Оксен Лісовий замінив Шкарлета на посаді міністра освіти. Розповідаємо, хто він такий та чого очікувати від нового очільника МОН

Наприкінці березня 2023 року Верховна Рада відправила у відставку міністра освіти та науки Сергія Шкарлета. На його місце призначили Оксена Лісового, який до цього очолював Малу академію наук (МАН) та рік служить добровольцем у складі 95-ї окремої десантно-штурмової бригади Збройних сил України. Чимало освітян та депутатів підтримали Оксена Лісового на посаді міністра освіти та покладають на нього багато сподівань. Заборона розповідає, що відомо про Оксена Лісового, чого від нього очікують та за що вже критикують, а також чим на посаді міністра освіти запам’ятався Сергій Шкарлет.

Хто передував Лісовому?

17 грудня 2020 року парламент проголосував за призначення Сергія Шкарлета міністром освіти та науки. До цього він майже пів року був тимчасовим виконувачем обов’язків міністра. Призначення Шкарлета і голосування за нього отримало шквал критики. Депутати від партій «Голос» та «Європейська Солідарність» подали скарги щодо кнопкодавства під час голосування за Шкарлета — «за» голосували картки Суркіса та Медведчука, які того дня не були помічені у Верховній Раді. 

Водночас Шкарлета підтримали ректори державних університетів КНУ та КПІ, а також профспілки та, власне, уряд і Офіс президента. 

Головним аргументом проти призначення Шкарлета на посаду міністра є звинувачення у плагіаті. Активісти виявили, що в одній зі статей Шкарлета («Теоретичні основи формування економічної безпеки підприємств») близько 87% тексту становлять текстові запозичення. Шкарлет не лише не погодився зі звинуваченнями у плагіаті, але й подав до суду на Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти (НАЗЯВО).

Також Шкарлета звинувачували у підтримці «Партії регіонів» та колишнього очільника МОН Дмитра Табачника, якого критикують за обмеження автономії вишів та переписування підручників з історії. У 2013 році Шкарлет отримав від нього нагороду заслуженого діяча науки і техніки України. За каденції Табачника Шкарлет став членом комітету Державної премії України в галузі освіти та акредитаційної комісії Служби якості освіти. Сам Шкарлет наполягав, що у його нагородженні немає нічого особливого: «Табачник тисячам людей вручав знаки», — сказав він.

У 2020-му Шкарлета звинуватили у зловживанні закупівлями університету, який він очолював. Так, Чернігівський технологічний університет придбав пікап Volkswagen Amarok VOLCANO за більш ніж 1,5 млн грн. Також за каденції Шкарлета МОН не запропонувало системного рішення щодо підвищення заробітних плат освітян. 

Загалом за час, проведений на посаді міністра освіти, Сергій Шкарлет був дотичний до:

• знищення павільйону «Кураж Базару»;
• реорганізації університетів (для продовження строків ректорів);
• призначення Максима Луцького ректором Національного авіаційного університету (підпадає під критерій люстрації);
• втручання у вибори у НаУКМА;
• призначення у 2021 році держсекретарем Міністерства освіти та науки Сергія Захаріна (без мовного сертифіката);
• призначення очільником Українського центру оцінювання якості освіти (УЦОЯО) Едуарда Цируліка — начальника відділу з організації корпоративного управління у НАУ (людину Максима Луцького);
• сприяння МОН у виїзді за кордон синів Максима Луцького та народного депутата Ігоря Молотка (звинувачують у податкових зловживаннях).

20 березня Верховна Рада України підтримала відставку Сергія Шкарлета з посади міністра освіти та науки України. За рішення на засіданні 20 березня проголосували 295 народних депутатів.

На думку депутатки Інни Совсун, за своєї каденції Сергій Шкарлет уникав будь-яких рішень, не ініціював своїх реформ та провалив ті реформи, які розгорталися. На час керівництва ексміністра освіти припав ковід та повномасштабне вторгнення, тож йому точно було непросто. Однак навіть на ці виклики він «реагував неадекватно», говорить Інна Совсун. За час ковіду не з’явилося ніякої чіткої політики щодо навчання вчителів чи платформи для онлайн-навчання.

«Так, була створена всеукраїнська школа онлайн, і це хороший продукт — настільки хороший, що Шкарлет звільнив людину, яка за цей продукт відповідала. Також під час вторгнення він як міністр не очолив фандрейзинг на бомбосховища, на роботу з викладачами, аби навчити їх роботи у таких умовах. Єдине, де він проявляв активність, — це побори та маніпулювання призначенням ректорів», — наголошує Совсун.

Гриневич підкреслює, що шляхом розвитку нових цифрових платформ та інструментів потрібно оцінити освітні втрати, викликані ковідом та вторгненням. До прикладу, з математики вже є навчальні тренажери, коли дитина проходить адаптоване тестування, яке визначає її рівень, а потім, переходячи з рівня на рівень, вчиться розв’язувати інші задачі.

«На мою думку, це був би швидкий та ефективний спосіб подолання освітніх втрат. Але таких цифрових ресурсів ще мало, і треба розмовляти з міжнародними партнерами, аби вони поділилися цими ресурсами й досвідом. Крім того, для вчителів мають бути передбачені інструменти та тести, які дозволять діагностувати втрати і, головне, взяти додатковий оплачуваний час для того, аби працювати з цими вразливими групами дітей. Мусить бути з цього питання якась конкретна політика. Поки що її немає, і я думаю, що це буде завданням нового міністра», — підкреслює Гриневич. 

Лілія Гриневич вважає, що очікування суспільства та освітньої спільноти від Оксена Лісового високі, бо він викликає довіру, має досвід в освітній сфері та реалізував кілька успішних проєктів, зокрема, МАН. Однак саме через це новому міністру буде складно на посаді.

«По-перше, ми досі в умовах війни, по-друге, йому потрібна сильна команда. Він має гарні лідерські якості, але важливо, аби він зміг підібрати людей, які допоможуть йому реалізувати всі нагальні питання. Також багато буде залежати від політичної підтримки у парламенті, тому що він не є людиною з парламенту від політичної сили. І тому багато залежить від того, як будуть підтримувати не його як людину, а його ініціативи», — пояснює Лілія Гриневич.

А що відомо про нового міністра освіти?

Верховна Рада призначила Оксена Лісового на посаду міністра освіти і науки. Кандидатуру Лісового на пленарному засіданні 21 березня підтримали 313 народних депутатів. 

50-річний Оксен Лісовий очолював Малу академію наук (МАН) з 2004 року. 

Під його керівництвом у МАН були створені літні наукові школи по всій Україні. Нині мережа МАН — це найбільший заклад позашкільної освіти України, у проєктах і конкурсах якого щороку беруть участь понад 250 тисяч дітей. У 2018 році МАН отримала статус ЮНЕСКО II категорії. Зараз МАН має 129 партнерів у 35 країнах світу, зокрема CERN і NASA. 

Оксен Лісовий народився в сім’ї українського філософа і дисидента, організатора українського самвидаву в 1960–70-х Василя Лісового і педагогині Віри Лісової. Сам Оксен часто говорить, що протистоїть російській агресії ще з дитинства, коли радянська спецслужба КДБ заарештувала його батька та заслала родину до Сибіру. Тоді Василь Лісовий, який працював в Інституті філософії, виступив із листом на захист шістдесятників. За свою інтелектуальну діяльність він отримав 11 років тюрем. Під час заслання сім’я Лісових жила у Забайкаллі. 

Пізніше Віра Лісова працювала в Києві вчителькою української мови та літератури, доки через репресії їй не заборонили викладати. Вона допомагала родинам тодішніх радянських політв’язнів, тож в сім’ї були постійні обшуки та допити. 

Оксен Лісовий навчався у Решетилівському художньому училищі народних промислів та здобув вищу освіту у Київському державному інституті культури. Зрештою у 2012 році захистив кандидатську з філософської антропології та філософії культури. Того ж року став лауреатом Держпремії України у сфері освіти. Педагогічну практику розпочав у 17 років, викладаючи художні дисципліни в гуртках при школах та фехтування в скаутській організації «Січ», історичному клубі КНУ імені Тараса Шевченка та Києво-Могилянському колегіумі.

У 2020 році Оксен Лісовий заснував перший Музей науки в Україні — зараз він розташований на території Національного експоцентру України у павільйоні №23 «Наука». А у 2021-му отримав почесне звання «Заслужений працівник освіти України». З початком повномасштабного вторгнення Лісовий пішов добровольцем захищати Україну в складі 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. 

Чи можна очікувати від Лісового змін в освіті та інших сферах?

Депутат партії «Слуга Народу» та представник профільного комітету з питань освіти у Верховній Раді Роман Грищук вважає, що, попри вдалу кандидатуру нового міністра, впадати в ейфорію не варто: «Не всі розуміють, але міністр — це не та людина, яка все вирішує. Це про політику та про державну політику, а освіта відбувається на місцевих рівнях, і саме департаменти освіти вирішують великі речі. Тобто умовно Оксен Лісовий не має жодного впливу на освіту в місті Київ. Матеріально-технічну базу, ставлення до викладачів та директорів навряд чи може змінити будь-який міністр, тому що він не має на це впливу», — сказав Грищук.

Інна Совсун говорить, що перед новим міністром стоять чимало складних завдань, і «не варто очікувати, що він реалізує їх швидко». Депутатка очікує на проведення обов’язкового моніторингу освітніх втрат, про який говорять ще з часів пандемії. Через те, що діти мали різний доступ до гаджетів та інтернету, хтось з них мав онлайн-навчання, а хтось — ні; навчання не було однорідним. Після початку вторгнення діти у Харкові та Ужгороді опинилися в різних умовах: хтось опанував програму, а хтось — ні. Важливо знайти на цю програму гроші, зафіксувати освітні втрати та розробити програми, які допоможуть подолати ці втрати. 

«Другим питанням є безпека у закладах освіти. Поки не буде бомбосховищ, відновити навчання офлайн буде неможливо. Також важливі нові реформи і розуміння у нового міністра, що нова українська школа (НУШ) — це також і новий вчитель. Вчителі мають проходити адекватні кваліфікації та перекваліфікації. Та система, яка існує зараз, пропускає в школу вчителів, які не мають там бути. Це непросто, і це непопулярне рішення, але воно буде важливим політичним викликом», — говорить депутатка.

Окрім освітніх рішень, Оксен Лісовий може вплинути й на культурні. У 2017-му він ініціював створення Музею науки у «Тарілці» на «Либідській». Тоді була можливість використати 7 тисяч м² площі в будівлі Українського інституту науково-технічної експертизи та інформації — знаменитій «Тарілці», яка є пам’яткою радянського модернізму (прочитати про неї можна в матеріалі Заборони).

На той час девелоперська компанія Mandarin Plaza, яка побудувала торговельно-розважальний центр Ocean Mall (власник — Вагіф Алієв) поруч з будівлею Інституту науково-технічної та економічної інформації («Тарілка»), отримала останню в оренду на 49 років. Mandarin Plaza зобов’язалася провести у «Тарілці» капітальний ремонт й оновити всі застарілі інженерні комунікації. Учасники спільноти #SAVEKYIVMODERNISM — громадські активісти, архітектори та автор оригінального проєкту будівлі Флоріан Юр’єв — наполягали виключно на її реставрації та захищали пам’ятку культури. Приміщення не відремонтували досі.

Тоді Оксен Лісовий виступав учасником перемовин між громадськістю та забудовником та наполягав на збереженні «Тарілки». «Підкреслю: “Тарілка” однозначно має бути збережена — і збережена у первинному вигляді з погляду архітектури. Адже це обличчя міста, це унікальна будівля, яка відповідає потребам центру науки», — сказав Оксен Лісовий.

«Комусь це могло здаватися замилюванням очей, але було очевидно, що для Лісового були неприйнятними методи команди Алієва. Їх цікавило виключно поглинання «Тарілки», яку вони збиралися пофарбувати в улюблений колір Алієва. Не можу сказати, чиї інтереси він відстоював — мені здавалося, він намагався балансувати між вимогами громадськості та інтересами Алієва», — розповідає режисер.

Радинський вважає, що Оксен Лісовий має шанс відновити справедливість в історії з «Тарілкою». Адже споруда належить Міносвіти, а не Мінкульту.

«Формально, наскільки я знаю, досі діє договір оренди будівлі з компанією Алієва. Судячи з усього, жодних робіт там не відбувається, і загалом майбутнє бізнес-імперії Алієва, тісно пов‘язаної з російським капіталом, видається досить туманним, попри недолугі спроби Алієва повернутися в український медіапростір так, наче нічого не сталося і тут можна робити бізнес-як-завжди», — говорить він.

За що вже критикують нового очільника МОН?

Напередодні призначення Оксена Лісового міністром освіти і науки у ЗМІ з’явилися закиди про плагіат під час написання ним кандидатської дисертації. Оксен Лісовий написав на своїй сторінці у фейсбуці про нульову толерантність до академічної недоброчесності та заявив, що відправив кандидатську дисертацію на кілька авторитетних експертиз. У разі виявлення в роботі порушень доброчесності Оксен Лісовий готовий відмовитись від свого наукового ступеня і на посаді міністра формувати принципово нову академічну культуру та культуру освітнього та наукового менеджменту.

Український Рух Пацифістів також критикує Лісового за плагіат у кандидатській дисертації та дорікає новому міністру освіти за його інтерв’ю, де він нібито виявляє «прагнення затягнути розумну молодь до армії й будувати суспільство бійців». На думку організації, ці заяви не узгоджені із тим, що Мала академія наук України позиціонується як центр наукової освіти під егідою ЮНЕСКО — антивоєнної культурної організації. Сам Оксен ніяк цю заяву не коментував.
Серед пріоритетів, які Лісовий озвучив у Верховній Раді після призначення — розвивати професійні коледжі, направивши до 50% молоді у професійну освіту, змінити підходи до освітнього менеджменту та створити можливість для вчителів витрачати більше часу на роботу з дітьми, ніж на бюрократію. Крім цього Лісовий наполіг на створенні умов для повернення науковців з-за кордону в Україну та розв’язанні безпекових питань для освіти в умовах війни — вивезенні дітей на безпечні території, створенні укриттів, забезпеченні онлайн-освіти та зміненні підходів до навчання тих дітей, які через війну залишаються за кордоном.