«Озброєні та небезпечні»: Емоційна наруга
З 31 січня до 17 березня у просторі IZONE проходить виставка-серіал «Озброєні та небезпечні» – серія експериментального кіно, яке досліджує мілітаризацію сучасного українського суспільства. Заборона є основним медійним партнером заходу. Поки триває виставка, ми надаємо слово учасникам проекту. Автори цієї колонки – учасники проекту, члени творчої групи Fantastic Little Splash. Режисерка, журналістка Лєра Мальченко та художник і режисер Олександр Ганц.
«У цей електричний вік ми носимо все людство, як нашу шкіру», – писав Маршал Маклюен у «Розуміючи медіа». Сьогодні здається, що цей поетичний вислів був адресований радше не сучасникам медіа-теоретика – радіослухачам і телеглядачам 1964-го – а нам, користувачам інтернету, для яких ця цитата може мати доволі конкретний сенс. Саме наші цифрові взаємодії створюють оновлену форму колективності.
Так, у січні 2012-го року було проведено експеримент у Facebook, у якому взяли участь приблизно 700 тисяч людей. Користувачі, які бачили у своїй стрічці менше позитивних повідомлень, починали створювати менше позитивних дописів і більше негативних, коли зменшувалась кількість негативних – відбувалось навпаки. Було з’ясовано: «Емоційні стани можуть бути передані іншим через емоційне зараження, змушуючи людей відчувати ті ж емоції без їх усвідомлення».
У результатах дослідження також наводяться докази того, що «емоційне зараження відбувається без прямої взаємодії між людьми, а й за повної відсутності невербальних сигналів». Ці дані були опубліковані у червні 2014-го року і, певно, підтвердили те, що ми вже відчули: соцмережі значно прискорюють і посилюють уже існуючі людські взаємодії.
Під час Революції Гідності саме емоційний контент став найдієвішим інструментом самоорганізації для українців. Ці події можна віднести до так званих «революцій без лідерів», коли протестувальники, об’єднані громадянськими медіа, передусім соцмережами, фактично перетворюються на єдиний організм, здатний домагатися змін у реальному житті. Ідею «революцій без лідерів» описали дослідники Юсрі Марзукі та Олівер Оул’є, на прикладі подій «Арабської весни». Такі цифрові взаємодії, на їхню думку, «революціонізували революції» як такі.
Від 2014-го через анексію Криму та російську збройну агресію на Сході України рівень емоційної напруги в українському інформаційному просторі постійно зростав. Активізація волонтерського і донорського рухів, децентралізованої гуманітарної та благодійної допомоги, сплеск краудфандінгу, громадського активізму – ці процеси втілювалися у реальному житті завдяки колективній емпатії та емоційному зараженню у соцмережах.
Можна сказати, у постійній потребі змін протягом останніх 5 років емоції стали головною зброєю українців або, якщо простіше, перетворили на зброю нас самих.
Емоційне зараження у соціальних медіа стає замкненою колективною практикою, де підвищений емоційний поріг – нова норма. У такий спосіб саме емоційний потенціал того чи іншого контенту визначає його популярність. Так за замовчуванням налаштована стрічка Facebook, YouTube та Instagram. І сприйняття «реальності» через ці платформи має певні наслідки для її оцінки.
У межах стрічки спортивна трансляція, що закінчується перемогою української спортсменки, не менш напружена від інтерв’ю снайперки, яка хизується трофеями, що нагадують про перших вбитих ворогів – «реальність» досягає нас у вигляді «контенту». І неявні причини та можливі наслідки, як те, що існує за межами «контенту», стають другорядними.
«Озброєні та щасливі», як один з епізодів серіалу «Озброєні та небезпечні», фокусується саме на емоційності соціальних медіа та їхній ролі у мілітаризації українського суспільства. Цей епізод досліджує спільні емоційні акценти у віртуальних практиках – від трансляцій спортивних заходів до вправ зі зброєю – у спробі помітити як неприйнятні раніше моделі поведінки нормалізуються через їх колективне розповсюдження у соцмережах, стають частиною повсякденності, сприяючи подальшому емоційному зараженню.
Читайте також: «Озброєні та небезпечні»: Рік по тому. Колонка Станіслава Битюцького
