Замороження війни та переговори з РФ? Які сценарії готує Захід для України

Україна другий рік не лише тримає оборону на фронті, а й поступово звільняє окуповані території. У 2023 році ставка була зроблена на великий весняно-літній контрнаступ ЗСУ та суттєве покращення наших позицій. В Офісі президента навіть лунали слова про відкриття літнього сезону у Криму для українців, але в реальності все виявилося не просто не так, а набагато складніше.

У листопаді Головнокомандувач ЗС України Валерій Залужний написав колонку для журналу The Economist, де констатував: війна в Україні переходить у небезпечний позиційний етап. Сказана відверто правда підштовхнула антиукраїнські політичні сили у Європі та США ставити під питання якщо не доцільність подальшої підтримки України загалом, то принаймні її масштаби. І все більше з Заходу лунають натяки про необхідність дипломатичного розв’язання російсько-українського конфлікту.

Можливості та сценарії політичного завершення війни разом з експертами обговорювала редакторка Заборони Світлана Гудкова.

Війна в Україні відходить на другий план

Тема війни в Україні поступово зникає зі шпальт передових західних видань. Особливо фокус уваги змістився 7 жовтня, коли ХАМАС вдерся на територію Ізраїлю, і ЦАХАЛ почав потужну військову операцію в Секторі Гази. Але й без того Європа та США відійшли від першого шоку після широкомасштабного вторгнення РФ в Україну та все більше зосереджуються на власних проблемах, які виникли зокрема і через війну, зазначає військовий експерт Іван Ступак.

«Декілька тижнів тому я запитував британців: наскільки високою в Британії залишається цікавість до війни в Україні, чи присутня ця тема в інформаційному просторі? На жаль, всі відповіли, що Україна вже не на першому місці. Так, їм шкода, що так відбувається, але вони говорять про неспроможність вкладати в нас стільки грошей, як у 2022–2023 роках. Якби Україна показала великі успіхи на фронті, можна було б казати, що ще трошки — і всім світом ми дотиснемо росіян. Але є ще й політична складова: уряди змінюються, коаліції змінюються, приходять нові лідери й поступово допомога зменшується», — пояснює експерт.

Про зміни політичних настроїв у Європі свідчить зростання популярності ультраправих партій, які виступають проти військової підтримки України. Принаймні про це відкрито заявляють новообраний очільник словацького уряду Роберт Фіцо та переможець парламентських виборів у Нідерландах, голова ультраправої «Партії свободи» Герт Вілдерс. Сюди ж можна включити давнього друга Путіна та багаторічного прем’єра Угорщини Віктора Орбана. Звісно, все це погано позначиться на підтримці України.

США: передвиборча турбулентність

Один з останніх негативних дзвіночків щодо проблем з отриманням допомоги Україна отримала 7 грудня, коли конгресмени США вкотре не змогли домовитись щодо голосування за законопроєкт про виділення коштів для підтримки України, Ізраїлю та Тайваню. За офіційними повідомленнями, небажання давати гроші Києву тут ні до чого. Вся справа у розходженнях між демократами та республіканцями навколо теми укріплення кордону з Мексикою. Але якщо Конгрес не домовиться і допомоги не буде, це може спричинити ланцюгову реакцію всередині країн ЄС.

«США важливі для нас у тому плані, що на них рівняються і країни Європи. Уявімо, що в Сполучених Штатах не домовляться про виділення допомоги Україні. Тоді цілком можливий такий розвиток подій, що й Німеччина, Велика Британія, Польща та інші також подумають, а нащо тоді їм це потрібно, чи зможуть вони самотужки тягнути Україну, і чи не варто розглянути інші варіанти. Я не кажу, що так і буде, але такий варіант цілком імовірний», — каже Іван Ступак.

На думку експерта-міжнародника Максима Несвітайлова, спільний пакет допомоги все ж буде проголосований Конгресом ще до 25 грудня. Але, на жаль, Україна дійсно стає заручницею внутрішньополітичних чвар у США та ЄС, особливо напередодні виборів.

«У мене немає сумнівів у тому, що республіканці розуміють важливість підтримки України для США. Але присутній фактор внутрішньополітичних проблем, хоча я не думаю, що це говорить про відмову від підтримки та зміни якоїсь зовнішньополітичної стратегії. 2024 рік буде рекордсменом з виборів у демократичних країнах, які здебільшого є нашими партнерами. І де б не відбувались виборчі кампанії, вони насамперед зосереджуються на внутрішньополітичних питаннях, а не на допомозі іншим», — підкреслює експерт-міжнародник.

Він прогнозує, що 2024 рік буде роком серйозної політичної турбулентності в ЄС та США, що стане причиною зменшення підтримки України. «Для нас головне у 2024 році — вистояти, а глобальні перемоги планувати з 2025 року», — вважає Несвітайлов.

Переговори з Росією

США і ЄС почали обговорювати з Україною мирні переговори з РФ — з таким заголовком на початку листопада вийшов матеріал на сайті американського телеканалу NBC News. З посиланням на двох високопосадовців США — одного нинішнього й одного колишнього, — журналісти пишуть, що обговорення відбулися у жовтні на зустрічі Контактної групи з оборони України.

Декількома днями пізніше про ймовірний початок переговорного процесу заявив президент Чехії Петр Павел. На переговори між Україною та Росією також сподіваються в Австрії. Президент Франції Еммануель Макрон у листопаді заявив, що для України «ще не настав час» сідати за стіл переговорів: рішення про перемовини має ухвалювати лише Київ. Але, можливо, час «провести чесні і добрі переговори, повернутися за стіл і знайти рішення з Росією» ще прийде.

Водночас в Україні відкидають розмови з РФ. Діє рішення РНБО, яким забороняється проведення мирних перемовин із країною-терористкою щодо врегулювання повномасштабної війни, поки президентом є Владімір Путін.

Та насправді Зеленському і Путіну можна і не сідати разом за стіл переговорів, говорить Іван Ступак. Як приклад він навів формат, у якому була підписана зернова угода за посередництва ООН.

«Звісно, поки про переговори мова не йде. Але, як варіант, договір може бути підписаний за посередництва США та Китаю, де на одному папірці разом з ними поставить підпис Україна, а на другому — Росія. Це такий варіант, де США та Китай беруть на себе відповідальність, що кожна зі сторін-учасниць війни буде виконувати домовленості. Єдине питання — чи будуть росіяни дотримуватися зобов’язань. Я вважаю, що 100% не будуть, бо вони це неодноразово доводили», — каже експерт.

Саме це Україна і має доносити Заходу, вважає Максим Несвітайлов. За його словами, будь-яка війна закінчується переговорами та підписанням угод, і це так чи інакше відбудеться. Але у нинішній ситуації в кращому разі ми отримаємо заморожений конфлікт, що поновиться через якийсь час.

«В гіршому разі ми просто надамо оперативну паузу Росії, щоби вона накопичила ресурси для удару. Безумовно, тиск з боку Заходу буде, і нам важко буде з ним справлятися. Але ми маємо доносити нашу позицію та пояснювати, що немає такого успішного кейса, який би розв’язав цей конфлікт і призвів до миру. Росія не перестане бути агресоркою, поки не отримає серйозну відповідь на свої дії, поки не зазнає відчутної поразки. Український кейс має бути прикладом для всіх агресорів та диктаторів світу, що цивілізований світ реагує на це серйозно. Поки вони цього не відчувають, вони почуваються більш впевнено», — каже міжнародник.

Ймовірне замороження конфлікту: які варіанти та майбутнє України 

Серед сценаріїв політичного завершення війни на Заході активно розглядають «корейський» та «німецький». Так, колишній генсек НАТО Андерс Фог Расмуссен пропонує поширити безпекові гарантії НАТО тільки на підконтрольну Києву територію України, як це було з Західною Німеччиною у 1955 році.

А екскомандувач сил НАТО в Європі Джеймс Ставрідіс закликає змиритися на деякий час з російською окупацією Південного Сходу та укласти мир за «корейським сценарієм». Натомість Європа та США мають допомогти в розбудові підконтрольної Україні території, у розвитку економіки, та надати залізні гарантії безпеки — наприклад, як Південна Корея отримала статус повноправного партнера США за договором 1953 року.

«Можна розглядати “німецький”, “корейський” або навіть “фінський” сценарії. Так, у Фінляндії забрали 10% території, такий варіант також може бути. Звісно, це неприємно, але не кінець світу. Але за будь-якого сценарію, чи то буде наша перемога, чи перемир’я, ми маємо розпочати процес максимальної мілітаризації, щоб росіяни дивилися і боялися йти знову», — каже Іван Ступак.

На думку військового експерта, насамперед ми маємо покладатися на власні сили та розбудовувати оборонну промисловість. Вступ до НАТО також важливий, проте Ступак вважає, що Альянс нас не прийме одразу після закінчення війни, і сумнівається, що блок зможе захистити нас як країну-учасницю. «На моє переконання, НАТО нас не захистить, вона стала слабкою. Але ми в Конституції записали рух до Альянсу, тому рухаємося до нього. Нам він необхідний з погляду навчання, доступу до технологій, можливості закуповувати техніку та розгортати спільне виробництво літаків, техніки, зброї та іншого. Звісно, нам цікаве створення альтернативних військових союзів. Це може бути Польща, країни Балтії та Велика Британія. Залежно від того, хто хоче з нами створити такий союз. Але великий розрахунок тільки на себе», — наголошує військовий експерт.