В небі над Київською областю помітили повітряні кулі, запущені армією РФ. Заборона розбирається, що це

12 та 14 лютого армія РФ вперше використала новий метод повітряної розвідки — над Київською областю пролетіли повітряні кулі, що спричинили чергову повітряну тривогу. Спільно з іноземними експертами Заборона розібралась у тому, що це взагалі було та які нові ризики може нести для сил оборони України. 

Що трапилось? 

Повітряна тривога 12 та 14 лютого в Україні була пов’язана не тільки з запусками ракет, але й із повітряними кулями, які помітили в небі над Київською областю — про це в ефірі Національного телемарафону заявив речник Повітряних сил України (ПСУ) Юрій Ігнат. За його словами, для знищення російських куль довелося застосувати винищувальну авіацію.

На думку речника ПСУ, наповнена газом куля з прикріпленими до неї кутовим відбивачем (конструкція з металевих пластин, призначена для збільшення помітності об’єкта) і радіолокаційною станцією (вона передає сигнал в командний пункт) використовується російською армією, аби відвернути увагу української ППО: «Противник хоче, щоб ми витрачали на ці кулі, які практично нічого не коштують, свої сили та засоби, зокрема зенітно-ракетних військ».

Ці кулі — нове слово в аеророзвідці? Чи все набагато простіше? 

Це аналог звичайної кулі-зонду або, як його ще називають, метеозонду. Такі безпілотні аеростати зазвичай запускають метеорологи для вивчення атмосфери. Вони складаються з двох частин: перша — це гумова або пластикова оболонка, що наповнюється гелієм чи воднем та покликана надати летючості апарату, а друга — підвішений до неї контейнер, у який поміщається все необхідне обладнання. Залежно від апаратури такі зонди здатні вимірювати вологість та тиск повітря, температуру та швидкість вітру на різних висотах. Разом з вимірювальною апаратурою подібні зонди оснащують радіозв’язком — так інформація надходить до приймальної станції в режимі реального часу.

Для чого російська армія використовує метеорологічну апаратуру?

З погляду вогневої небезпеки ці кулі не становлять загрози: вони не оснащені вибуховими пристроями та є некерованими, адже рухаються виключно за допомогою вітру. 

За словами Девіда Гемблінга, найбільш очевидна ціль їхнього запуску — навантажити та заплутати українські системи ППО: «Вони несуть так звані кутові відбивачі — пристрої, що створюють велику радіолокаційну віддачу. Тож повітряна куля, яка зазвичай була б невидимою для радарів, виглядає як літальний апарат — літак, що повільно рухається. Здається, ідея полягає в тому, щоб заповнити радар перешкодами, що ускладнить ідентифікацію та перехоплення справжніх безпілотників і крилатих ракет. Схоже, це спроба підвищити ефективність поточних російських ракетних атак, під час яких збивається значна частина ракет і безпілотників (приблизно 80%)».

«Повітряні кулі можуть виявляти радіозв’язок та інші електронні сигнали, — каже Бойд. — Вони можуть повідомити [командним центрам в] Росії, де розташовані центри електронної активності України, що можуть являти собою важливі військові цілі. Поки їх не збили, повітряні кулі можуть бути корисним підходом для збору даних військової розвідки. Наприклад, саме з такою метою США використовували повітряні кулі у віддалених регіонах Афганістану, де вони не мали безпосереднього супутникового покриття».

Тоді як ліквідувати подібні повітряні цілі?

Збиття таких куль ракетами комплексів С-300, Iris-T чи NASAMS — це контрпродуктивне рішення: повітряна куля, навіть з усім обладнанням, не коштує нічого у порівнянні з пуском ракети. За словами Бойда, змусити ЗСУ витрачати дорогі боєзапаси — ймовірно, ще одна мета російської армії. Також використання наземних систем ППО може видати їхнє розташування, після чого росіяни можуть запустити по цілі бойовий дрон чи крилату ракету.

«Часто оператори протиповітряної оборони не вмикають свої радари, поки не буде цілі, — розповідає Девід Гемблінг. — Це пояснюється тим, що увімкнений радар можна виявити та націлити [на нього снаряд]. Такий об’єкт як повітряна куля може спокусити захисників видати свою позицію — тоді по ній можна буде влучити артилерією, ракетами чи авіабомбами». 

Вірогідно, наразі найбільш ефективним та безпечним способом збиття подібних куль є застосування бойової авіації — про це також свідчить заява речника ПСУ Юрія Ігната.