ЗСУ просуваються на лівобережжі Дніпра на Херсонщині, росіяни продовжують намагатись наступати біля Авдіївки та Куп’янська

Раз на тиждень Заборона аналізує, що відбувалося на фронті та чого, ймовірно, слід очікувати далі. Редакція аналізує публічно доступну інформацію та звіряє її зі зведеннями аналітичних центрів і нашими постійними військовими експертами. 

Південний напрямок

• На Херсонщині ЗСУ активізували спроби захопити та розширити плацдарм на лівому березі Дніпра поруч із залізничним мостом, який розташований за 5 кілометрів на північ від Антонівського мосту. 18 жовтня російські «військкори» почали повідомляти про те, що ЗСУ вдалося розширити свою присутність на лівому березі, а деякі з них навіть почали писати про наближення українських військ до населеного пункту Пойма, що розташований на глибині 5 кілометрів від річки Дніпро (жодного підтвердження цієї інформації наразі немає).

Постійний військовий експерт Заборони та колишній льотчик-інструктор Роман Світан вважає, що наразі зарано говорити про успішність чи неуспішність просування наших військ, адже достеменно невідомо, які саме цілі були поставлені українським підрозділам у цій операції:

«Десь на 3–4 кілометри від Дніпра контролюється зараз ситуація нашим десантом. Запитання: яке завдання стояло? Якщо рейдова вилазка, то вони просто зайшли на лівий берег, знищили російські укріплення і підуть назад. А якщо буде завдання стояти та закріпитись на цій ділянці, то, значить, буде закріплення». Світан переконаний, що спроби розширити плацдарм на цьому напрямку цілком виправдані, адже ця ділянка фронту залишається найближчою до окупованого Криму: «Це перспективний напрямок. Якщо там буде створено хороший плацдарм і якщо у нас є достатня кількість сил і засобів, то ми можемо форсувати Дніпро і почати рухатися у бік Криму. Цей варіант досі залишається актуальним до серйозних злив чи морозів».

• Весь минулий тиждень російські «військкори» ледь не щодня повідомляли про масовані артилерійські удари силами ЗСУ по російських позиціях біля населеного пункту Вербове, що розташоване східніше від Роботиного на Запорізькому напрямку. 14 жовтня почали з’являтися повідомлення про те, що бої відбуваються вже біля західних меж населеного пункту. Українські офіційні джерела, як і ресурс deepstatemap, наразі про жодні просування на цій ділянці фронту не повідомляли.

Східний напрямок

• Російські війська весь тиждень продовжували проводити наступальні дії у районі Авдіївки, що на Донеччині. Основні зусилля, як і раніше, були спрямовані на спроби оточити населений пункт та українські війська, які у ньому перебувають.

Одним із головних завдань, що ставили перед собою окупаційні війська, було захоплення терикона, який розташований біля населеного пункту та з якого зручно контролювати місто та його околиці. Однак 13 жовтня самі ж російські «військкори» почали повідомляти про те, що ЗСУ вдалось вибити російські війська звідти, що суттєво погіршило становище останніх на цьому напрямку.

«Завдання стоїть політичне — взяти в тимчасове кільце для того, щоб продати цей котел потім під “Мінськ-3” і запропонувати українській стороні вихід із котла, як це було свого часу з Дебальцевським котлом. Вони намагаються виконати це, тому й кидається максимальна кількість сил і засобів. Техніку ми їм попалили у доволі серйозних кількостях. А зараз йдуть здебільшого м’ясні штурми», — розповідає Роман Світан та зазначає, що наразі у росіян ще зберігаються ресурси для продовження наступальних дій.

• Південніше від Бахмуту поруч з населеними пунктами Кліщіївка та Андріївка ЗСУ вдалося посунути окупаційні війська від залізничної колії, яка розташована на сході поселень. Це просування має важливе значення, адже росіяни використовували залізничну колію як укріпрайон.

«Наявність залізниці, насипу та підходів до неї — це хороший укріпрайон, тому ми точно убезпечили себе від наступу росіян зі сходу, від контратак. А самі продовжуємо наступальні дії на схід від залізниці у районі Андріївки. Це дасть можливість вийти на трасу з Горлівки до Бахмута, перерізати її, і, я думаю, відігнати росіян до Бахмутки», — розповідає Роман Світан.

• На Харківщині росіяни продовжують спроби атакувати позиції ЗСУ з метою окупації Куп’янська. Наразі найважчою ділянкою залишається напрямок від Орлянки на захід, на Масютівку та Кислівку. Також на минулому тижні українські військові пабліки повідомляли про те, що на цьому напрямку варто готуватись до нової спроби масованого наступу окупаційних військ.

«Росіяни накопичили там велику кількість сил і засобів, але профпридатність цих військ залишається під великим питанням через те, що вони майже не проходять бойового злагодження. Ми їх атаки відбиваємо, а на деяких контратаках повертаємо собі втрачені раніше позиції, але треба розуміти, що це триватиме довго. Там близько 100 тисяч їхніх військ і вони продовжуватимуть намагатися наступати», — резюмує військовий експерт Роман Світан.

Вибухи в тилу армії РФ

В ніч з 16 на 17 жовтня по аеродромах в тимчасово окупованому Бердянську та Луганську було завдано ударів американськими ракетами ATACMS, які таємно були передані Україні. У результаті ударів, за інформацією Сил Спеціальних Операцій, було знищено:

• дев’ять вертольотів різних модифікацій;
• спеціальну техніку, що перебуває на аеродромах;
• пускову установку ППО;
• склад боєприпасів;
• пошкоджені злітні смуги аеродромів.

Наявність в України таких ракет дозволяє збільшити бойовий радіус дії на 150–160 кілометрів — це означає, що росіяни більше не зможуть спокійно скупчувати там власні сили у вигляді вертольотів чи боєприпасів без ризику бути знищеними.

«Це аеродроми, це склади боєприпасів, це розташування частин росіян, ремонтні бази та логістика. Ми можемо взяти під контроль логістику — навіть той самий сухопутний коридор до Криму, якщо буде достатня кількість ATACMS», — розповідає Роман Світан.

Однак експерт застерігає, що ключову роль у цій історії відіграє кількість ракет, які будуть передавати Україні США. За словами Світана, якщо Україні передадуть один чи два десятки цих ракет, то особливо це ні на що не вплине, але якщо їх будуть сотні, тоді ця зброя може стати свого роду gamechanger в осінньому протистоянні.
«Ракета дуже хороша, хоч і стара. Вона зараз найефективніша, тому що в неї інерціальна система наведення. На неї РЕБ не впливає, оскільки немає системи контролю виходу та зв’язку із супутниками. Плюс у неї є певний режим зміни траєкторії, що робить її збиття за допомогою ЗРК також непростим завданням», — підсумовує Роман Світан.