Жінки Афганістану майже тиждень протестують за рівні права. «Талібан» пустив у хід кийки та сльозогінний газ

Минулих вихідних у Кабулі сили «Талібану» розігнали акцію за права жінок — щонайменше одна учасниця була травмована. Протести в столиці тривали впродовж двох днів. Десятки афганських жінок вимагали рівності і справедливості для себе і співвітчизниць. З моменту приходу до влади в середині серпня таліби обіцяли захищати права жінок «в межах ісламу», проте весь цей час з Афганістану надходять тривожні новини — як про нові заборони для жінок, так і про випадки феміциду. Заборона розповідає, як афганські жінки боряться проти «Талібану».

Що відбувається з жінками в Афганістані?

Уже в перші дні після захоплення влади талібами ЗМІ й соцмережами розійшовся знімок із Кабула, на якому власник магазину весільних суконь зафарбовує білим фотографії моделей на вітрині. Та сама доля спіткала й салони краси: усе, що колись було наочною рекламою для залучення клієнток, тепер сховано під шаром фарби, адже режим «Талібану» забороняє зображення жіночих облич, посилаючись на своє трактування шаріату. Обмеження поширюються не лише на вітрини: за нинішніми законами, на публіці афганки мають приховувати обличчя за паранджею або буркою.

Уже в перший тиждень перебування талібів при владі жінкам заборонили виходити з дому на роботу «з метою безпеки», оскільки бойовики не знають, як розмовляти і поводитись із ними. Тоді ж з’явилася інформація, що афганські жінки зможуть подорожувати тільки в супроводі чоловіка.

У місті Герат на заході Афганістану бойовики не пускали в будівлю університету студенток і викладачок. А в університеті Кабула студенткам не дозволили залишати кімнати гуртожитку без опікуна-чоловіка. Без чоловіків афганським жінкам не продають навіть їжу на ринках, а в Кандагарі, що на півдні країни, припинили роботу жіночі поліклініки. Мало того: Міністерство освіти Афганістану заборонило дівчатам старше 12 років співати на публічних заходах, якщо серед аудиторії є чоловіки.

Наприкінці серпня міністр освіти Афганістану Абдул Бакі Хаккані заявив, що жінкам і дівчатам дозволять вчитися, але з низкою застережень. Змішаних класів у школі не буде, як і раніше; університетські групи також розділять за статевою ознакою. В університет студенток розвозитимуть на спеціальному автобусі з завішеними вікнами й ширмою, яка відділяє пасажирок від водія. У перервах між заняттями студентки мають перебувати в «кімнаті очікування», щоби не потрапляти на очі чоловікам.

Подібні обмеження в правах — лише частина того, з чим доводиться мати справу жінкам в Афганістані. Інша історія — фізичне насильство аж до вбивств. Перші повідомлення з’явилися через лічені дні після захоплення влади в країні: у провінції Фар’яб 45-річну матір п’ятьох дітей Наджі бойовики забили на смерть прикладами після того, як вона відмовилася приготувати їм їжу. Поліцейську Негар Масумі з провінції Гор зарізали на очах у власної сім’ї — жінка була на восьмому місяці вагітності. У «Талібані», проте, свою причетність до цього заперечують, стверджуючи, що проводять розслідування.

Щоб уникнути сумної долі, деякі місцеві жінки й дівчата пішли на вимушений шлюб — це дало їм змогу вилетіти з країни. Про це, зокрема, розповіли афганки, що потрапили в евакуаційний центр в ОАЕ. За їхніми словами, у деяких випадках сім’ї жінок платили тисячі доларів чоловікам, які мають право на евакуацію, щоби ті погодилися на одруження чи видали себе за їхніх чоловіків.

При цьому на першій же пресконференції таліби обіцяли поважати права жінок у країні. «Ми дозволимо жінкам працювати і вчитися. Жінки будуть дуже активними в суспільстві, але в межах ісламу», — говорив прессекретар «Талібану» Забіхулла Муджахід. Він також зазначив, що, на відміну від попереднього періоду правління талібів в Афганістані, тепер жінок не будуть дискримінувати і вони зможуть працювати «пліч-о-пліч» із чоловіками.

А як було раніше?

«Талібан» уперше взяв Афганістан під контроль у 1996 році. Тоді країна була змучена десятиліттям радянської окупації і громадянською війною. Хоча ще 30 років тому вона рухалася в напрямі гендерної рівності: афганські жінки брали участь у розробленні Конституції 1964 року, яка закріпила право жінок обирати й бути обраними, могли вільно вчитися, працювати й подорожувати. До початку 90-х 70% шкільних вчителів, 50% держслужбовців і 40% лікарів у Кабулі були жінками.

Усе це стало неможливим із проголошенням Ісламського Емірату Афганістан.

Таліби інтерпретували закони ісламу, що стосуються прав жінок і дітей, на свій лад. Жінки по суті стали в’язнями у власних будинках. Виходити на вулицю вони могли тільки в компанії чоловіків і тільки в паранджі, повністю сховані в тканину від стороннього погляду. Їм заборонили працювати, і десятки тисяч жінок, які втратили чоловіків на війні, були змушені розпродавати майно і жебракувати.

Жінки не могли звертатися по медичну допомогу до лікаря-чоловіка, що призвело до зростання смертності, зокрема під час пологів. Голоси жінок не можна було почути по радіо, а їхні зображення оголосили незаконними. «Талібан» вимагав зафарбовувати вікна в будинках, де живуть жінки, щоби сторонні не могли їх побачити. Це, своєю чергою, призвело до погіршення психічного здоров’я афганок, а слідом і до збільшення кількості жіночих самогубств у країні.

Обмеження поширювалися й на дівчат: ті, хто був старше 8 років, не могли здобувати освіту. Домашнє навчання також не допускалося. Під забороною були навіть ляльки і плюшеві іграшки.

Контроль над жінками вело Міністерство пропаганди чесноти й запобігання пороку. «Порушниць» встановлених правил публічно принижували, пороли батогами або ув’язнювали. А покаранням за перелюбство була смерть — жінок забивали камінням.

З поверненням талібів у 2021-му жінки почали носити паранджу на вулиці ще до того, як нова влада оголосили про це офіційно. Ними рухав страх: пам’ятаючи про жорстокість 20-річної давності, афганки відмовлялися вірити в обіцянки бойовиків поважати їхні права.

«Ми не жінки з 90-х!»

2 вересня близько 80 афганських жінок вийшли на вулиці провінції Герат. Це була перша акція протесту в Афганістані з моменту встановлення влади талібів у країні. Найближчим часом «Талібан» має оголосити новий уряд, тому протестувальниці вийшли з вимогами рівних прав для жінок і можливості вільно працювати та здобувати освіту. «Не бійтеся! Ми разом», — скандували учасниці.

За словами 24-річної Маріам Ебрам, яка брала участь в акції, група жінок із Герата тижнями намагалася зв’язатися з владою, щоб отримати роз’яснення щодо політики талібів стосовно жінок. Втім, відповіді вони не отримали.

«Ми намагалися поговорити з ними, але побачили, що крім талібів зразка 20-річної давності нікого не було. Змін не було», — розповіла вона.

Ебрам впевнена, що без представництва жінок нинішній уряд Афганістану довго не проіснує. Водночас вона сказала, що в разі, якщо таліби допустять рівне представництво жінок в уряді й національних зборах, протестувальниць це влаштує.

Протести продовжилися й у наступні два дні вже в Кабулі.

4 вересня десятки жінок попрямували до будівлі президентського палацу. Вони йшли з плакатами: «Ми не жінки з 90-х!», «Афганські жінки — символ цієї землі», «Винищення жінок — винищення людей». Однак на півдорозі дорогу учасницям протесту перегородили талібські силовики.

«Ми весь час були спокійними й мирними, але вони просто хотіли зупинити нас за будь-яку ціну», — розповіла 26-річна учасниця протесту Разія Баракзай.

Щоби розігнати натовп, бойовики використовували перцеві балончики, сльозогінний газ і кийки. Одна з учасниць акції отримала удар по голові.

Ще в середині серпня близько 50 країн, серед яких члени Євросоюзу, США, Великобританія й Канада, підписали спільну заяву на підтримку жінок і дівчат Афганістану, обіцяючи стежити за тим, як уряд «Талібану» буде забезпечувати їхні права і свободи.

«Ми закликаємо тих, хто наділений владою в Афганістані, гарантувати їм захист. Афганські жінки й дівчата, як і весь афганський народ, заслуговують жити в безпеці і з гідністю. Слід запобігати будь-яким формам дискримінації та зловживань. Ми в міжнародній спільноті готові надати їм гуманітарну допомогу й підтримку, щоб їхні голоси були почуті», — йдеться в заяві.

Жіночі протести в Афганістані тривають і сьогодні. «Нас не зупинити!» — написала у твіттері афганська журналістка Захра Рахімі.