Ракети продовжують нищити українську енергосистему. Що має її врятувати: більше комплексів ППО чи закриття неба НАТО?

Після жовтневих ракетних атак на енергетичну інфраструктуру України західна коаліція почала надавати ЗСУ комплекси протиповітряної оборони стандарту НАТО. Та навіть попри високу результативність і збиття близько 80 % російських ракет і іранських дронів, українські ТЕЦ зазнали критичних уражень, а влада допускає можливість тижневих блекаутів. Експертна спільнота і політики знову заговорили про закриття неба за участі військ НАТО. Разом з військовими експертами Заборона розібралась, в якому стані перебуває українська ППО, наскільки ефективні IRIS-T чи Hawk та що краще: більше комплексів чи патрулювання неба НАТО.

Суто українське ППО — радянська спадщина? Чи надовго її вистачить?

Основа ППО — це зенітно-ракетні війська, що складаються з наземних комплексів для знищення повітряних цілей, винищувальної авіації, яка вражає повітряні цілі (крилаті ракети та літаки противника), а також радіотехнічних військ, що ведуть розвідку з виявлення противника.

До початку широкомасштабного вторгнення РФ на територію України основу зенітно-ракетних військ України складали радянські комплекси С-300ПТ, С-300ПС, Бук М-1 та С-200В. Точну кількість справних комплексів ніколи не озвучували через військову таємницю, однак за відкритими джерелами на всій території України розташовано 50 комплексів. Вони мають один важливий мінус: ракети до них закінчаться. Україна має власні запаси радянських ракет, партнери зі Східної Європи постачають свої залишки радянського минулого, але це не розв’язує ключової проблеми: рано чи пізно ці ракети закінчаться, і єдине місце, де їх можна буде отримати, — це Росія. Отже, Україні у терміновому порядку потрібно перебудовувати власну систему ППО та переходити на західні зразки зброї. 

«Все впирається у те, наскільки Захід зможе та захоче пришвидшити темпи постачання своїх систем ППО, — розповідає Забороні ізраїльський військовий експерт Давід Гендельман. — Тих засобів, що є в України, вистачить на найближчий час, але не на дуже тривалий період (бо не вистачить кількості ракет). Тому якщо зараз постачання ППО ще поки можна назвати допоміжним, то через деякий час це питання стане критичним».

Після жовтневих атак по енергетичній інфраструктурі українська система ППО була підсилена німецькими комплексами IRIS-T (дальність: 25 км; стеля: 20 км), італійськими Aspide (дальність: 35 км; стеля: 8 км), американськими Hawk (дальність: до 25 км; стеля: 11 км), а нещодавно стало відомо про постачання американських систем NASAMS (дальність: до 40 км; стеля: від 16 до 30 км). Деякі з цих систем вже встигли показати свою ефективність у бойових умовах. За словами речника Повітряних сил України Юрія Ігната, IRIS-T показала стовідсотковий результат ураження ворожих ракет. Водночас військові експерти зазначають, що ефективність такої мультимодальної системи ППО обмежена.

«Це все різні системи, і це потрібно розуміти. Можна сказати, що це багатоешелонне ППО — ворожа ракета, літак чи безпілотник повинні пройти С-300, потім IRIS-T (що працює по надмалих висотах) і так далі. Окрім цього, є також дуже багато ПЗРК (є навіть загони ПЗРК на пікапах, які можна швидко перекидати на ділянки, де пролітатимуть дрони-камікадзе або крилаті ракети)», — розповідає військовий експерт Ігаль Левін.

Однак постачання установок стандарту НАТО не розв’язує головної проблеми — їхньої кількості. Мова йде про одиниці, в той час коли Україні як найбільшій країні Європи необхідно декілька десятків таких систем.

«Нещодавно повідомили про постачання двох комплексів NASAMS зараз та ще шести установок в наступному році. Що стосується IRIS-T, то поки йдеться про три чи чотири комплекси. Іспанія має поставити комплекси Hawk та Aspide. Але тих же Hawk США могли надати набагато більше», — додає Гендельман.

Закрите небо чи більше ППО? Маленький і передбачуваний розділ

Після повторних атак на український енергетичний сектор політики та різного роду експерти знову заговорили про необхідність закриття неба західними союзниками. Для Заходу такий крок означав би неминуче зіткнення російських військ з військами НАТО (чого остання намагається уникнути). Можна припустити, що навіть якби НАТО пішла на такий крок, це все одно не гарантувало б стовідсоткового збивання всіх крилатих ракет.

«Треба змістити акцент і говорити, що ви не вимагаєте закриття неба, а хочете, щоб [західні партнери] передали вам більше засобів ППО», — підтверджує ізраїльський військовий експерт Давід Гендельман.

А як щодо 100 % збитих ракет? Таке можливо? 

Навіть дуже щільна та ешелонована система ППО не захищена від ракет повністю — особливо від крилатих ракет, які є важкими цілями для будь-якої системи оборони. Крім того, з точки зору інтенсивності обстрілів російсько-українська війна безпрецедентна: по території України запускають близько ста ракет одночасно.

«Будь-яке ППО пробивається. Будь-яке “закрите небо” пробивається. Навіть Ізраїль та США не закривають своє небо на 100 %. Ізраїль не зможе зупинити всі ракети Хезболли чи Ірану. Якщо завдати масованого удару по США чи по Європі, ані США, ані НАТО не зможуть зупинити всі ракети», — пояснює Ігаль Левін.

Схожа ситуація не тільки з ракетами, а й і з іранськими дронами. Проблема у тому, що російські ракетні удари та атаки дронами-камікадзе масовані. Українська система ППО перевантажується та просто фізично не може слідкувати за всіма цілями. Крім того, суто теоретично українське ППО не може впоратися з ракетами з дуже високою швидкістю. 

«Коли ракета [“Іскандер” чи “Кінжал”] злітає, далі виявляти її дуже важко. Ми можемо орієнтуватися лише за напрямком польоту. Адже така балістична ракета вилітає в стратосферу і вже звідти на великій швидкості повертається вниз», — розповідає речник Повітряних сил Юрій Ігнат. 

Вже декілька місяців говорять, що у РФ ось-ось закінчаться ракети. Скільки ще чекати?

Останні ракетні атаки на українську енергосистему продемонстрували покращення ефективності системи протиповітряної оборони. Зокрема, під час останньої масованої атаки 15 листопада було збито близько 80 % від усієї кількості ракет. Експерти визнають, що це дуже високий показник.

«Ефективність росте, кількість збитих цілей росте. Зараз приїдуть Hawk, шведи оголосили, що поставлять нову зброю Україні — і там також буде ППО. Не забуваймо і про те, що росте досвідченість українських зенітників та операторів. З кожною такою атакою вони стають все більш вправними, а це означає, що й ефективність ППО України також зростатиме», — розповідає Забороні військовий експерт Ігаль Левін.

Однак, попри високий відсоток збитих ракет, росіянам вдається продовжувати нищити українську енергосистему. Тут постає питання: наскільки ракетна стратегія росіян ефективна? Адже кожна така атака коштує сотні мільйонів доларів США.

«Треба дивитись не на відсоток збитих ракет, а на завдану шкоду. За результатами таких ударів декілька мільйонів людей сиділи без електропостачання. Минулого разу також було збито високий відсоток ракет, але після цього вони [росіяни] здійснили аналогічну атаку. Тобто вони вважають, що ті цілі, яких вони досягають у такий спосіб, як мінімум виправдовують те, щоб зробити це ще раз», — розповідає Гендельман.

Попри прогнози експертів про вичерпання запасів, російські ракетні удари стають все більш масованими, і кожна з наступних атак застосовує дедалі більшу кількість ракет.

«Так, у них зменшується їхня кількість. Так, за інформацією міністра оборони України, залишилось трохи більш ніж сто “Іскандерів”. Але у РФ є старі радянські ракети на лампах — вони можуть виготовляти такі ракети [з власними комплектувальними попри санкції та дефіцит технологій в Росії]. Інтенсивність може бути більшою чи меншою, але у них є можливість завдавати ударів», — розповідає Левін.

Експерт запевняє: навіть якщо через санкції росіяни не зможуть виготовляти новітні ракети класу «Калібр» чи «Кінжал», вони зможуть реплікувати ракети старих радянських зразків.

«Іран під санкціями вже пів сторіччя, і вони не те що виготовляють — вони розробляють новітні ракети. А Іран набагато бідніший та менший, ніж Росія, — додає Левін. — Тим більше у нього немає радянської спадщини, що стосується ракетобудівництва. Якщо Іран може, то і Росія може. Коли кажуть, що у них зараз закінчаться ракети, це марення. Поки йде повномасштабна війна, загроза повітряних ударів з Росії залишатиметься».