Зрізали взуття з дітей ножем: боєць ССО поділився деталями операції на Київщині

• Під час окупації Київської області група мирних жителів спробувала самотужки вибратися з небезпечної території.
• Під час евакуації вони потрапили під обстріл і опинилися у пастці.
• Порятунок мав пройти максимально непомітно для ворога, тому операцію доручили українським спецпризначенцям.

Бійці Сил спеціальних операцій Збройних сил України беруть участь в ювелірних завданнях: не тільки із знешкодження ворога, а й з порятунку побратимів та цивільних. Так, під час окупації Київської області воїни ССО отримали завдання врятувати цивільних, які опинилися у пастці прямо під носом у ворога. Завдання ускладнювалося тим, що у групі були діти, двоє з них перебували у вкрай тяжкому стані.

Заборона розповідає подробиці порятунку цивільних зі слів безпосереднього учасника подій.

Місія +1 до карми: розповідь бійця ССО про Київську область

Під час боїв за Київську область бійцям Сил спеціальних операцій ЗСУ доводилося виконувати не тільки бойові завдання, а й рятувальні. Одна з найбільш складних таких місій сталася навесні, розповів оператор ССО.

‎«Під час виконання бойового завдання вночі отримали додаткову вказівку, що декілька цивільних при самостійній евакуації потрапили у пастку в районі Демидівського моста: троє дітей від 11 до 16 років та четверо дорослих. Вони були місцевими, тому рухалися по пам’яті по низовині, яка була підтоплена, але не врахували моменту, що у цій місцевості є водяні канали», — згадує спецпризначенець. 

У результаті люди потрапили у пастку: спереду, зліва та справа у них був канал, глибиною більше, ніж людський зріст, а позаду ворог вів обстріли, тому шляху відходу не було. Діти не вміли плавати, через це всі були змушені чекати на допомогу по коліна у воді.

«Такі місії у нас були не вперше і ми між собою називали їх “+1 до карми”. Коли ми чули, що десь люди потребували терміново допомоги, то це навіть не обговорювалося, тому ми вирушили в сторону моста. Коли вийшли на рубіж нашої лінії оборони, зв’язалися з жінкою з групи цивільних і зрозуміли, що ситуація ускладнюється. Нам передали, що люди заблоковані у районі моста, а це ближче до блокпоста противника, а по факту вони знаходилися посеред водної перешкоди на невеличкому острівці», — пояснив військовий. 

Проблема була ще й у тому, що заблокованими люди були приблизно з 19:00, а коли військовослужбовці дісталися до місця, було вже десь 1:00. Температура повітря постійно падала і на той момент була вже близько нуля.

Бійці ССО почали спускати на воду човни, але підтоплена територія була у різних кущах та деревах, тому просунутися по прямій до острівця було неможливо: вони або застрягли б, або були б помічені ворогом.

«Ми вирішили йти на зустріч позиції противника в лоб і, зрівнявшись з острівцем, піти паралельно позиціям окупантів. Звісно, ми намагалися максимально непомітно діяти, щоб не видати себе. Група йшла по ланцюгу і частина залишалася на обороні на певних точках. У результаті на човні до самого острівця підплив один наш боєць. Він виводив цивільних на берег, а там вже по Демидівському мості у темряві ми виводили їх на свою сторону», — згадує подробиці військовий. 

За його словами, одна з дівчаток була у вкрай важкому стані. Вона практично увесь час була без свідомості і тільки час від часу приходила до тями, поки її несли. Другою евакуювали її сестру, і вже тільки при огляді в автомобілі у відносній безпеці військові помітили, що вона поранена. Але дівчина не усвідомлювала цього, тому поводилася доволі жваво. Також у групі був 16-річний хлопець: увесь час він стояв у воді без взуття, тому отримав сильне обмороження. Взуття на дівчатах теж було настільки обмерзле, що зрізати його доводилося ножем.

«Коли ми вже говорили з дорослими, вони розповіли, що їх обстріляли. Характер обстрілу свідчить, що ворог бачив їх і хотів знищити або покалічити. Вони увесь час телефонували всім, кому тільки могли. Мабуть, це і врятувало їм життя. Місце, де вони знаходилися, взагалі було відмічене у нас як зона без зв’язку, але якимсь дивом він у нас був і їхній телефон за увесь цей період не розрядився. Якби телефон сів, ми б їх не знайшли», — впевнений спецпризначенець.

Раніше Заборона розповідала історію колишнього десантника з Харківщини, який влаштував справжній партизанський супротив окупантам. Чоловік ночами викрадав ворожі боєприпаси, пошкоджував техніку та зливав пальне. Під час вилазок йому допомагала чотирилапа подруга.