Самуїл Проскуряков
У травні розпочався черговий раунд протистояння президента України Володимира Зеленського та мера Києва Віталія Кличка.
Спочатку пройшли обшуки на комунальних підприємствах та в департаментах столиці — українські правоохоронці підозрюють оточення Кличка в корупції та крадіжках.
Мер не забарився з відповіддю: обшуки назвав «серіальчиком», вважає їх тиском на столичну владу й на себе особисто. Також Кличко додав: на Банковій «дуже не хочуть, щоби Києвом керував обраний киянами мер, а не призначений центральною владою козачок».
Потім у конфлікт вступив Володимир Зеленський. За словами президента, він із великою повагою ставиться до перемог Кличка до того, як той став мером. Зеленський також розповів, що глава столиці «постійно пише, телефонує, записується на прийом» і приходить в Офіс президента, коли глава держави «не готовий із ним зустрітися».
Кличко відповів, що він людина вихована й не в його правилах оббивати пороги кабінетів. «Може, мене з кимось переплутали?» — припустив глава столиці.
Конфлікт між Зеленським і Кличко триває давно. Ще з перших днів президентства Зеленського його команда наполягала на тому, щоби Кличко поділився своєю владою в столиці, а саме — склав із себе повноваження голови Київської міської державної адміністрації. Кличко тоді не відступив, а питання про його відставку з поста глави КМДА повисло в повітрі.
Масла у вогонь протистояння додав коронавірус: ні центральна влада, ні регіональні сили не хочуть брати на себе відповідальність за провали й непопулярні рішення на зразок локдауну і транспортних обмежень. Натомість вони звинувачують у всіх бідах один одного.
Втім, політики не сходяться у відкритому поєдинку: Кличко в усьому звинувачує колективну «Банкову», Зеленський — «оточення мера».
Також одна з ймовірних причин нинішньої напруженості між двома політиками — наступні президентські вибори. За останніми даними, рейтинг довіри очолює Зеленський, а на другому місці — Кличко.