Ціна неволі. Чому потрібно заборонити дельфінарії
У грудні 2018 у Канаді прийняли закон, що забороняє тримати в неволі дельфінів та китів. Це подія історичного масштабу, адже це ще один крок до відповідальності за вчинки перед природою. Вперше законопроект було висунуто у 2015, і тільки у 2018 він нарешті набув чинності. Окрім заборони утримання тварин в неволі, злочином вважається імпорт сперми, тканин та ембріонів китоподібних тварин.
Не тільки Канада – увесь світ – протягом останніх кількох десятиліть бореться за повернення свободи, знімає документальні фільми, проводить незалежні розслідування, аби показати, до чого призводить діяльність людини.
Китоподібні тварини – ссавці, що змінюють навколишнє середовище. Вони приносять поживні речовини з водних глибин, наповнюють повітря киснем, спілкуються між собою та мають встановлені правила зграї. Це тварини, які за поведінкою найбільш схожі на людей.
Як дельфін потрапляє до дельфінарію?
Розмноження китоподібних у неволі майже неможливе, тому їх виловлюють у відкритій воді. Рибалки полюють одразу на всю зграю, залишаючи живим лише найкращого дельфіна, якого можна продати якнайдорожче. Такий дельфін на берегах Японії, де все ще дозволений вилов цих ссавців, коштує приблизно 150 000 доларів, інших вбивають й продають на рибних ринках.
Що відбувається з дельфіном, який потрапив до парку?
У дикій природі ці тварини живуть у сімейних групах, поколіннями, які постійно залишаються разом. Вони знають, як змінюються пори року, коли день перетворюється на ніч, течії припливів і відливів. Навіть більше, вчені встановили, що кожна зграя має свою унікальну мову й звичаї. Потрапляючи до парку розваг, де нема звичних умов життя та з ким спілкуватись, тварини лякаються й впадають у депресію. Решта зграї, втрачаючи одного з членів, може провести все життя, сумуючи.
Яке життя чекає на дельфіна у дельфінарії?
Дикий дельфін може жити 40-50 років. У дельфінаріях, у кращому випадку й за відсутності хвороб, тривалість життя скорочується у 2-2,5 рази. Ми не знаємо, як це – бути китом або дельфіном, але люди, які провели роки в неволі, схильні до депресивної та суїцидальної поведінки. Китоподібні тварини теж страждають від стресу, шкірних захворювань через хлоровану воду і психічних виснажень. У таких умовах тварини схильні наносити собі шкоду й вчиняти самогубства. Щоби не втрачати дорогого «робітника», полоненим китам і дельфінам дають транквілізатори для зняття стресу, щоби ті могли продовжити участь у шоу.
Що може зробити кожен, аби змінити ситуацію?
Якщо маєте сумніви щодо умов життя в дельфінаріях, подивіться фільм «Blackfish» («Чорна риба»), знятий CNN й присвячений трагедії, що трапилась у Флориді у 2010 році, коли косатка напала на досвідчену дресирувальницю під час тренувань й вбила дівчину.
Після перегляду фільму захочеться активних змін, і часто вони починаються з незначних, на перший погляд, кроків:
Перестати ходити до дельфінаріїв. Жорстокий бізнес досі існує, бо є попит. Батьки йдуть показати дітям, як живуть такі витончені, розумні й сильні тварини. Але дельфінарії – то як тюрми або психіатричні лікарні. Хіба зробиш об’єктивний висновок про життя людей, які там живуть? Хочеться подивитись на тварин – їдьте у відкрите море або дивіться документальні фільми. Так принаймні ніхто не буде страждати, й у нового покоління створюватиметься правильне враження про китоподібних тварин.
Говорити правду й не боятись відрізнятись. Висловлювати свою думку, якщо бачите, що близькі ходять чи хочуть піти до дельфінарію. Ділитися переконаннями у соціальних мережах, щоби якомога більше людей бачили вашу позицію, й одного дня задумались у правильності своїх дій. Цей матеріал – теж чудова нагода для репосту.
Долучитися до активістських організацій по захисту прав тварин. У всьому світі їх більше, ніж достатньо. Станьте їхнім волонтером, питайте, чим можете бути корисними, й не чекайте змін – дійте, бо кожний вхідний квиток – то підтримка бізнесу й збагачення на стражданні інших.
Ініціатива щодо захисту прав тварин UAnimals
Редакція Заборони готова надати слово тим, хто не згоден з позицією, яка висловлюється у рубриці «Погляд». Думка авторів може не збігатися із редакційною позицією. Також, якщо ви хочете обговорити тему, відвідайте нашу Facebook-сторінку.
