьогорічній у Давосі представників КНР не було. 

На думку політолога Миколи Давидюка, залучити Китай до обговорення та підтримки української формули миру буде набагато складніше за країни Глобального Півдня. Пекін бачить російсько-український конфлікт через призму свого конфлікту з Тайванем. Тому не хоче вступати в союз з тими державами, які в майбутньому можуть стати головними союзниками Тайбея.

«Хоча й видно, що Пекін підтримує Москву не так, як їй того хочеться, КНР точно не хоче боротися проти РФ та допомагати тим, хто може бути її конкурентами в питанні Тайваню. Тому з Китаєм трохи складніше, ніж з країнами Глобального Півдня. В нього більше ввідних: по-перше — Тайвань, по-друге — конкуренція зі США за глобальне лідерство у світі. Тому вони не поспішають займати сторону», — пояснює експерт.

Та попри це надія на допомогу Китаю в майбутньому є, тож треба продовжувати спроби достукатися, вважає Давидюк.

Формула миру спрацює лише в одному випадку 

На думку Миколи Давидюка, головним результатом зустрічі в Давосі є початок підготовки до Глобального саміту миру на рівні лідерів держав. Зустрічі щодо формули миру залишаються хорошим інструментом із залучення дедалі більшої кількості держав, які до цього з тих чи тих причин вагалися в питанні підтримки України.

«На країни Глобального Півдня не діють меседжі на кшталт необхідності підтримувати Україну, бо вона стоїть на захисті демократичних цінностей та воює проти диктатури. Тому формула миру стала більш лайтовою версією залучення. Серед 10 пунктів можна пристати хоч на один, що вже буде в плюс. Це явно не інструмент прориву у війні, це не елемент прориву в переговорах із Заходом чи світом. Це — один з інструментів залучення», — говорить політолог.

Та попри це в експертному середовищі не мають великих очікувань саме від цього плану, тому що мир в Україні залежить лише від однієї держави. «Вся ця формула миру залежить від Росії. Щойно вона виводить свої війська, формула реалізується. Тому поки що очікування від цих зустрічей перебільшені», — вважає Давидюк.