«Путін просить переговорів»: розбір інтерв’ю Карлсона з експертом з невербальної комунікації Валентином Кімом

Інтерв’ю російського диктатора Володимира Путіна американському журналісту Такеру Карлсону зібрало чимало обговорень. У Росії переможно заявляють про прорив інформаційної ізоляції Заходу та донесення до західної аудиторії «правильних меседжів» про причини нападу РФ на Україну. У Києві сподіваються, що світ вчергове переконається у тому, з яким маразматиком ми всі маємо справу. У світі ж розмови Путіна не сприймають серйозно, а подекуди висміюють за його трактування історії.

Та не лише слова російського президента мають значення. Куди більше загальну картину доповнює аналіз поведінки, жестів та міміки диктатора, за якими можна побачити скрите невербальне послання. Яким воно було у Путіна, розбирала редакторка Заборони разом з експертом з невербальної комунікації, політичним психологом Валентином Кімом.

Звернення до історії як виправдання для своїх дій

За спостереженнями фахівця, зазвичай Путін — дуже закрита людина, яка при спілкуванні обмежує свої рухи й міміку та приховує емоції. Але під час інтерв’ю американському журналісту він поводився зовсім інакше. 

«Величезна кількість ілюстративних жестів, які означають, що людина розповідає щось захопливе для себе і таким чином хоче посилити свій вплив на співрозмовника. У Путіна це проявилося не тільки в численних жестах, причому обома руками (що також йому не притаманно). Він ще й малював у повітрі, коли називав якусь дату. Це означає, що, по-перше, оточення було дійсно комфортним для нього, а по-друге, що він дуже сильно захопився ідеєю історичного підґрунтя своїх вчинків», — розповідає Кім.

Звідки таке захоплення? Путін апелює до історії, бо намагається зняти з себе відповідальність, киваючи на перебіг історичних подій, який начебто змушує главу Кремля вдаватися до агресії.

«Характер його жестикуляції говорить про виправдання. Путін розуміє, що припустився помилки, і зараз намагається виправдати себе історією та зробити себе частиною історичного процесу. І те, що він згадував Гітлера, якого поляки начебто самі спровокували на себе напасти. Путін знає, що його порівнюють із Гітлером, і йому це не подобається. Але виправдати себе остаточно він не може, і тому починає виправдовувати Гітлера. Це йде від того, що він розуміє, яку дурню вчинив, і що йому треба виправдати себе самого», — пояснює експерт.

Путін не бреше у ненависті до України

Російський президент ніколи не любив українців, але за останні роки це ставлення кристалізувалося. У Кремлі не розглядали нашу країну як серйозну перешкоду. Бажаючи захопити нас за три дні, росіяни вже декілька років топчуться під Бахмутом та Авдіївкою. І для людини, яка вибудовувала складні стратегічні плани, все зіпсувалося через країну, яка, як вважав глава Кремля, була фактично у нього в кишені.

«Тому його ставлення до нас — це ненависть. Типажу Путіна притаманні сильні негативні емоції стосовно інших. Він слабка людина, яка з дитинства пам’ятає, що таке страх та знецінення, і часто намагається перенести це на інших та змусити їх відчувати те саме. А коли хтось примушує його знову відчути ті переживання, він цих людей ненавидить. Тому його ставлення до нас і раніше було поганим, а зараз воно кристалізується і стає ще негативнішим. В цьому сенсі Путін абсолютно чесний з усіма: він дійсно вважає Україну штучною країною. Його захоплення історією має дуже предметний та практичний характер: вона допомагає йому обґрунтувати своє ставлення до інших, зокрема до України. Ми бачимо, що майже все інтерв’ю було присвячене саме питанню України, тобто можна сказати, що це для нього також ідея фікс», — пояснює фахівець з невербальної комунікації.

Загроза для НАТО

Володимир Путін — це людина без яскравих талантів, яка ніколи не була харизматичним лідером та й лідером загалом. Він отримав свою посаду через те, що був комфортним і контрольованим для сильних та поважних людей у Росії.

«Та отримавши величезну, практично нічим не обмежену владу, Путін відчув цей історичний апетит. Він відчув, що може зробити щось, щоб поважати самого себе, почуватися значущим і таким, на чию думку зважають. Це відчуття важливості та впевненості, яке він отримав лише під свої 50 років, для нього наче наркотик. Йому без цього дуже складно жити, і тому він тримається за владу», — каже експерт.

Розповідь, нібито Путін робив кроки до зближення з НАТО, а там не оцінили його намагань, говорить лише про те, що йому самому було важливо стати вхожим до цієї групи поважних людей. Але йому відмовили, і тепер він керується образами.

«Чи це є загрозою для НАТО? Це є загрозою для будь-кого і будь-чого. Ця людина не має обмежень, він ніде не зможе зупинитися, йому завжди буде замало. Тому загроза для НАТО дійсно є. І полягає вона не лише в тому, що Путін є такою хибною, викривленою, нездоровою людиною, а і в тому, що загалом російська система породжує такий тип лідерів. Інакше вона працювати не може. Їхня система заснована на жорсткій централізації влади, а де є жорстка централізація, є надмірні ресурси, тим паче в такій країні як Росія. І це неодмінно призводить до диктатури», — додав Кім.

І, до речі, Володимир Путін збрехав, вже відповідаючи на перше питання, коли Карлсон попросив пояснити, чому той у своєму зверненні 24 лютого 2022 року заявив, що мусить розпочати так зване «СВО» в Україні, бо США за допомогою НАТО готується завдати удар по Росії.

«Путін відповів: я такого не казав. І в цей момент він двічі смикає лівим плечем. Цей сигнал дуже часто трактується, як сигнал брехні. Виникає він через те, що ми кажемо одне, а наше тіло, знаючи, що ми брешемо, відгукується дуже протилежним сигналом. Смикання плечима — це частина жесту незнання, разом з розведенням руки у різні сторони, коли піджимаємо губу і тому подібне. Наше свідоме контролює це, але маленькі сигнали, які свідомо не здатні проконтролювати, прориваються і дуже часто в таких формах як смикання плечима», — додає фахівець.

Путін готовий до переговорів

Насамкінець Путін озвучив тезу, яку раніше приховував чи озвучував завуальовано. Він прямим текстом сказав, що готовий до переговорів. Експерт пов’язує таку рішучість як з віком російського президента, так і з тим, що він перебуває у дуже некомфортних умовах. Путін не розраховував на тривалу війну і хоче її закінчення. 

«Це дуже пряма теза: “Я готовий домовлятися”. І це ключовий меседж, який Путін намагався передати цим інтерв’ю. Той факт, що це робиться прямим текстом, свідчить про розгубленість Путіна. Його психоемоційний стан — це прихована тривожність та нетерпляче очікування. Він не в дуже хорошому стані. Та це не означає, що він не небезпечний. Навпаки: він дуже небезпечний. Як і раніше, він схильний до жорстокості. Але його психоемоційний стан — це стан не переможця, а людини, яка тривожиться, що не зможе досягти цілей, які сама собі малювала», — пояснив Кім.

І вже наприкінці інтерв’ю, коли Путін відповідав на питання щодо можливості проведення переговорів з врегулювання ситуації в Україні, він збрехав вдруге, каже фахівець.

«Він сказав, що перемовини з ним ніхто на Заході не хоче вести, точніше хочуть, і він це бачить, але не знають як. Після цього він торкається свого носа, а це ще один сигнал брехні. Насправді він не бачить, що Захід хоче вести з ним перемовини. І оці два невербальні сигнали, які помітні на початку і в кінці інтерв’ю, формують дугу брехні. Він бреше на самому початку і в самому кінці, тобто це людина, яка бреше з першої до останньої хвилини розмови», — пояснив Кім.

Загалом експерт з невербальної комунікації оцінює поведінку Путіна на інтерв’ю як поведінку обмеженої та закомплексованої людини, яка перебуває у стані тривожного очікування та не має сил на створення якихось прихованих меседжів, і тому починає чітко казати, чого хоче.

«Його поведінка зчитується дуже чітко. Він боїться, що його не будуть слухати, що на його думку ніхто не зважатиме. Він впевнений, що його ніхто не може перемогти, але він не впевнений, що зможе перемогти сам. І тому він прямим текстом запрошує до переговорів. Тут немає прихованих сенсів», — резюмував експерт.