«Ми жили одним днем». Важкопоранений воїн з дружиною народили третю дитину: як працює сексуальна реабілітація

Реабілітація українських ветеранів та ветеранок є одним із найважливіших пріоритетів, проте досі мало хто говорить про сексуальну реабілітацію. Повертаючись із фронту, військові стикаються з різними сексуальними розладами, про які соромляться говорити. Фахівці наголошують, що такі порушення нормальні, і є багато способів повернутися до активного статевого життя.

Військовослужбовець Віталій Мізін після втрати руки й ноги зміг відновити сексуальні стосунки зі своєю дружиною Юлією. Свою історію реабілітації він розповів редакторці Заборони Світлані Гудковій.

Віталій та Юлія Мізіни все подолали разом

У травні 2022 року лейтенант 66-ї ОМБр ЗСУ Віталій Мізін перебував на території навчального центру в місті Десна Чернігівської області, коли вночі по казармі прилетіла російська ракета. Чоловік отримав важкі травми: опіки голови, тулуба, верхніх та нижніх кінцівок 2–3 ступеню, вкрай важкий опіковий шок. Лікарям довелося ампутувати праву верхню та нижню кінцівки.

«Коли я вперше отямився і побачив дружину, то одразу запитав, чи всі мої статеві органи на місці. Це, напевно, найголовніше для чоловіка, і це було дуже важливим моментом для мене», — розповідає Віталій.

Далі на чоловіка очікував довгий період реабілітації. Як згадує військовий, тоді він не надто переймався своєю сексуальною спроможністю. Хоча певні думки були: «Було таке, що немає ранкової ерекції, через що трохи переживав. Але подумки сказав собі: стоп, у тебе такі серйозні травми, опіки, не варто на цьому зациклюватися, усе буде добре».

Так і сталося. Віталій пояснює: перш за все необхідно дати своєму тілу час на відновлення, адже після важких травм організм бореться за виживання. І лише через деякий час він стає готовим для отримання насолоди.

«Коли почало покращуватися фізичне здоров’я, стали загоюватись рани, а ранкова ерекція подала ознаки життя, тоді вже для мене стало цікавим питання, чи не для галочки я залишився, чи можу я задовольнити себе та свою дружину. Бо це дуже вагома сфера взаємодії подружжя», — згадує Віталій.

Саме дружина стала для військового великою опорою та підтримкою на всіх етапах реабілітації після жахливого поранення. Юлія також згадує, що першочерговим завданням для неї було фізичне та емоційне відновлення чоловіка.

«Ми жили одним днем, раділи кожному успіху Віталіка, коли він уперше зміг сісти чи встати. Тоді ми не думали про секс. А коли вже його відпустили додому, коли захотілося разом полежати, пообійматися, почала проявлятися ніжність, і це все само прийшло. Ми стали морально готові до цього», — каже Юлія.

«Вперше після поранення до теми сексу ми повернулися десь за чотири місяці, — згадує Віталій. — Ми спілкувалися з Юлею на ці теми — не надто відверто, але я вже собі думав, які пози для мене доступні, адекватно оцінював свої можливості, що я можу, а що ні. Потім обговорювали те, як ми будемо пробувати, і працювали в цьому напрямку».

На щастя, приклад Віталія та Юлії показує, що завдяки взаємній підтримці можна повернутися до нормального життя, зокрема й сексуального. Важке поранення та ампутація кінцівок не завадили парі мати активне статеве життя та народити третю дитину.

Однак ситуації бувають різні, і пара наголошує на тому, що сексуальною реабілітацією держава має займатися нарівні з психологічною чи фізіологічною.

«Інформація про сексуальну реабілітацію має бути розповсюджена так само, як зараз розповсюджують рекомендації щодо першої медичної допомоги. Хоча б у вигляді буклета це має бути всюди, де є наші військові, де вони лікуються, проходять реабілітацію. Багато з них, може, й не захочуть про це говорити, але певен, що брошуру вони б узяли», — каже Віталій.

Юлія ж певна, що людям, які самі не можуть справитися з проблемою, у яких немає близьких, що можуть допомогти, просто необхідна порада фахівців: «За кордоном сексуальна реабілітація розвинена, є цілі центри, які цим займаються. В Україні ж такого немає, а держава мала б про це подбати».

Сексуальна реабілітація в Україні

На жаль, в Україні сексуальною реабілітацією військових не займаються на державному рівні. За даними лікаря-уролога, психолога, керівника Асоціації ресурсної психології та психотерапії та медичного центру «Мольфа» Івана Дмитрика, в Україні щонайменше 7000 військових мають ушкодження статевих органів. А ще є військові, які зазнали контузій, травм головного мозку, спинного мозку, ампутацій, що теж так чи інакше впливає на зміни в статевому житті. Це показує, наскільки масштабною є проблема сексуальної реабілітації в Україні, і тривалі військові дії будуть її лише поглиблювати

На щастя, українські військові здебільшого не бояться говорити про свої проблеми. «Вони приходять і кажуть: “У мене не стоїть”. Або: “В мене дуже швидко все відбувається, кінчаю буквально за 30 секунд і то дуже добре, якщо я протримаюсь ці 30 секунд”. І вони про це говорять», — ділиться із Забороною сексологиня, співзасновниця Міжнародної асоціації військових реабілітологів Святослава Федорець.

Сексуальна реабілітація — це насамперед багато розмов, каже вона. Абсолютно нормально проговорювати страхи та невпевненість, навчитися сприймати себе і своє тіло.

«Наприклад, коли військовому ампутують кінцівку, він починає сумніватися у своїй сексуальності й каже, що не зможе мати статеве життя. Ми можемо поставити питання: а хто тобі таке сказав, звідки взагалі взялася така думка, що для того, аби мати секс, у тебе мають бути дві руки або ноги? Чи ти не можеш мати секс, якщо в тебе немає лівої руки? Хто тобі таке сказав?» — пояснює сексологиня.

На жаль, у нашому суспільстві людина з інвалідністю та сексуальність сприймаються як взаємозаперечні поняття. Люди ростуть за певними сексуальними сценаріями, що секс мають лише молоді, здорові та красиві. А коли тіло раптово змінюється після отриманих травм, вони перестають вважати себе сексуальними. «І тоді є сенс працювати із цими сценаріями, наприклад, просто обговоривши питання, які турбують людину», — додає фахівчиня.

Та проблема може виявитися не лише психологічною, а й фізіологічною. Федорець зазначає, що в рамках лікування пацієнтам можуть прописувати ліки, побічним ефектом яких є, наприклад, зниження ерекції. Ні лікар, ні пацієнт можуть не звернути на це увагу, а наслідком буде погіршення статевого життя.

«Лікування проходить за визначеним протоколом, і це зрозуміло. Але допомога лікаря може бути в тому, що, призначаючи ліки, які впливають на ту чи іншу сексуальну функцію, можна про це попередити. І в разі якихось змін скоригувати схему лікування чи змінити препарат. Це займе буквально 30 секунд, але це буде дуже велика допомога. Я хочу більше висвітлити цю проблему, на яку має звернути увагу держава й допомогти нам, фахівцям, об’єднатися і робити цю справу спільно», — пояснює сексологиня.

Закордонний досвід секс-реабілітації

Багатим досвідом у сфері сексуальної реабілітації може похвалитися Ізраїль. Там створені центри, які об’єднують спеціалістів за різними напрямами, та застосовують багато підходів до секс-реабілітації військових. Один із них, як розповідає Федорець, — сурогатне сексуальне партнерство.

«Терапія може полягати в тому, що із цією людиною можна просто сходити в кафе, випити кави чи вина, може навіть дотиків не бути, але вони розмовляють. А потім кожен надає певний звіт терапевту й це вже великий масив інформації, з яким можна працювати. Звичайно, згодом можуть бути й інтимні зв’язки. Але все це робиться не з метою просто добитися еякуляції, а добитися відновлення сексуального функціонування та відчуття себе як сексуального партнера», — пояснює вона.

Розвинене й використання секс-іграшок та різних допоміжних засобів, розроблених спеціально для людей з інвалідністю, а також секс-роботів.

Якщо пара хвилюється, що внаслідок травм, пов’язаних зі статевими органами, вони не зможуть мати дітей, є практика замороження біологічних матеріалів військових. В Україні теж уже працюють центри, де можна заморозити сперму та яйцеклітини, в тому числі безплатно.

«А ще є така послуга, коли з тіла загиблого видобувають сім’яну рідину, яку потім теж можуть використати для зачаття. Звісно, тут виникає багато морально-етичних питань, але це також має право на існування», — розповіла сексологиня.

Сексуальні розлади: поради психологині

Святослава Федорець пояснює, що часто сексуальні розлади є наслідком стресу, який військові отримують, перебуваючи в зоні бойових дій. Хтось у такому випадку взагалі перестає хотіти сексу, інші ж навпаки стають гіперсексуальними. Тому сексологиня радить не панікувати, адже після того, як стрес мине, у багатьох випадках сексуальні функції відновляться.

Якщо проблема глибша, Федорець радить звертатися до спеціалістів, але варто обов’язково питати про освіту фахівця, щоб отримати якісні послуги та не нашкодити своєму здоров’ю ще більше.

«Ще є така рекомендація: якщо військовий повертається зі служби, у нього є сексуальне бажання, а пеніс не встає, спробуйте обрати такі види сексу, де ерекція не потрібна, де не буде проникнення. Можливо, це буде оральний секс, погладжування руками, або ви просто обійметесь і поговорите на еротичні теми. Спробуйте включити різні сексуальні сценарії», — каже вона.

«Тому тут рекомендація — м’яко, ніжно, з любов’ю та турботою, але наполегливо відстоювати свої кордони. Ти хочеш сексу — це добре, я теж хочу сексу. Я не проти мати з тобою секс, але тільки на тих умовах, які будуть комфортні обом. Те, що вона дружина військового, не означає, що вона повинна терпіти будь-яке насилля. Військовий може поспішати і здійснити проникнення в різних причин, наприклад, і тому, що він хвилюється за ерекцію. Тому партнерам необхідно розмовляти», — говорить сексологиня.

Юлія Мізіна додає, що підтримка в цьому питанні дуже важлива. Найголовніше, дати чоловіку відновитися фізично й морально до стану, наближеного до того, який був до війни чи поранення. А вже потім налагоджувати сексуальне життя.

«Жінкам потрібно підбадьорювати чоловіка, не боятися, що він втратив кінцівку чи отримав якісь інші ушкодження. Торкатися, якщо партнер цього бажає і дозволяє. Споглядати, якщо йому це приємно. Тобто не відштовхувати, а просто бути поруч і сприймати його так, ніби нічого не трапилося. Мій чоловік залишився таким, яким був, просто відбулися деякі фізичні зміни. Але якщо ви любите свого партнера, ви будете сприймати його таким, яким він є», — надихає Юлія Мізіна.