Читаєте зараз
В Італію повернулося легендарне шоу: що ми знаємо і не знаємо про Венеційський карнавал 

В Італію повернулося легендарне шоу: що ми знаємо і не знаємо про Венеційський карнавал 

Markiian Oliiarnyk
  • Вже майже тисячу років мешканці міста, що поступово зникає, організовують карнавал. За традицією, місцеві гуляють як слід перед початком Великого посту.
  • У 2023 році Венеційський карнавал триває з 4 по 21 лютого.
  • організаторам довелося скасувати деякі найочікуваніші заходи, як-от «Політ янгола» і традиційний конкурс костюмів.

Після дворічної паузи на знаменитій площі Сан-Марко легендарний Венеційський карнавал офіційно повернувся. Для любителів розваг та витонченого мистецтва організатори підготували чимало святкових заходів, серед яких: бали-маскаради, театральні вистави, акробатичні номери й казкові перфоманси на воді за участю сотень гондольєрів, у найкращих традиціях старої Венеції. 

Заборона розповідає про звичаї та історію одного з культових карнавалів, а також ділиться яскравими світлинами 2023 року.


Венеційський карнавал: історія свята

Масові великі бенкети та розваги проводяться у Венеції щонайменше з кінця X століття. Проте задокументована історія карнавалу (Carnevale di Venezia) починається з 1094 року. Дож (правитель) республіки Вітале Фальєро підписав перший документ, в якому згадується carnis laxatio («відмова від м’яса») — латинський вислів, від якого походить сучасне слово «карнавал».

Венеційський дож Вітале Фальєро (прав. 1084-1095 роки). Фото: Veneto Inside

Жителі старої Венеції так називали період перед початком Великого посту, який слугував етапом моральної та фізичної підготовки перед майбутніми пісними тижнями. Логіка проста: під час посту потрібно відмовлятися від м’яса та інших кулінарних і тілесних утіх, а отже перед цим треба як слід нагулятися.

Читати більше новин в Telegram

До середини XIII століття карнавал став невід’ємною частиною венеційського побуту. У Середньовіччі він тривав значно довше, ніж сьогодні: починався 26 грудня зі святом святого Стефана і закінчувався аж у Масляний вівторок, за день до Попільної середи (у католицизмі знаменує початок Великого посту).

Слава про легендарну гулянку у місті на воді поширилася по всій Європі, і люди почали з’їжджатися сюди. Впродовж наступних століть популярність Венеційського карнавалу стрімко зростала, а святкова програма ставала дедалі вишуканішою та ексцентричнішою.

Англійські посли розмовляють з представником венеційського об’єднання Compagnie Della Calza (спереду ліворуч), відповідального за організацію карнавалу. Картина Вітторе Карпаччо (1495). Фото: Wikimedia Commons

Все різко закінчилося в 1797 році, коли Наполеон Бонапарт завоював Венеційську республіку. Він скасував усі публічні карнавальні заходи та заборонив носити маски на вулиці. І хоча у цей період час від часу організовувалися приватні бали-маскаради, Венеційський карнавал як загальноміська подія фактично припинив своє існування.

Після поразки Наполеона у війнах з країнами антифранцузької коаліції венеційці відродили старі традиції та публічні заходи. У 1867 році група місцевих ентузіастів організувала карнавал на площі Сан-Марко та в оперному театрі Ла Феніче.

Головним дійством цих святкувань став урочистий парад, який завершився спаленням на вогнищі опудала Короля Карнавалу. На захід завітало чимало поважних гостей, зокрема італійський патріот і революціонер Джузеппе Гарібальді, а також син італійського короля Вітторіо Еммануеля II принц Амедео, який невдовзі став правителем Іспанії. Попри великий розмах, повернутися до щорічного формату свята венеційцям не вдалося.

Святкування Венеційського карнавалу 1867 року. Фото: Wikimedia Commons

У 1933 році фашистська організація «Національний клуб відпочинку» спробувала відродити розмах. Навіть тимчасово дозволили носити маски, попри те що відповідна заборона діяла в усій Італії від закінчення Першої світової війни. Цього також виявилося не достатньо.

І лише у 1979 році за ініціативи італійського уряду Венеційський карнавал отримав нове життя і зміг знову стати щорічною подією міжнародного масштабу. Влада не шкодувала грошей на організацію, аби повернути туристів: відбулася величезна кількість заходів, серед яких турнір з веслування, театральна вистава та великий бал на площі Сан-Марко. А кульмінаційним моментом стало спалення на вогнищі опудала Панталоне — одного з класичних персонажів венеційської комедії дель арте (Commedia dell’Arte), який має образ старого скнари.

Відвідувачі відродженого Венеційського карнавалу 1979 року. Фото: Cultural Trip

Існує доволі чітка різниця між старим та новим Венеційським карнавалом. Старий, який ще називають карнавалом Серенісіми (на честь іншої назви республіки), мав особливе сакральне значення у контексті підготовки до Великого посту. Новий, також відомий як Carnevale Moderno, слугує радше надприбутковим атракціоном для туристів і проводиться здебільшого як розвага заради розваги.

Карнавал проводиться регулярно, за винятком років, коли його організації стоять на заваді форс-мажорні обставини. Так, у 1991 році він був скасований через війну в Перській затоці, у 2013-му публічні заходи були призупинені на один день через сильний снігопад, а у 2020 році крапку поставила пандемія COVID-19.

Традиції старої Венеції: чим особливі

За майже тисячолітню історію Венеційський карнавал фактично обріс цікавими та подекуди дивакуватими традиціями, які з року в рік формують ту саму незабутню атмосферу великого свята. Програма заходів дуже різноманітна: бали-маскаради, оперні та театральні вистави, квести з пошуку скарбів, спортивні змагання, акробатичні номери, конкурси на найкращі образи, дитячі фестивалі тощо.

Мабуть, найбільш знаковим атрибутом карнавалу є венеційська маска. Своїми коріннями ця традиція сягає часів Середньовіччя і має глибоке соціально-політичне підґрунтя.

Карнавальна венеційська маска. Фото: Wikimedia Commons

Маска слугувала інструментом свободи та рівності, адже кожен, чи то селянин, чи то дворянин, міг приховати свою особу, тимчасово перевтілитися у будь-яку людину чи істоту. У старій Венеції було заведено однаково ставитися до людей у масках і вітатися з ними: “Buongiorno, Siora Maschera!” («Доброго дня, пані Маско!»). Адже приховане обличчя могло належати як чоловіку, так і жінці, як жебраку, так і благородному принцу.

Маски зазвичай виготовляли з простих матеріалів, як-от глина чи пап’є-маше. Вишукані ремісники іноді використовували порцеляну та скло, але очевидно, їхні вироби коштували недешево.

Образ можна було придумати будь-який, але з часом, особливо завдяки впливу театру, сформувалися класичні архетипи. Серед них: анонімна Баута, мовчазна Моретта, екстравагантна Ньяга, вродлива Коломбіна, шляхетна Дама, загадковий Вольто, веселий Арлекін і сумний клоун П’єро.

Відвідувачі Рідотто (казино) Венеції у масках двох Моретт, Дами і Баути. Картина П’єтро Лонгі (1750). Фото: Wikimedia Commons 

Ще однією невід’ємною частиною карнавалу є розкидання конфетті. Ця традиція зародилася саме у Венеції: місцеві купці, хизуючись своїми статками, обсипали гостей монетами та солодощами, які називалися confetti (букв. «виріб з цукру»).

Цей звичай так сподобався венеційцям, що з часом він переріс у всенародну розвагу. Кожен розкидував те, що мав: кульки з фарбою, зерно, фрукти, шматки тканини та навіть коштовності. А найбільші креативники якось додумалися використовувати як конфетті яєчну шкаралупу, наповнену парфумами. Це було, свого роду, унікальною технікою залицяння: якщо якась жінка припадала до душі, у неї неодмінно треба було жбурнути яйце з квітучим ароматом.

Чоловіки у масках закидують яйця, заповнені парфумами, у вікна венеційських жінок. Гравюра Франческо Бертеллі (1642). Фото: British Museum

Однак далеко не всі венеційці цікавилися любовними справами. Знаходилися й такі негідники у масках, які наповнювали шкаралупи чорнилом, сечею або грязюкою, й закидували ними своїх ворогів або просто перехожий людей. Згодом ця практика переросла у справжню суспільну проблему, й у 1268 році Венеційському сенату довелося її заборонити.

Сьогодні конфетті — це різноколірні, зазвичай паперові кружечки дрібного розміру. На карнавалі вони продаються повсюдно й у величезних кількостях. На деяких заходах навіть використовують спеціальні пневматичні гармати. Зокрема конфетті активно розкидають під час «Свята Марій» (Festa delle Marie), однієї з центральних подій карнавалу. Це велична і розкішна процесія, головними дійовими особами якої є 12 найкрасивіших дівчат Венеції у стародавніх костюмах, їх несуть на дерев’яних ношах від базиліки Сан-П’єтро до площі Сан-Марко.

Традиція зародилася задовго до появи карнавалу і стосується важливого епізоду в історії міста. У 943 році істрійські пірати пограбували базиліку Сан-П’єтро і викрали 12 молодих дівчат (вони походили з бідних сімей, і дож обдарував їх розкішними коштовностями, щоб вони могли вийти заміж). Розлючені венеційські воїни наздогнали піратів біля містечка Каорле на узбережжі Адріатичного моря: негідників убили, а їхні тіла викинули в море.

На честь подвигу війська у місті влаштували величезне торжество, яке відтоді почали вшановувати щороку з 31 січня по 2 лютого. Саме свято отримало назву Дванадцяти Марій, оскільки воно збігалося у часі з днем Очищення Пресвятої Богородиці (Стрітення Господнє).

З появою Венеційського карнавалу свято стало однією з головних подій. Щороку дож обирав 12 бідних дівчат, яким дарував посаг і коштовності, вони брали участь у параді та бенкетували в Палаці дожів.

У 1349 році дівчат замінили дерев’яними ляльками (звідси походить слово «маріонетка»), оскільки з часом захід перетворився зі вшанування слави Венеції та Очищення Пресвятої Діви на фестиваль залицянь. Публіка дуже негативно сприйняла такі зміни, тож у другій половині XIV століття свято Дванадцяти Марій прибрали з програми заходів.

Урочиста процесія на честь «Свята Марій». Картина Джузеппе Лоренцо Гаттері (1860). Фото: Venezia Aventi  

Подію повернули з відновленням карнавалу, однак нині вона радше нагадує конкурс краси. Серед них визначають переможницю, яка у нагороду отримує шанс наступного року стати центральною персоною в іншому важливому заході карнавалу під назвою «Політ янгола» (Volo dell’Angelo).

Це цирковий номер, виконується у неділю перед Масляним четвергом. Дівчина у вишуканому вбранні спускається сталевим канатом з вершини 99-метрової дзвіниці Сан-Марко на головну сцену.

Переможниця «Свята Марій» 2019 року Лінда Пані виконує «Політ янгола» у 2020 році. Фото: La Voce di Venezia  

«Політ янгола» — виступ з програми сучасного карнавалу, однак своїми коріннями він сягає іншого акробатичного номера під назвою «Політ турка» (Volo del Turco), який виконувався у Венеції з 1558 року. Тренований акробат проходив по канату від вершини дзвіниці до човна, який стояв на якорі у каналі. Вважається, що свою назву номер отримав через те, що першим таким канатохідцем був саме турок.

Іноді до участі у номері залучали дітей, яких спускали з дзвіниці у спеціальному кошику на балкон Палацу Дожів. Діти дарували правителю Венеції квіти та зачитували вірші.

У 1759 році під час виступу один з акробатів загинув і від «Польоту турка» вирішили відмовитися. Відновили традицію лише наприкінці XX століття, замінивши канатохідця дівчиною, надійно прикріпленою до сталевого троса.

«Політ янгола» став настільки популярним, що з часом було запроваджено ще кілька подібних номерів. Перший з них — «Політ орла» (Volo dell’Aquila), який виконує хтось з італійських знаменитостей в останню неділю перед закінченням карнавалу.

Другий — «Політ лева» (Volo dell’Leon). В останній день з дзвіниці Сан-Марко спускають прапор Венеції, символізуючи закінчення святкувань. Зазвичай цю церемонію проводять до сутінок, щоб люди встигли підготуватися до фінального заходу — «Тихої вогати» (La Vogata del Silenzio). В останню ніч карнавалу вздовж Гранд-каналу вимикають усю ілюмінацію і запалюють тисячі свічок, які помірно освітлюють розкішні палаци Венеції. Гондоли у чорному драпіруванні з веслярами у темному вбранні повільно пливуть каналом, символізуючи кінець розвагам і повернення до повсякденної роботи.

Історія Венеційського карнавалу знає також чимало традицій, які в сучасному суспільстві сприймалися б надміру кривавими та жорстокими. Одна з них — забій 12 свиней і бика, яка відтворювала важливу для Венеції історичну подію.

У 1162 році республіка воювала проти стародавнього міста Аквілея, що на північному сході Італії. Здобувши перемогу, венеційці полонили місцевого правителя і 12 його васалів. Для приниження дож відпустив полонених, наказавши їм прислати на заміну 12 свиней і одного бика. Тварин публічно стратили на площі Сан-Марко під веселі танці, співи та ігри. Традиція повторювалася з року в рік під час карнавалу аж до середини XVI століття, поки венеційське суспільство не почало віддавати перевагу більш вишуканим формам розваг.

Відновлення традиції страти бика і дванадцяти свиней (ляльок) в рамках Венеційського карнавалу 2016 року. Фото: Kartaruga Venezia

Також у середньовічній Венеції дуже популярною карнавальною розвагою були кулачні бої. Вони зазвичай проводилися на мостах без поручнів, щоб невдахи падали у воду. До змагань залучалися сотні бійців і тисячі глядачів, а найпопулярнішими були бої між ворожими фракціями Кастеллані (моряки та корабели зі східної частини міста) і Ніколотті (рибалки та мешканці західної частини).

Представники фракцій Кастеллані (праворуч) і Ніколотті (ліворуч). Фото: Wikimedia Commons

У 1705 році після кривавої бійні, яка зчинилася на мості деї Пуні (Ponte dei Pugni), кулачні бої довелося суворо заборонити. Боротьба на кулаках Кастеллані та Ніколотті закінчилася справжнім поножів’ям. Згодом венеційська влада дозволила їм з’ясовувати стосунки менш жорстокими способами: парусна регата чи кінні перегони.

Carnevale di Venezia 2023: фото, відео

Після дворічної перерви, спричиненої пандемією COVID-19, у 2023 році Венеційський карнавал нарешті повернувся до звичних масштабів святкувань. Однак деякі найочікуваніші заходи, як-от «Політ янгола» та конкурс костюмів все ж були скасовані. 

Темою Карнавалу-2023 організатори обрали сузір’я і знаки зодіаку, а слоган звучить так: «Не поспішайте з оригінальними знаками» (Take your time for the Original signs).

Церемонія відкриття відбулася 4 лютого з грандіозного параду човнів під назвою «Оригінальні мрійники» (Original Dreamers). Його родзинкою стала гігантська платформа з головою єдинорога, всіяна античними колонами.

5 лютого масові гуляння понад 80 000 відвідувачів продовжилися ще одним водяним перфомансом за участю сотні веслярів у вишуканих костюмах на традиційних гондолах. Головний герой цього дійства — 7-метровий щур з пап’є-маше на ім’я Пантегана.

Заборона зібрала найяскравіші фото та відео:

Платформа з церемонії відкриття Венеційського карнавалу 4 лютого 2023 року. Фото: Carnevale di Venezia/Twitter

Артист виступає на сцені карнавалу. 4 лютого 2023 року. Фото: Carnevale di Venezia/Twitter

Відвідувачі Венеційського карнавалу у костюмах телепузиків, 5 лютого 2023 року. Фото: Carnevale di Venezia/Twitter

Духовий оркестр у костюмах монахів, 5 лютого 2023 року. Фото: Carnevale di Venezia/Twitter

Італійська баскетболістка Маріелла Сантуччі в образі королеви таємних садів, 7 лютого 2023 року. Фото: Carnevale di Venezia/Twitter

Відвідувачі Венеційського карнавалу в елегантних костюмах на тему часу, 11 лютого 2023 року. Фото: Carnevale di Venezia/Twitter

Дванадцять учасниць фестивалю «Свято Марій», 11 лютого 2023 року. Фото: Carnevale di Venezia/Twitter
Вуличні артисти влаштували фаєр-шоу, 11 лютого 2023 року. Фото: Carnevale di Venezia/Twitter

Відвідувач Венеційського карнавалу у костюмі Арлекіна, 12 лютого 2023 року. Фото: Carnevale di Venezia/Twitter

Тематичні декорації, 12 лютого 2023 року. Фото: Carnevale di Venezia/Twitter

Артист у костюмі Мікі-Мауса під час параду, 13 лютого 2023 року. Фото: Carnevale di Venezia/Twitter

Жінка в костюмі Дами, 14 лютого 2023 року, Венеція. Фото: Carnevale di Venezia/Twitter

Раніше Заборона розповідала про перший в історії України відкритий квір-кінофестиваль, який стане частиною Київського міжнародного фестивалю Молодість, але проходитиме як окрема дотична до нього подія.

Читати більше новин в Telegram

Сподобався матеріал?

Підтримай Заборону на Patreon, щоб ми могли випускати ще більше цікавих історій