Веганство та заборона хутра: як українці можуть допомогти тваринам під час війни 

Під час російської агресії тварини теж стикнулися з долею евакуації, знущань, травм та обстрілів. Рятуючись, люди часто залишали їх зачиненими удома, де вони помирали від голоду чи спраги. Водночас в Україні продовжують роботу промислові ферми, де тварини змушені жити у тісняві, якомога швидше рости та приносити більше яєць, молока чи хутра. 

Журналістка Олена Суліковська поговорила з українськими захисницями про те, чи на часі веганство та заборона хутрової промисловості під час війни, й чи стали люди більш емпатичними до тварин.

Від бойових дій Росії особливо потерпають свійські тварини. Під час окупації ферми стають для них тюрмою, звідки не можна втекти. Так, у березні 2022 року російські солдати показово зібрали корів та розстріляли їх на молочній фермі «Агромол», що на Харківщині. З 24 лютого 2022 року до 5 березня 2023 окупанти вбили щонайменше 3,3 мільйона фермерських тварин — і це не рахуючи тимчасово окуповані території та малі тваринницькі підприємства.

Тварини під час війни: чи переосмислили люди своє ставлення

Щороку на українських фермах заради їжі та одягу вбивають тисячі тварин, хоча вони так само відчувають біль і мають право на життя, наголошує голова зоозахисної ГО «Кожна тварина» Тамара Х’юман. 

Водночас через повномасштабне вторгнення люди в Україні стали більш емпатичними до їхніх страждань. Наприклад, у червні 2022 року з’явилася новина про те, як п’яний хлопець знущався з павича — це була дуже резонансна подія. Те саме було з готелем «Немо», де двоє блогерів улаштували відеозйомку з морськими котиками. У мирний час люди звернули б на це менше уваги, а зараз є особлива нетерпимість до будь-якої жорстокості, переконана зоозахисниця.

«Коли людина перебуває у вразливому становищі, де її хтось хоче вбити, забрати свободу, — вона може бути більш емпатичною до тварин, які перебувають у такому стані постійно. Особливо до так званих фермерських тварин. Ми дуже гостро розуміємо несправедливість під час посягання на чиєсь життя. А росіяни вирізняються особливою жорстокістю — не тільки до людей, а й до тварин», — каже Тамара Х’юман. 

Зоозахисниця сподівається, що люди, які бачать постраждалих від війни тварин, почнуть співчувати їм. Якби ми не їли цих тварин, їх не було б на фермах, і ніхто з них не постраждав би від обстрілів. «Тварин кидають люди, які евакуйовуються, але не забирають їх із собою. Якщо не від ракетних обстрілів — вони помирають від спраги чи голоду. Непоодинокі випадки, коли після обстрілу тварин залишають зачиненими помирати. Для цих людей вони не тварини, а просто ресурс та одиниці в документах», — констатує експертка.

Відмова від хутра та стан довкілля в Україні: як це пов’язано

Є ще один вид жорстокості стосовно тварин — хутрові виробництва. Тамтешні умови утримання не відповідають природним потребам хижих звірів, а спосіб забою не має виправдань (електричний струм у пащу та анальний отвір, труїння газом, вприскування отрути). Часто тварина ще жива, коли з неї починають здирати шкіру. Наприклад, Китай — найбільший експортер хутра у світі. Там не бачать проблеми у тому, щоб зловити котів і собак, повісити їх, здерти шкіру, пофарбувати й продавати Україні.

Волонтерка «ЗооПатруля» та членкиня ГО «Кожна тварина» Наталя Шевчук у розмові із Забороною наголошує: крім жорстоких умов утримання, хутрові виробництва є об’єктами екологічної небезпеки. Вони забруднюють ґрунт, водойми та повітря вірусами, бактеріями й токсичними речовинами. Світовий банк відносить виробництво хутра до п’ятірки найгірших виробництв, які забруднюють довкілля важкими металами. 

«Під кожним постом про згубний вплив хутрового виробництва на довкілля знайдеться хтось, хто напише: “Та ваші синтетичні шуби ще гірші!” Але це не так. Згідно з дослідженням “Вплив норкового виробництва на довкілля” від CE Delft, виробництво натурального хутра визнали найбільш згубним для довкілля у 17 з 18 показників; і цей згубний вплив більший у 2–28 разів (залежно від критерію), ніж виробництво інших матеріалів для одягу», — зазначає Шевчук.

За її словами, антихутрові заборони вже ухвалили 15 країн Європи, зокрема з міркувань захисту довкілля. Адже шкуродерні — це ризик для людей: гній, послід, сеча від діяльності звіроферм потрапляють у ґрунт, водойми та підземні води. Часто вони забруднені вірусами та бактеріями, які можуть бути стійкими до антибіотиків та смертельно небезпечними. 

До того ж хутрові ферми невигідні й для держави: частка надходжень від їхньої діяльності у державному бюджеті України менша за 0,004%, водночас збитки від забруднення довкілля не підрахували жодного разу.

Антихутряна кампанія «ХутроOFF», у якій пані Наталя брала участь ще до повномасштабної війни, добилася судової заборони на діяльність хутроферми на Житомирщині та зупинила будівництво чотирьох нових на Львівщині. Крім цього, вона зібрала рекордну кількість голосів на сайті ВР під петицією за заборону хутроферм, розробила законопроєкт щодо їх заборони в Україні та отримала підтримку депутатів Європарламенту з 13 країн. Проте зараз робота на паузі. 

«Головна людина в антихутряній кампанії — Павло Вишебаба, який на фронті з перший днів великої війни. Без нього наша робота на певний час зупинилася. Я часом чорно жартую з ним, кажу: “Тобі не можна задвохсотитися, бо ще не заборонили шкуродерні”. Ми на паузі, але ще обов’язково повернемося до антихутряної кампанії й дотиснемо своє», — каже зоозахисниця.

Увага до веганства серед українців: чи на часі говорити про це зараз

«Кожна тварина» — одна з найбільших веганських організацій в Україні. Засновниця Тамара Х’юман розповідає, що на курсі для веганів-початківців — 10 тисяч реєстрацій, з яких три з’явилися за час повномасштабної війни. 

Нині до роботи організації залучені сотні активних волонтерів по всій Україні. Один з їхніх проєктів — «Веганська кухня України», де переселенців безоплатно годували обідами. Він діяв одночасно в 11 містах України. Щомісяця волонтери готували 6–8 тисяч обідів.

Паралельно з цим годували військових. Поки вони були в територіальній обороні в межах міста, волонтери займалися обідами, а потім почали відправляти пайки. Станом на листопад 2023 року організація роздала 126 тисяч обідів і відправила 1300 пайків військовим. Туди входять різні альтернативи білковим продуктам: рослинні ковбаса та сосиски, сейтан, тофу, горіхи. Це також перші й другі страви швидкого приготування, паштети, консерви, йогурти та веганські солодощі.

Під час повномасштабної війни волонтери організовують благодійний фестиваль «Веган-вікенд», куди приходять люди, яким цікаво скуштувати веганську їжу та задонатити. Цьогоріч там читали лекції не лише про веганство, а й про посттравматичний розлад та розлади харчової поведінки. ГО «Кожна тварина» провела шість таких подій та зібрала вже понад 1 млн гривень на потреби Сил оборони.

Як цивільні можуть зменшити страждання тварин

Тамара Х’юман каже, що спершу потрібно змінювати щоденні звички. Наприклад, обирати рослинне молоко до кави, а на сніданок — рослинні продукти. Зараз в Україні є дуже багато виробників веганських продуктів: можна їсти ту ж яєчню, але з тофу, чи рослинні сосиски замість м’ясних. Це про ситість, задоволення і водночас про незавдання шкоди тваринам, зауважує зоозахисниця.

Також можна підтримувати волонтерів, притулки, організації, які рятують тварин із зони бойових дій чи підшукують новий дім евакуйованим тваринам. Якщо говорити про веганство — це підтримка військових-веганів, яким теж потрібна допомога не тільки продуктами, а й на державному рівні. 

«Наразі ми працюємо над тим, щоб надихнути Міноборони впровадити веганське харчування в нашій армії. Я знаю історію, коли військовий їхав за посилкою з веганськими продуктами й загинув — накрили артилерією. Ми часто отримуємо сумні звістки, що хтось не встиг забрати або з’їсти нашу посилку. Кожен раз, коли військові їдуть до волонтерів забирати продукти, вони ризикують своїм життям», — констатує Тамара Х’юман.