«Тачка на ТРОкачку»: тероборона перетворює металолом на машини для фронту. Розповідаємо, як це працює

Машина на фронті живе в середньому 7–10 хвилин. Залізні коні — витратний матеріал, тому на них постійно і збирають гроші. Проте позашляховики й пікапи не покривають усіх потреб військових: на фронті бракує великих повнопривідних вантажівок, що могли б перевозити зброю та особовий склад хащами й болотами. Нині таких треба щонайменше чотири тисячі. Щоби зменшити дефіцит, командування Тероборони запустило проєкт «Тачка на ТРОкачку»: старі вантажівки, які роками стояли на складах, ремонтують і відправляють на фронт. Журналістка hromadske Ксюша Савоскіна дізналася, як це працює.

«Відновлюємо машини, які пішли під списання»

У гаражі пахне мастилом та гумою. На вулиці холодно, але тут від невеликої пічки дме теплом і затишком. Потріскування дров перебиває заведений мотор машини. Навколо великі вантажні автівки, пофарбовані в темно-зелений колір. За однією пара чоловіків порається біля кузова. Вони замінюють у вантажівці бензопомпу — стара протікає.

«Ось, бачиш шланг? Зверху капає. Бух», — каже один.

«Ага, ось цей. Нєхароший чєловєк», — погоджується другий.

Слюсарі Микола та Геннадій ремонтують військові машини для проєкту «Тачка на ТРОкачку». Протягом трьох місяців від його запуску чоловіки працюють майже без вихідних, проводячи більшу частину свого часу на СТО. Через їхні руки пройшли вже десятки автомобілів. 

«Ми відновлюємо машини, які стояли на консервації й уже пішли під списання, — пояснює старший механік проєкту Андрій Овчинник. — Це металолом, іншими словами. До нас деякі автівки приходили в жахливому стані, але ми ремонтували їх: і кузови робили, і тенти, і дуги. Була тільки гола рама». 

Сюди, до рук механіків, переважно потрапляють вантажівки. Ще на одному СТО, яке допомагає проєкту, ремонтують старі бойові броньовані колісні машини (БТР). На базах ЗСУ, каже Андрій, зберігають чимало військових автомобілів. Завдання проєкту — відремонтувати їх і відправити в бій, на передову. Більшість таких машин не були в експлуатації понад 15 років.

«Лише одна з 10 запчастин може бути придатною»

Найчастіше тут ремонтують гальма, системи запалювання та охолодження. 

«Ця машина зависла в роботі, хоча й приїхала до нас чотири тижні тому, — вказує Андрій на одну з вантажівок. — Є великі складнощі із запчастинами. Один автомобіль нещодавно поїхав на передок, а другий будуть от-от забирати». 

Одночасно на СТО можуть рихтувати щонайбільше чотири машини. В середньому відремонтувати одну коштує до 3 тисяч доларів, тоді як за новий військовий автомобіль треба віддати приблизно 30–40 тисяч доларів.

Але через те, що техніка не нова, проблеми часто виникають саме з запчастинами: «Лише одна з 10 запчастин може бути придатною, — пояснює Андрій. — А оскільки техніка ще з Радянського Союзу, в Україні тепер такі запчастини не виготовляють. Але деякі з них роблять у Китаї». 

Закуповувати необхідні запчастини й матеріали допомагають волонтери. Якщо машина зовсім не придатна для ремонту, вона може послужити «донором» для інших автівок. 

Мотор машини, яку ремонтували в гаражі, заводять знову. Микола усміхається — проблему вдалося усунути: «Все працює тепер, її вже можна відправляти на передову». 

Лишається останній етап, кажуть механіки, — «нафарбувати їй губки». Чоловіки підставляють до машини трафарет і чорним балончиком з фарбою вибивають літери: «Тачка на ТРОкачку». Машина як нова. Геннадій сідає за кермо. Каже, що перш ніж віддавати автівки на передову, вони влаштовують тест-драйв у полі. Найяскравішим спогадом за весь час була поїздка на БТР, який привезли до них з іншого СТО, аби доробити декілька деталей.

Двері гаража відчиняються, і Геннадій виїжджає за межі СТО. За кілька хвилин автівка зникає з поля зору. Чути лише, як реве. 

«Комфорту чекати не варто»

Юрій — водій 103-ї бригади ТРО — один із перших отримав відновлену вантажівку. Сьогодні він на Харківщині, і вже за день — перший бойовий виїзд на цій старій-новій машині. 

Водійський стаж Юрія налічує 19 років. 24 лютого він почав служити в ТРО і звідти потрапив до 103-ї бригади водієм-механіком. 

«Їздив уже на будь-яких автомобілях, і цей мені нічого нового не відкрив. Єдине — великі габарити, але поїздив трохи і звик до них», — розповідає чоловік. 

Усього на їхню бригаду в межах проєкту «Тачка на ТРОкачку» передали п’ять машин. Одна з них уже певний час на передовій. 

Юрій запрошує проїхатися у машині полем, щоб продемонструвати всі її переваги на бездоріжжі. Всередині холодно і сильно трусить, та водій каже, що чекати комфорту від таких вантажівок не варто: «Якщо сучасні автомобілі мають утеплення, то в цій машині нема нічого. Поки ми в ній їздимо, працюємо, всередині тепло, а як ні — вона швидко холоне. Головні функції цієї машини — перевозити вантажі чи особовий склад, залежно від потреби. Бездоріжжя вона проходить із легкістю». 

Вантажівок, яким дали нове життя й відправили на фронт у межах «Тачки на ТРОкачку», вже близько тридцяти. І це лише за три місяці існування проєкту. 

Текст опубліковано за підтримки «Медиасети».