Достоєвський і мертві окупанти:
«Злочин і кара» Міті Фенечкіна у «Рівні цензури»
У рубриці «Рівень цензури нульовий» Заборона публікує роботи одного фотографа, художника або колективу. У них показані історії, які не співзвучні з масовою культурою або наражаються на цензуру в ЗМІ та соціальних мережах. У цьому випуску — серія малюнків художника Міті Фенечкіна «Злочин та кара», через створення якої він намагався здобути внутрішній спокій та призвичаїти власну психіку до реалій війни.
Мітя Фенечкін народився в Росії, закінчив університет кораблебудування у Миколаєві (15 липня 2022 року туди прилетіла російська ракета), мешкав у Харкові, а останні п’ять років живе в Одесі зі своєю дівчиною та тваринами. За виключенням декількох прильотів по Одесі, Фенечкін ніколи в житті не стикався з війною обличчям до обличчя. Саме тому він нерідко ставить собі питання «чи маю я право це малювати?» та розмірковує, чи може він взагалі відрефлексувати та візуалізувати тему війни у своїй творчості.
Та за час повномасштабного вторгнення у Фенечкіна виник проєкт «Злочин і кара», який він сам на початках навіть не планував нікому показувати.
Ось що художник розповів про це Забороні: «Взяв книгу Достоєвського, яку часто потроху під’їдає шиншила, та вирішив переписати її, [точніше], перемалювати поверх. Ця штука стала більше дослідженням самого себе. Я почав малювати мертвих окупантів на сторінках «Злочину і кари» Достоєвського, лишаючи в тексті окремі слова, що створюють контекст».
Фенечкін називає «Злочин і кару» своєрідним тренінгом: під час роботи над малюнками психіка ніби намагається підготувати художника до реальної зустрічі з мертвими окупантами — образами, які зараз він бачить лише в смартфоні чи на компʼютері.
«До того ж, коли я бачу нездорову фіксацію росіян на ядерній зброї, на радянських символах, на імперськості, мені здається, що вони прям відчувають сексуальне збудження від всього цього, — говорить автор. — І у мене виникають образи, які треба десь намалювати».
«Злочин і кара», на думку художника, ще раз доводить, що “рашизм” побудували на бекграунді та надбанні Достоєвського, Пушкіна чи Лермонтова. Просто зараз країна чинить справжній фашизм, з яким вже не можуть впоратись російська культура та її спадщина.
«Рівень цензури нульовий» — це майданчик для відкритого діалогу на складні й табуйовані теми, як-от сексуальність і тілесність, стрес і депресія, війна й ідентичність. Ми не платимо гонорару за публікацію, але допоможемо зробити авторське висловлювання почутим, а також беремо участь у його оформленні. Деталі — тут.
