З початком російського вторгнення Польща прийняла найбільшу кількість біженців з України. Деяким із них потрібна екстрена контрацепція чи аборт: жінки потерпають від сексуалізованого насильства з боку російських солдатів або потрапляють до рук місцевих злочинців. У Польщі отримати такі таблетки майже неможливо, а за допомогу з абортом передбачено до трьох років тюрми. Однак багато активістів все одно розвиває «абортне підпілля», щоб допомагати українкам. Журналістка Заборони Настя Подорожня кілька років живе у Польщі. З початком російського вторгнення вона створила гарячу лінію «Мартинка» для безпеки біженок і біженців з України і тепер розповідає, до кого звертатися, коли потрібні напівлегальні таблетки, наскільки безпечно ночувати в незнайомців у Польщі та чи бояться активістки потрапити у в’язницю за допомогу українкам.
«Мене зґвалтували в Україні, я зараз у Польщі, потрібна допомога». «У мене депресія — не можу встати з ліжка після того, як втекла від війни». «Потрібна екстрена контрацепція, а в польській лікарні черга два тижні. Не хочу завагітніти у чужій країні під час війни, що робити?». Ці повідомлення я отримала від людей, що за останній місяць вимушено поїхали з України. Вони пишуть у телеграмі та інстаграмі на спеціальну гарячу лінію «Мартинка», яку ми створили разом із волонтерками, аби в Польщі жінки почувалися в безпеці.
Саме в пошуках безпеки сюди приїхало понад 2,3 мільйона людей із початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. За інформацією Управління у справах біженців ООН, більшість із тих, хто прибуває до Польщі, залишається саме тут, а не їде в інші країни.
Так сталося і з моєю сім’єю. Частина родини, що до війни жила в Києві, тепер переїхала до Кракова. Вони відчули на собі, як Польща допомагає біженцям. Усі живуть у квартирі, якою поділилися знайомі, одяг та іграшки для моїх племінниць зібрали волонтери, і навіть вайфай я підключила родичам безплатно — за спеціальним тарифом для українців від місцевої фірми. Я нескінченно зворушена цією доброзичливістю — напевно, ніколи не говорила «дякую» так часто, як за останні півтора місяця.
Та біженцям хочуть не лише допомагати. Минулого місяця 19-річна українка, яка втекла від війни, звернулася до поліції Вроцлава. Дівчина розказала, що їй запропонував прихисток місцевий 49-річний чоловік, але потім зґвалтував. Поліція та прокуратура зібрали докази, провели медичний огляд та допит і після цього оголосили підозру чоловіку. Через тиждень суд вирішив, що насильства над дівчиною не було, бо вона активно не пручалася. Суддя змінив обвинувачення зі зґвалтування на «сексуальне використання у залежній ситуації». Це значно легший з точки зору покарання злочин: за зґвалтування дають максимум дванадцять років позбавлення волі, за «використання» — три.
Слабке місце
Польська правоохоронна та судова система в’яло розглядають справи, пов’язані із сексуалізованим насильством. Я знаю про це на власному досвіді: чотири роки тому мене просто на вулиці Кракова пробував зґвалтувати чоловік. Він силоміць повалив мене на землю, закрив рукою рот і збирався роздягати, але потім схаменувся і втік. Разом із поліцією знайшли кривдника за гарячими слідами — по його щоці стікала кров від моїх подряпин. Поліцейські одразу відпустили чоловіка: сказали, що злочину як такого нема, бо чоловік мене «не зґвалтував». Дорогою додому правоохоронці відмовляли від ідеї подавати на кривдника в суд, бо це мене «виснажить», а ще жартували з того, що і в мене, і в чоловіка українське громадянство — мовляв, той «знайшов братню душу».
Ще 2015 року, за статистикою Фонду STER, 55% зґвалтувань у Польщі відбувалися вдома — там, де ми зазвичай почуваємося в безпеці. Польська активістка, авторка книжки «Польське насилля» Мая Стасько каже, що зараз злочинці використовують довіру біженок, щоб переходити їхні особисті кордони: «Через це багато жінок не хоче розказувати про зґвалтування у поліції. Вони готові радше повірити у власну провину, аніж у вину людини, що мала їм допомагати й дати прихисток».
До Польщі та інших країн Центральної Європи навіть спеціально приїздять злочинці, які хочуть використати біженок і біженців. Я дізналася про це від Томаса Остен-Сакена, директора Wadi — німецької Асоціації допомоги у кризових ситуаціях. Розповідаючи про масову евакуацію українок, він використав метафору, від якої мені стало моторошно: «Це Різдво, Великдень та день народження одночасно у всіляких поганців». За словами іншої співробітниці Wadi, Ширін Тіннесанд, що відповідає за питання біженців та міграції, у дарквебі ще до початку російського вторгнення злочинці поширювали інструкції про те, як у разі війни заманювати українок та маніпулювати ними.
Українська біженка на кордоні з Польщею, 26 лютого 2022 року. Фото: WOJTEK RADWANSKI/AFP via Getty Images
Ідея гарячої лінії для українських біженок і біженців народилася того ж вечора, коли відбулася розмова з Томасом і Ширін. Я захотіла створити «подругу», якій можна написати, наприклад, якщо тікаєш від війни наодинці й хочеш бути з кимось на зв’язку. Це не примха, а базове правило безпеки — якщо з тобою щось станеться, хтось має швидко це помітити. Гаряча лінія «Мартинка» працює в телеграмі — це чат-бот, у якому відповідають живі люди. Ми підказуємо правила безпеки, коли українку підвозять чи пропонують ночівлю, можемо зберегти фотографію номерних знаків автомобіля (раптом щось станеться — у боті залишаться дані) або просто морально підтримати людину, якій це потрібно.
На своєму досвіді я зрозуміла, наскільки непросто розказувати поліцейським про те, що з тобою трапилося, іноземною мовою. Тому «Мартинка» одразу оголосила, що наші волонтери пропонують піти з жертвою злочину до поліцейського відділку. Там ми готові перекладати свідчення поліцейським польською або просто підтримувати людину, з якою трапилася біда.
За кілька тижнів — приблизно тоді, коли світ побачив кадри з Бучі, Бородянки та інших міст, звільнених від російських окупантів, — «Мартинка» почала все частіше відповідати на запитання біженок, чи можна у Польщі отримати екстрену контрацепцію або зробити аборт.
Абортна хвиля
У Польщі діє одне з найжорсткіших антиабортних законодавств у Європі (детальніше Заборона писала про це тут). Аборти дозволені лише у двох випадках: якщо вагітність загрожує життю матері або якщо є підстави вважати, що зачаття відбулося внаслідок злочину. Насправді навіть загроза життю матері не завжди дозволяє перервати вагітність. Лікарі бояться брати на себе відповідальність за таке рішення, бо можуть отримати реальні строки у тюрмі. Так у Польщі вже померла жінка, якій не зробили вчасно аборт у лікарні: у польки Ізабели передчасно відійшли навколоплідні води, дитина померла всередині матері, і в жінки стався септичний шок.
Навіть якщо відомо, що дитина помре одразу після народження, за законом її все одно треба виносити, бо патології не є легальною причиною для аборту. Польки, які хочуть перервати вагітність з будь-якої причини, змушені шукати шляхів зробити це в інших країнах або просять допомоги у волонтерських організацій. Ще минулого року Заборона розповідала про організації, які допомагають полькам перервати вагітність у Німеччині, Чехії, Австрії та інших сусідніх із Польщею країнах. В особистих розмовах зі мною представниці організацій, які допомагають полькам з абортом за кордоном, розказали, що за останній місяць у них побільшало заявок на допомогу від україно- та російськомовних осіб.
Та для того, щоб перервати вагітність у Польщі, необов’язково їхати за кордон. Є організації, які після короткої консультації надсилають охочим таблетку для фармакологічного аборту. Якщо проходити процедуру з перевіреною організацією — це безпечно, вважають у Всесвітній організації охорони здоров’я. Тут включають до поняття «безпечні аборти» спосіб, коли ти отримуєш пігулки онлайн через сервіс Women on Web, що додатково надає інформацію та підтримку. Сама організація Women on Web працює у світі з 2005 року. Нещодавно вона стала партнером «Мартинки» — разом розказуємо жінкам, що пишуть на гарячу лінію, як безпечно і безплатно отримати потрібну пігулку та чи немає в конкретної жінки протипоказань.
Підпілля
З початком російського вторгнення до польського відділення Women on Web звертається до п’яти російськомовних та україномовних жінок на день. 13 квітня виявилося, що як мінімум 54 особи з небажаною вагітністю, які втекли до Польщі від війни, звернулися до Women Help Women — ще однієї великої організації.
Ми всі зараз у підпіллі. У Польщі можна легально перервати вагітність тільки собі самій — наприклад, купити й випити таблетку. Допомагати комусь зробити аборт — як-от дати подрузі гроші або поділитися своєю таблеткою, що лежить про запас, — злочин з погляду польського законодавства. При цьому є нюанс: «Щоб організація понесла кримінальну відповідальність, треба було б довести, що допомогу надавали конкретній знайомій жінці. Розміщення інформації в інтернеті або консультації анонімної гарячої лінії не підпадають під статтю», — пояснює Забороні юристка Кароліна Бучко.
Сісти у в’язницю за «допомогу в абортах» волонтер може тільки за повідомленням свідка, що розкаже, хто і кому передав таблетку. Нещодавно перший такий донос опинився в поліції. Полька Аня перебувала в аб’юзивних стосунках: партнер забороняв їй робити аборт і погрожував. Юстина, волонтерка організації «Абортний Дрім Тім», передала Ані таблетку, яка в неї була. Про це дізнався партнер Ані та пішов у поліцію. Кримінальна справа Юстини — перший випадок у Європі, коли активістку, що допомагає з абортами, судять за допомогу іншій жінці. Юстині загрожує до трьох років позбавлення волі, перше засідання суду було минулого тижня.
«Коли на вокзалі в туалеті я побачила наклейку з QR-кодом на цей чат-бот, уперше в житті вирішила скористатися», — написала мені нещодавно дівчина, що пережила насильство в Польщі. Коли я розклеюю наклейки «Мартинки» у туалетах та на вокзалах, трохи нервуюся, як перед екзаменом. Може, цю наклейку помітить поліція, може, вони зацікавляться фразою «дамо таблетки, коли потрібно». Може, я поcтану перед судом і мені загрожуватиме ув’язнення, як полякам, що вже отримали реальні строки за «допомогу з абортом».
Але здебільшого я відчуваю не страх, а гнів: чому, коли стільки українок потребують допомоги у Польщі, мені доводиться витрачати сили на роздуми, чи писати на наклейках «Мартинки» прямим текстом слово «аборт»?
«Сказати речі, які ще не говорила нікому»
Найпопулярніший запит, із яким зараз звертаються у «Мартинку», — не аборти чи консультація з безпеки, а психологічна допомога. Звертаються ті, хто зазнав насилля, і ті, хто, наприклад, боїться виходити на вулицю з шелтера після бомбардувань. Дехто розказує про травми дітей: вони плачуть, стогнуть чи скрегочуть зубами уві сні. Хтось потребує поговорити про адаптацію на новому місці. «Я пригнічувала всі свої емоції, поки тікала», — написала нам людина, що опинилася у країні Західної Європи.
Українська біженка з дитиною на залізничній станції в Перемишлі, 22 березня 2022 року. Фото: ANGELOS TZORTZINIS/AFP via Getty Images
Мова консультацій із психологом залежить від побажань тих, хто до нас звертається. «Незважаючи на те, що я принципово переходжу на українську, російська все ще звичніша, а в терапії це важливо», — писала нам одна з жінок, що просила російськомовну консультацію. Ми готові й до ситуації, якщо на лінію звернеться англомовна особа, бо з України тікають люди різного походження.
Психологічну допомогу людям, що зазнали сексуалізованого насилля, ми намагаємося організовувати віч-на-віч зі спеціалістом. «Потрібно створити такий безпечний простір та атмосферу довіри, у якій людина зможе сказати речі, що, можливо, не говорила б нікому. Це важко при особистих зустрічах, але ще складніше, коли людина бачить перед собою пласке зображення. До того ж у деяких техніках роботи з постраждалими від насилля використовуються тілесні практики, які просто неможливо проводити онлайн», — пояснює Забороні психологиня Олена Платова, яка консультувала «Мартинку».
Якщо немає можливості ходити на очні зустрічі — відмовлятися від онлайн-сесій не треба, наполягає Платова: «На відстані людина все одно отримає досвід роботи зі своїми емоційними та тілесними станами, і це принесе полегшення». Якщо не вдається знайти психолога офлайн — зазвичай пропонуємо спеціалістів, що готові поговорити за допомогою відеозв’язку.
Психологині в «Мартинці» — це в основному українки, які самі змушені були тікати від війни до Польщі. Така була моя ідея з самого спочатку: давати волонтерити людям, які виїхали за кордон і хотіли б використати свої вміння для України. Водночас із «Мартинкою» співпрацюють і спеціалісти, що перебувають в Україні, і білоруські емігрантки, що живуть у Польщі. Нашій гарячій лінії постійно потрібні волонтери-психологи.
Для мене найважча категорія людей, що звертаються до «Мартинки», — ті, хто просить про допомогу, а потім перестає відповідати. Одного разу дівчина написала, що її в Україні зґвалтували і вона шукає психолога в Польщі — у відповідь я підібрала варіанти, але вже два тижні не отримую від неї зворотного зв’язку. Такі люди не виходять з моєї голови, я продовжую їм надсилати короткі повідомлення раз на кілька днів. Я пишу, що людина може повернутися до розмови, коли буде готова, і що я в будь-якому разі залишаюся поруч.
«Насилля — це як бомба сповільненої дії, — каже психологиня Олена Платова. — Людина спочатку може справлятися з травмою, якщо в неї достатньо емпатичне, тепле, мудре оточення і якщо вона потихеньку встає з ліжка й починає чимось займатися. Однак завжди можливі ретравматизації — наприклад, від необережного грубого слова або побаченої сцени. Тому все-таки краще, коли люди отримують допомогу спеціаліста і загоюють рани. Але людина може відчути полегшення вже від того, що написала на гарячу лінію і виговорилась, і значно пізніше попрацювати зі спеціалістом. Добре залишатися на зв’язку з людиною, яка пережила насилля, і говорити їй, що ви поруч. Коли людина читає такі повідомлення, вона розуміє, що її приймають такою, яка вона є зі своєю травмою. Це вже дає терапевтичний ефект. Взагалі, допомагає не тільки спеціаліст. І він, і оточення, і можливість займатися чимось активним, отримувати новий емоційний досвід — увесь світ може працювати як психолог для людини, що пережила травму».
