«Якщо аварія на ЗАЕС станеться, доведеться евакуйовувати зону в 50 кілометрів». Мер Енергодара Дмитро Орлов про те, як місто виживає під окупацією

В перші тижні повномасштабної війни про українське місто Енергодар Запорізької області дізнався весь світ. У ніч з 3 на 4 березня росіяни вперше обстріляли Запорізьку атомну електростанцію в Енергодарі. Відтоді десятки світових лідерів, політиків та міжнародних експертів неодноразово закликали Росію покинути територію ЗАЕС, оскільки наслідки можливої аварії будуть жахливішими, ніж Чорнобильська катастрофа. Росія ж натомість продовжує обстрілювати ЗАЕС. Журналістка Заборони Поліна Вернигор поспілкувалася з мером окупованого міста Дмитром Орловим про підготовку до можливої трагедії та неможливість передбачити, чи випустять окупанти населення через зелений коридор у разі радіаційних викидів.

Яка гуманітарна ситуація в Енергодарі зараз?

Сьогодні у місті доволі напружена ситуація. В Енергодарі зникла вода. Протягом останніх двох-трьох тижнів ми відчуваємо, що гуманітарна ситуація у місті досить складна. Постійні відключення електрики, спричинені ворожими обстрілами — у людей немає ані світла, ані водопостачання. Коли цього немає пару-трійку годин, ще терпимо. Але минулого тижня це тривало кілька діб. Для мешканців це дуже важко. 

Є такі люди, які готувалися до осінньо-зимового періоду, заготували продукти у морозилках. Зараз це все частково зіпсувалося, бо не було електроенергії, холодильники не працювали. Всі ті речі, до яких ми звикли, — мобільний зв’язок, мобільний інтернет, тепло та світло в домі, — всього цього в Енергодарі минулого тижня не стало. Люди опинилися у середньовіччі, почали готувати їжу на кострах, гріти воду, щоб помити маленьких дітей. 

Скоріше за все, взимку в Енергодарі не буде опалення. Як місто готується до холодів?

Ситуація з комунальними послугами напружена: в більшій частині міста газу немає вже декілька місяців. Газифіковані тільки перший та другий мікрорайони. 

Енергодар — це специфічне місто. В нас є певна особливість: тепло йде від теплової станції на перший і другий мікрорайони. Ця ТЕС не працює з весни. Можливості її запустити фактично немає, бо перебитий центральний газопровід. Немає вугілля, бо зруйноване залізничне сполучення у Василівці. Змоги доставити газ і вугілля немає. Теплова станція не може працювати. І ми знаємо, що після численних обстрілів підстанції фактично немає змоги відновити роботу відкритого розподільчого пристрою на 330 кВ. 

До того ж зараз усі шість блоків ТЕС не видають потужність. У холодному резерві перебувають 3-й, 4-й, 5-й та 6-й енергоблоки — можливості генерувати теплову енергію і подавати тепло до міста немає. З великою ймовірністю опалювальний сезон в Енергодарі просто не розпочнеться. Інших засобів для того, щоб подати тепло у місто, на жаль, немає. 

Енергодар постійно обстрілюють. Цілять і по обʼєктах інфраструктури, і по житлових районах. Чи відомо щось про наслідки руйнації та жертви?

Статистику щодо загиблих складно вести, бо окупанти відвозять тіла до інших населених пунктів — зокрема, до Мелітополя. Особливо складно відстежити тих, кого викрали та закатували. Стосовно поранених після обстрілів певна статистика є — це десятки цивільних за пів року окупації. 

Кілька днів тому Запорізька ОДА оголосила, що буде обов’язкова евакуація з Енергодара. Евакуацією займаються волонтери та приватні підприємці. Яка роль місцевої влади в цьому?

Через те, що Енергодар окупований, весь комунальний транспорт, який у нас був, росіяни забрали собі. Зараз його використовують не за призначенням. 

Централізована евакуація безпечна тільки тоді, коли є домовленість на найвищому рівні щодо зелених коридорів. Зелені коридори на енергодарському напрямку оголошували тільки у березні та квітні. Більшість із них не спрацювала, бо окупанти не дотримуються домовленостей. 

Зараз організованої евакуації, яка була б безпечною, немає. Будемо сподіватися, що, якщо знадобиться обов’язкова евакуація всіх мешканців міста, така домовленість на найвищому рівні буде. Тільки в цьому випадку евакуація буде повністю безпечною. 

Зараз ми маємо численні випадки, коли обстрілюють машини з цивільними, з дітьми, з літніми людьми в колонах. Є вже і поранені, і загиблі. Статистики щодо цього ми не ведемо.

Чи відомий якийсь відсоток людей, які беруть російські паспорти чи співпрацюють з окупантами? 

Директори всіх навчальних закладів, усіх гімназій зараз перебувають на території, підконтрольній Україні. Окупанти намагалися розпочати навчання у трьох школах. Відсоток дітей, яких батьки захотіли вести до школи та навчати за російською програмою, невеликий. Учнів там менш як 5% від загальної чисельності. Багато виїхали на територію, підконтрольну Україні. Багато хто навіть поїхав навчатися за кордон. 

Зараз по освітянах і педагогічному персоналу випадків колабораціонізму не так багато: менш як 3% від загальної кількості викладачів. Організованого, керованого процесу [нав’язування російської програми], який був би ефективним та якісним, немає. Якщо людина співпрацює з окупантом і не працює згідно з українськими програмами та українським законодавством, то наш обовʼязок як органів місцевого самоврядування — не витрачати на неї гроші платників податків. Кожна людина, яка ще міркує, співпрацювати чи не співпрацювати, хай знає, що, згідно з українським законодавством, грошей вона не отримуватиме.

Українські навчальні програми розпочалися 12 вересня. Діти мають змогу навчатися в Енергодарі дистанційно. Але враховуючи, що інтернет на тимчасово окупованих територіях працює нестабільно, це не дуже зручно. Є перелік завдань, які розробляють і надсилають вчителі, а потім учні звітують за зроблені завдання. Такий режим роботи діє протягом тижня, і досить успішно. 

Батькам іноді погрожують забрати дітей, якщо ті не відведуть їх до російської школи. Є навіть випадки викрадення вчителів і освітян. Система залякування працює у найкращих традиціях руского міра. 

В окупованих містах за певний відсоток можна зняти гроші з карток у так званих мінял. Це не офіційне зняття готівки, тому відсоток зазвичай великий. Як із цим в Енергодарі?

Певна кількість готівки є на кожній території. Окупанти не можуть якось вплинути на те, щоб її не стало або стало більше. Відсоток по виданню готівки з рук залежить від того, наскільки обігових грошей вистачає на ті чи інші товарно-грошові відносини. 

Зараз, після обстрілів, руйнувань, заборони на ввіз гуманітарної допомоги та ліків, люди їдуть з Енергодару. Звичайно, перетинати умовну лінію розмежування безпечніше, коли в тебе мінімум готівки. Є непоодинокі випадки, коли окупанти відбирають гроші та інші коштовності. Обігова готівка втрачає свою вартість. Люди частіше переводять її в електронні гроші. 

Тому зараз в Енергодарі відсоток обміну електронних грошей в паперові зворотній. Для того, щоб перевести, умовно кажучи, 1000 електронних гривень у паперові, то паперових грошей зараз дають навіть трошки більше, ніж електронних.

Стосовно роботи банкоматів та банків: вони не працюють. Жоден банк не може доставляти і поповнювати банкомати на тимчасово окупованих територіях. 

Чи достатньо в місті ліків?

Аптеки не працюють у звичайному режимі. Нам вдавалося доставляти медикаменти до медико-санітарної частини, забезпечувати стаціонарне та частково амбулаторне лікування тих пацієнтів, які поступають до лікарні. Ми робили це протягом пів року. Зараз, на жаль, останні два тижні окупанти не пропускають жодних ліків. Не пропускають навіть засоби дитячої гігієни і дитяче харчування. Попри те, що інших джерел в Енергодарі немає. 

Тобто і з Росії чи інших окупованих територій України нічого не привозять?

Нічого фактично немає. Все, що привозиться, продається за космічними цінами. Люди з обмеженими фінансовими можливостями в умовах окупації просто не можуть це купити. Єдина можливість отримати якусь допомогу незахищеним верствам населення — це гуманітарна допомога, яку ми доставляли протягом пів року фактично щодня, невеличкими партіями, — але доставляли. 

Через Управління праці та соціального захисту населення нам вдавалося видавати засоби гігієни. Наразі окупанти обмежили навіть цю можливість. 

Чи є якесь обґрунтування заборони на ввезення медикаментів та продуктів? Як це пояснюють окупанти?

Вони не пояснюють, чому вони окупували нашу територію, не пояснюють вбивство наших проукраїнських людей. Так само вони не пояснюють, чому забороняють провозити гуманітарку.

Або чому вони обстрілюють атомну станцію? Мабуть, тому, що хочуть розхитати ситуацію на інформаційному та міжнародному рівнях стосовно ядерного шантажу. 

Чому вони не завозять медикаменти? Зрозумілі причини: певний відсоток гуманітарних вантажів надається безплатно. Якщо людям безплатно видають якісь товари, то цінова пропозиція і попит не такий, як їм потрібно. Ми регулювали ціноутворення, їм така історія не до вподоби. Вони бажають продавати у 10–20 разів дорожче, розуміючи, що людям ніде взяти продукти. 

Як область готується до того, що у будь-який момент може статися аварія на Запорізькій атомній електростанції?

Ми обговорюємо певні процедурні та бюрократичні моменти. Ми проводили кілька навчань на рівні області і країни щодо евакуації, взаємодії сил та засобів швидкого реагування на такі події. 

Нам вдалося доставити додаткову партію препарату «Калію йодид» до тимчасово окупованого Енергодара. У людей він вже є. Він оновлюється кожні чотири роки, і востаннє ми видавали його наприкінці 2019-го — на початку 2020 року. Але якщо у когось він загубився, у нас є можливість видати ще. Через сімейних лікарів ми задовольняємо всіх охочих вже протягом двох тижнів. Зараз у нас залишилося ще 50% цього препарату. 

Якщо аварія станеться, є відповідний план дій для усіх сил та засобів, які відповідають за напрямки евакуації. На жаль, евакуйовувати доведеться не тільки Енергодар. 50 кілометрів — це зона, яку потрібно евакуювати по примусовій евакуації або по рекомендованій при певних дозових фонових забрудненнях територій. Все буде залежати від напрямку вітру та від радіаційної розвідки, яка і має визначити, які населені пункти будуть обов’язково евакуйовані.

Стосовно транспорту ми розуміємо, що окупанти зараз неактивно випускають тих людей, які просто бажають евакуюватися або поїхати на лікування у Запоріжжя. Ми не можемо навіть уявити, які будуть дії окупантів, що вони робитимуть, якщо буде радіаційна небезпека: чи будуть вони забороняти або, навпаки, примусово евакуйовувати людей до Запоріжжя. Їхні дії ми, на жаль, не можемо передбачити.